Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow Л arrow ЛАТВІЯ
   

ЛАТВІЯ

Латвійська Республіка — д-ва на Пн. Сх. Європи, на узбережжі Балтійського м. Тер. — 64 589 км2. Нас. — бл. 2,439 млн. чол. (1999, оц.): латиші — 56,5 %, росіяни — 30,4 %, білоруси — 4,3 %, українці — 2,8 % та ін. Столиця — м. Рига. Адм.-тер. поділ — 26 районів (поділяються на волості) і 7 міст центр, підпорядкування. Держ. мова — латиська. Грош. одиниця — лат. Нац. свято — День проголошення Латвійської Республіки (18 листопада). Латвійська д-ва утворилася за наслідками Першої світової війни 1914—18 краху Рос. імперії. 18.XI 1918 коаліцією латис. партій — Дем. блоком була вперше декларована незалежність Л. 1918 було також проголошено «соціалістичну радянську республіку» і прийнято відповідну конституцію. Проте рад. влада в Л. проіснувала недовго. У квітні 1920 відбулися дем. вибори. 15.ІІ 1922 спеціально обрані установчі збори ухвалили конституцію Л. Вона була типовою з-поміж т. з. нових конституцій, прийнятих у країнах Європи в період між двома світ, війнами. 1934 у Л. було розпущено парламент і встановлено авторитар. режим. Він проіснував аж до липня 1940, коли Л. була анексована СРСР. 21.VII 1940 утв. Латв. РСР. Того ж року введено другу рад. конституцію Л. У 1941—44 територія Л. була окупована фаш. Німеччиною. Остання рад. конституція Л. 1978 визначала Л. як «загальнонародну державу в умовах розвиненого соціалізму». Новий етап розвитку латис. державності настав на поч. 90-х рр. з розпадом СРСР. 4.У 1990 латис. парламент ухвалив Декларацію незалеж

Державний герб Латвії - leksika.com.ua

ності; 6.ІХ 1991 суверенітет країни остаточно відновлено. З метою наголосити на незаконності анексії і вказати на факт правонаступництва д-ви відновлено дію конституції 1922, до якої 1993, 1994 і 1998 були внесені поправки, зокрема додана гл. VIII «Фундаментальні права людини» (ст. 89—116).

За формою держ. правління Л. — парламентарна республіка, хоча сама конституція містить більш абстрактне формулювання: «Латвія є незалежною демократичною республікою» (ст. 1). Орган законод. влади — Сейм (однопалат. парламент), який складається зі 100 депутатів. Вибори до Сейму є загальними, прямими і відбуваються на основі пропорц. представництва. Строк повноважень парламенту — 4 роки. Віковий ценз для активного і пасивного виб. права становить відповідно 18 і 21 рік. Гол. напрямом діяльності Сейму є законотворчість. Законопроекти можуть вносити в парламент президент, кабінет міністрів, комісії Сейму, групи депутатів (не менше 5 осіб), а також 1/10 частина виборців у випадках і порядку, визначених конституцією. Всі міжнар. договори, які регулюють питання, що вирішуються законод. шляхом, обов'язково повинні бути ратифіковані Сеймом. Президент має право вмотивованим зверненням на ім'я голови парламенту вимагати повторного розгляду закону. Конституція передбачає особливості процесу законотворчості. Зокрема, президент має право затримати публікацію закону на 2 місяці, якщо цього вимагає третина членів Сейму. «Затриманий» закон може бути винесений на референдум (народне голосування) за вимогою не менше 1/10 частини виборців. Така процедура в теорії конст. права називається «народним вето». Однак і вона може бути застережена, якщо протягом зазначених 2 місяців Сейм удруге підтримає відповідний закон і прийме рішення кваліфікованою більшістю (у 3/4 від усієї кількості його членів). Можливий і ін. варіант: якщо парламент більшістю у 2/3 голосів прийме рішення про терміновість схвалення закону, президент не має права вимагати його повторного розгляду, і такий закон не може бути винесений на референдум. З-поміж ін. сфер діяльності Сейму слід виділити прийняття держ. бюджету, проект якого готує і подає кабінет міністрів. Важливим напрямом є парлам. контроль за діяльністю уряду. Сейм має право звертатися до членів уряду із запитами, на які ті зобов'язані давати відповідь особисто або через уповноважену на те особу. Главою д-ви є президент. Він обирається Сеймом на 4 роки таєм. голосуванням, більшістю не менш як 51 голос. Президентом не може бути обрана особа, яка не досягла 40-річного віку. Одна й та сама особа не може бути президентом більше двох строків підряд. За пропозицією не менш як половини депутатів парламент більшістю не менш як 2/3 може прийняти по-

Карта Латвії - leksika.com.ua

станову про усунення президента з поста. У свою чергу президент може порушити питання про розпуск Сейму. Ця пропозиція виноситься на референдум. Якщо ж за результатами референдуму вона буде відхилена, то президент вважається усуненим з поста. Повноваження глави д-ви в цілому можна вважати типовими для відповідної форми держ. правління. Президент за свою діяльність не несе політ, відповідальності. Всі акти президента мають бути контрасигновані главою уряду і відповідним міністром. Президент може бути притягнений до крим. відповідальності, якщо сейм дасть на це згоду більшістю не менш як 2/3 голосів.

Викон. владу здійснює уряд — кабінет міністрів. Він складається з міністра-президента (глави уряду, якого призначає президент) і міністрів, яких теж призначає президент (за поданням глави уряду). Для виконання своїх обов'язків міністру-президенту та міністрам необхідна довіра Сейму, для чого, зокрема, застосовується процедура надання інвеститури уряду. Конституція передбачає колективну та індивідуальну політ, відповідальність кабінету міністрів перед Сеймом. Якщо ж парламент виражає недовіру міністру-президенту, то у відставку йде весь уряд. Суд. система складається з районних (міських) і окружних судів та Верховного суду. Усі суди затверджуються Сеймом і є незмінюваними. Судді можуть бути усунені з посади виключно на підставі суд. рішення. Закон встановлює граничний вік, з досягненням якого судці залишають посади. Конституція передбачає існування судів присяжних.

За формою держ. устрою Л. — унітарна д-ва. На всіх рівнях адм.-тер. поділу діють органи самоврядування — ради. Вони обираються населенням строком на 3 роки. Рада обирає голову, який є водночас керівником викон. органу самоврядування (місц. уряду). Л. — член ООН з 1991, ін. міжнар. та регіон, організацій.

Дип. відносини України з Л. встановлено 12.ІІ 1992.

В. М. Шаповал.