Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow ніз-новак arrow НОВА СІЧ
   

НОВА СІЧ

— остання Запорізька Січ на Дніпрі (1734—75). Заснована козаками кол. Олешків-ської Січі, які в кін. березня 1734 дістали від царського уряду офіц. дозвіл на повернення в межі Рос. д-ви. Запорожці збудували Н. С. за 3—5 км від Старої (Чортомлицької) Січі, біля тепер, с. Покровського Нікопольського р-ну Дніпроп. обл. Крім Н. С, яка була місцеперебуванням вищого військ. управління — Коша Запорізької

Січі, запорожці збудували ряд укріплень, т. з. бекетів, або маяків, уздовж кордону з Крим. ханством, на переправах через Дніпро, Самару, Пд. Буг. Запоріжжя було поділено на 8 паланок (округів). У с. г. значне місце посіли зимівники (бл. 4 тис.) старшини і заможних козаків. Осн. робочою силою в зимівниках були наймити — арга-ти. Переважна частина запорізького населення жила в слободах (їх було понад 100), які виникли гол. чин. у пн. місцевостях Запоріжжя. Населення запорізьких земель поділялося на козаків і посполитих. Козаки, які жили в слободах, поділялися в основному на З соціально-екон. групи: заможних, дрібних власників і голоту. Заможні козаки експлуатували наймитів, а також підсусідків. Застосування вільнонайманої праці сприяло формуванню на Запоріжжі капіталістичних відносин. Адм.-військ. і судова влада на Н. С. зосереджувалася в руках старшини, яка поділялася на кошову, паланкову, курінну старшину і військ. служителів. Кошова старшина (кошовий отаман, військ. суддя, військ. писар, осавул) обиралася щороку 1.І на заг. військ. раді (див. Козацька рада), курінна старшина — на курінних сходках. Паланкову старшину призначав Кіш. У виборах старшини мали право брати участь усі козаки. Але заможне козацтво добивалося призначення на керівні посади своїх представників. Запорізьке військо Н. С. поділялось на 38 куренів. У мирний час запорожці охороняли пд. кордони Запоріжжя від нападів крим. і ногайських татар. Під час рос.-тур. воєн (1735— 39, 1768—74) запорізька піхота, кіннота й військ. флотилія разом з частинами рос. армії брали участь у боях проти тур.-тат. військ. Запорізьке низове військо поповнювалося переважно з селян — втікачів з Лівобережної, Слобідської, Правобережної України. Кіш не повертав селян-втікачів. Це пояснювалося прагненням запорізької старшини зміцнити автономію Запоріжжя, збільшити чисельність Запорізького низового війська та доходи військ. скарбу, бажанням старшини і заможного козацтва забезпечити своє г-во робочою силою. Крім того, значну роль відігравало співчуття до втікачів рядового козацтва і посполитих. Жорстока експлуатація старшиною і заможними козаками трудового козацтва і посполитих зумовлювала запеклу класову боротьбу, яка не вщухала протягом всього існування Н. С. Великі виступи сіроми відбулися в січні 1749, березні 1754, січні 1761. Під впливом Коліївщини вибухнуло сіроми повстання на Запорізькій Січі 1768. Однак суспільно-політичний устрій Н. С. зберігав певні демократичні риси. Як і раніше — в 16—17 ст.— Запоріжжя у 18 ст. відігравало роль важливого осередку антифеод. боротьби пригноблених нар. мас України і Росії.

Проводячи централізаторську політику, посилюючи феод.-кріпосницьке гноблення на Лівобережній і Слобідській Україні, царський уряд став на шлях поступового обмеження політ. автономії й самоврядування Н. О, а потім і ліквідації її. Після переможного закінчення рос.-тур. війни 1768— 74 царський уряд, переправляючи війська з Дунаю на Волгу для придушення сел. війни під керівництвом О. І. Пугачова, наказав генералові П. Текелію зайняти Січ. Наприкінці травня — на поч. червня 1775 царське військо вступило на Запоріжжя. 4 (15).VI царські полки оточили Січ і 5 (16). VI, роззброївши запорожців, захопили січову фортецю. Козац. землі почали роздавати рос. і укр. поміщикам, а місцеве населення закріпачувати. Частина козацтва втекла в пониззя Дунаю, де заснувала під владою Туреччини т. з. Задунайську Січ. Територія Н. С. ввійшла до складу Новоросійської і Азовської губерній. Літ.: Голобуцький В. О. Запорізька Січ в останні часи свого існування. 1734 — 1775. К., 1961; Скальковский А. История Новой Сечи или последне-го Коша Запорожского, ч. 1 — 3. Одесса, 1885 — 86.

В. О. Голобуцький.

Нова січ - leksika.com.uaНова січ - leksika.com.ua

 

Схожі за змістом слова та фрази