Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow водол-волод arrow ВОЄННА НАУКА
   

ВОЄННА НАУКА

- система знань про засоби підготовки і ведення війни державою, коаліціями держав або класами для досягнення політичної мети. В. н. досліджує збройну боротьбу у війні, узагальнює її досвід, вивчає закони війни, процеси її підготовки та ведення, розробляє теоретичні основи й практичні рекомендації з питань будівництва та підготовки збройних сил; визначає шляхи розвитку нових засобів боротьби, найефективніші форми і способи ведення воєнних дій та принципи воєнного мистецтва. Структура і зміст В. н. залежать від класової сутності д-ви й пануючої в ній ідеології. Рад. В. н. базується на марксистсько-ленінському вченні- діалектичному та істор. матеріалізмі. Найважливішими складовими частинами рад. В. н. є: теорія воєнного мистецтва (стратегія, оперативне мистецтво і тактика) - розробляє положення та рекомендації по підготовці і веденню воєнних дій; теорія військового будівництва - вивчає питання складу та організаційної структури Збройних Сил, відмобілізовування їх, комплектування, розгортання і тех. оснащення; теорія військового навчання та виховання - розробляє форми і методи підготовки, навчання і виховання особового складу Збройних Сил; теорія воєнної економіки і тилу - досліджує питання нагромаджування та використання матеріальних засобів для оборони країни й забезпечення діяльності Збройних Сил. До складових частин рад. В.н. належать також воєнна географія, воєнна історія та військ.-тех. науки. В. н. широко використовує наслідки досліджень суспільних, природничих і тех. наук. В. н. зародилася ще в рабовласницькому суспільстві. Виникнення бурж. В. н. відносять до 18 - поч. 19 ст. Вирішальний вплив на воєн. теорію цього періоду зробив досвід Великої франц. революції. Видатними воєн. теоретиками були Наполеон І, К. Клаузевіц, Г.-К.-Б. Мольтке, А. ІПліфен. Розвиток рос. В. н. пов'язаний з іменами Петра І, П. О. Румянцева, О. В. Суворова, Ф. Ф. Ушакова, М. І. Кутузова та ін. В 2-й пол. 19 ст. закладаються основи пролет., соціалістич. В. н. Основоположниками її були К. Маркс і Ф. Енгельс. Рад. В. н. почала складатися після Великої Жовтн. соціалістич. революції. Засновником її був В. І. Ленін, який у нових істор. умовах вніс великий вклад у марксистське вчення про війну та армію; створив вчення про захист соціалістичної Вітчизни. У передвоєнний період важливу роль в розвитку рад. В. н. відіграли рішення і постанови ЦК КПРС з питань військ. будівництва. Значна заслуга в її піднесенні на новий ступінь належить М. В. Фрунзе, Б. М. Шапошникову, М. М. Тухачевському та ін. Велика Вітчизн. війна 1941-45 показала, що розроблені рад. В. н. погляди на характер і засоби ведення війни були в основному правильні. В складних умовах війни розв'язувалися стратегічні питання оборони й контрнаступу, військ. будівництва та воєнної економіки тощо. Перемога Рад. Збройних Сил над фашист. Німеччиною та мілітаристською Японією була перемогою й рад. В. н. В ході війни партія і народ виховали плеяду рад. полководців: О. М. Василевського, М. Ф. Ватутіна, Г. К. Жукова, І. С. Конєва, Р. Я. Малиновського, І. Ю. Петрова, К. К. Рокоссовського, Ф. І. Толбухіна, І. Д. Черняховського та ін. В післявоєнні роки рад. В. н. розробила нові теоретичні погляди на характер війни, на роль і значення видів Збройних Сил та засобів у збройній боротьбі. Агресивна політика імперіалістичних д-в потребує від рад. В. н. постійного розвитку її, що має забезпечувати високу бойову готовність Рад. Збройних Сил. В капіталістичних країнах найширшого розвитку су-час. В. н. набула в США, Великобританії, Франції й ФРН.

Літ.: Энгельс Ф. Избранные военные произведения. М., 1958; Ленин В. И. О войне, армии и военной науке. М., 1965; КПСС о Вооружённых Силах Советского Союза. Документы. 1917 - 1968. М.. 1969.

А. Г. Прядко.

 

Схожі за змістом слова та фрази