Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow Н-неб arrow НАДВІРНИЙ СУД
   

НАДВІРНИЙ СУД

— одна з ланок суд. системи в Росії, запроваджена 1719 під час проведеної Петром І суд. реформи, що мала за мету відокремити суд від заг. адміністрації введенням двох самост. суд. інстанцій: нижніх (провінційних і городових) і надвірних судів. Н. с. як суд. установи існували (з перервами) до 1866 в ряді регіонів Рос. імперії. Вони мали бути запроваджені в кожній губернії. Фактично ж Н. с. функціонували тільки в Санкт-Петербурзі, Москві й у таких губ. містах, як Казань, Курськ, Ярославль, Воронеж, Нижній Новгород, Смоленськ, Тобольськ. Відали крим. і цив. справами.

З 1720 Н. с. стали найвищою суд. інстанцією з крим. і цив. справ, що розглядалися в про-вінц. і городових судах. З цих судів справи надходили до Н. с: у порядку апеляції за ініціативою сторін, якщо нижчий суд вирішив справу упереджено; за ініціативою самого суду, якщо він завагався вирішити справу по суті; за вказівкою вищої інстанції. Віданню Н. с. підлягали також крим. справи за злочинами, за які передбачалася смертна кара або політ, смерть. У свою чергу, апеляц. інстанцією для Н. с. була Колегія юстиції. Сторони могли подати скаргу не тільки на «неправе» суд. рішення Н. с, а й на несправедливе проведення слідства. Отримавши скаргу, Колегія юстиції обговорювала, чи були підстави для перенесення справи з Н. с. Траплялося, що вона доручала переглянути справу тому ж Н. с, на рішення якого до неї надходила скарга. Діяльність Н. с. грунтувалася на колег, засадах. До його складу входили президент, віце-президент і кілька асесорів. Президент суду призначався Сенатом згідно з указом «Про посади Сенату» від 27.IV (8.У) 1722. Указом «Про встановлення посад прокурорів у надвірних суда х і про межі компетенції надвірних судів у справах за доносами фіскальських та інших людей» від 18(29).І 1723 засновувалась посада прокурора при Н. с. У перші роки існування Н. с. вони діяли незалежно від місц. адміністрації, але з 1722 президентами майже всіх Н. с, що існували в Рос. імперії, стали за посадою губернатори (або віце-губернатори). Виняток становили Н. с. Санкт-Петербурга і Москви. 1727 Н. с. були ліквідовані. 1775 Катерина II здійснила радик. реформу місц. управління і суду. Н. с. були знову створені в столич. містах імперії (Санкт-Петербурзі й Москві). Спочатку вони складалися з верхнього і нижнього Н. с. Перші з них були апеляц. інстанцією для других і, в свою чергу, перебували під апеляцією такої ланки суд. системи Рос. імперії, як Палата цив. і крим. справ. 1798 у Санкт-Петербурзі, а 1799 у Москві Н. с. було ліквідовано, проте 1802 вони знову відновлюються з поперед, компетенцією. Припинили своє існування столичні Н. с. 1866 у зв'язку з проведенням суд. реформи 1864. До компетенції столичних Н. с. входив розгляд крим. і судових справ іногородніх, а також різночинців, які не мали нерухомої власності в межах столич. губерній. 1797 утв. Волинський Н. с. (Житомир), завданням якого було провадження справ Волинської, Подільської і Мінської губерній. 1798 Волинський Н. с. був уповноважений виступати апеляц. інстанцією для магістратів Київ, губернії у справах старостинських і міст. Указом від ЗІ.ХІІ 1802 (12.1 1803) Волинський Н. с. було ліквідовано.

В. Д. Гончаренко.