Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow Х arrow ХРИСТИЯНСТВО
   

ХРИСТИЯНСТВО

- одна із світових релігій (поряд з буддизмом та ісламом), що виникла на поч. 1 ст. н. е. Становлення і оформлення X. — організаційне, догматичне, канонічне — відбувалося упродовж 1—9 ст., спочатку як релігії пригнічених і знедолених у Рим. імперії, зокрема її сх. провінціях, що шукали порятунку від нелюд, умов життя в очікуванні месії (помазаника Яхве) — царя з племені Іуди, роду Давидового. X., що зародилося в євр. середовищі, запозичило від іудаїзму весь канон його священних книг — Старий Заповіт та багато елементів культу. Первісне X. з самого початку було іудеохристиянством. Великий вплив на формування X. мали месіан. іудейські секти, зокрема єсеї. Євангел. Ісус Христос як засновник X. не заперечував богообраності лише євр. народу, не відкидав Мойсеевого зак-ва, бо вважав його правочинність вічною. Свою діяльність як месія Ісус Христос обмежував лише ареалом іудейського віросповідання і євр. народу. Одним з теор. джерел X. є філософія Філона Александрійського, зокрема його вчення про Логоса — Сина Божого як посередника між Богом і людьми. Щоб стати світовою, космополіт, релігією, X. мало подолати етн. обмеженість, відкинути канонічну доктрину богообраності одного народу, яка санкціонувалася Мойсеевим зак-вом і книгами пророків Старого Заповіту. Течія паулінізму (очолював апостол Павло) в ранньому X. рішуче відкинула Мойсееве зак-во через його «немічність і некорисність». Кінець іудеохристиянству покладено універсальною формулою X., сформульованою паулінізмом: «Немає вже відмінностей між іудеєм і елліном, обрізаним і необрізаним, рабом і рабовласником, чоловіком і жінкою — всі рівні у Христі». Це фактично означало завершення періоду «богообраності» одного народу, кінець старозаповіт. вододілу між «обрізаними» (іудеями) і «необрізаними» (язичниками), вихід молодого християнства за межі одного етносу й однієї сакральної культури — іудейсько-єврейської. У Рим. імперії — величезному етн. і поліконфесійному конгломераті — поступово сформувалися дві гілки X. (східна і західна). На Зх. імперії (з центром у Римі) X. сформувалося на лат. культурі, на Сх. (у Візантії) його підґрунтям стала грец. культура. Утверджувалися різні моделі держ.-церк. відносин: на Зх. — папоцезаризм (пріоритет духовної, церк. влади над світською, державною), на Сх. — цезаропапізм (керованість церкви держ. владою). Саме ці фактори зумовили виникнення догмат, непорозумінь і культових відмінностей, часто перебільшених під тиском політ, та культур, впливів, що в остаточному підсумку призвело до розколу X. на католицизм і православ'я та утворення двох церков — Греко-православної кафоличної церкви (у Візантії) і Римсько-католицької церкви на Заході (1054). Наст, розкол у X. відбувся під час Реформації, коли виникли течії раннього протестантизму — лютеранство, кальвінізм, англіканство та ін., а згодом і пізнього протестантизму (баптизм, адвентизм, свідки Єгови, п'ятидесятництво та ін.).

У теперішній час у X. відбуваються складні й суперечливі процеси. З одного боку, спостерігається соціально-політ. диференціація христ. церков, розширення впливу католицизму в Африці та Азії, країнах, які звільнилися від ком. режимів (у т. ч. в Україні), зростають протестантські церкви в усьому світі, динамічно розвиваються нехрист, течії, які знаходять сприятливий фунт і в Україні. З іншого — відбувається перегляд традиц. доктрин та установок і в православ'ї, і в католицизмі, інтеграція різних христ. конфесій, що особливо помітно в екуменіч. русі та діяльності Всесв. ради церков.

Літ.: Християнство. М., 1994; Академічне релігієзнавство. К., 2000; Католицизм. К„ 2001.

П. Л. Яроцький.

 

Схожі за змістом слова та фрази