Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow Д-дау arrow ДАВНІСТЬ
   

ДАВНІСТЬ

у праві - встановлений рад. законом строк, закінчення якого призводить до певних правових наслідків. В цивільному праві Д.- час, передбачений законом для судового захисту порушеного права (див. Позовна давність) або для виконання рішення суду чи ін. органу, що користується правом видавати виконавчі документи. В кримінальному праві Д. тягне за собою втрату держ. органами можливості притягнення особи, яка вчинила злочин, до кримінальної відповідальності або можливості виконання обвинувального вироку суду. Д. виконання судових рішень регулюється ст. 54 Основ цивільного судочинства Союзу PCP і союзних республік (в УРСР - ст. 359 ЦПК УРСР). Зокрема, в справах, де хоч би однією з сторін є громадянин, рішення суду можна пред'явити до виконання протягом 3 років з моменту набрання ним законної сили, а в усіх ін. справах - протягом одного року. Строки пред'явлення до виконання постанов ін. органів встановлюються відповідним законодавством. Д. виконання обвинувального вироку і Д. притягнення до кримінальної відповідальності передбачено ст. 41 і 42 Основ кримінального законодавства Союзу PCP і союзних республік (в УРСР - ст. 48 і 49 КК УРСР). Для Д. притягнення до кримінальної відповідальності встановлено такі строки: один рік -для злочинів, за які згідно з законом може бути призначене покарання не суворіше за виправні роботи або направлення в дисциплінарний батальйон; 3 роки- для злочинів, за які може бути призначене позбавлення волі на строк не більший як 2 роки, заслання або вислання; 5 років - для злочинів, за які може бути призначене позбавлення волі на строк не більший як 5 років; і 10 років - для злочинів, за які може бути призначене суворіше покарання. Перебіг строку Д. в усіх випадках починається з дня вчинення злочину. Проте він зупиняється, коли особа, яка вчинила злочин, окривається від слідства або суду. Для Д. виконання обвинувального вироку встановлено такі строки, відлічуючи від дня набрання вироком законної сили: один рік - при засудженні до покарання, не суворішого за виправні роботи або направлення в дисциплінарний батальйон; 3 роки - при засудженні до позбавлення волі на строк, не більший як 2 роки, заслання або вислання; 5 років - при засудженні до позбавлення волі на строк, не більший як 5 років; 10 років - при засудженні до суворішого покарання. Особа не може бути притягнута до відповідальності і обвинувальний вирок не може бути виконаний, якщо з часу вчинення злочину чи винесення вироку минуло 15 років і Д. не була перервана вчиненням нового злочину. Питання про застосування строку Д. до особи, що вчинила злочин, за який може бути призначено смертну кару, чи до особи, засудженої до смертної кари, вирішується судом. Якщо суд не визнає можливим застосувати Д., смертна кара замінюється позбавленням волі. Правила щодо Д. в СРСР не застосовують до злочинців, винних у найтяжчих злочинах проти миру і людяності, та до воєнних злочинців.

Літ.: Ткачевский Ю. М. Давность в советском уголовном праве. М., 1978.

Ф. Г. Бурчак.

 

Схожі за змістом слова та фрази