Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow аку-асо arrow АРТХАШАСТРА
   

АРТХАШАСТРА

(санскрит, букв. — наука про користь, про практичне життя) — дав-ньоінд. трактат про політику і д-ву. Час написання та автор точно невідомі. З 2 тис. до н. е. «А.» поширювалася разом з ін. творами І про технологію владування, формуючи уяв- І лення про управління г-вом, військ, мис- І тецтво, зовн. політику, форми і методи І здійснення держ. влади, правила поведінки правителів і чиновників, організацію держ. апарату, технологію судочинства, порядок набутт я й утримання маєтностей, про рад-жію (політ, об'єднання, політ, орг-цію), мандалу (система держав), про відносини між раджіями, раджіями і мандалою, про прогрес, рівновагу і занепад раджій тощо. До нашого часу дійшла лише «А.», складена у 4 ст. до н. е., авторство якої приписують гол. радникові засновника імперії Маур'їв Чандрагупти — міністрові Чанак'ї Каутільї. Текст «А.» уперше знайдено та опубл. 1909. Праця є узагальненням поперед, учень про мистецтво держ. управління і політики та висвітлює три групи проблем: книги 1, 6,8 формулюють вимоги, цілі і завдання діяльності освіченого монарха; книги 2—5 визначають функції держ. управління, правової політики і законодавства; книги 7, 9-15 присвячені питанням війни і миру, дипломатії і міжнар. відносин. Осн. ідеї пам'ятки: політика, вільна від моральних застережень і моральних отримань; авторитет Вед високий, але політики не завжди повинні керуватися реліг.-догмат, настановами; політ, знання грунтуються на узагальненні і систематизації істор. та емпір. досвіду; особистість керується 4 гол. чинниками—дхармою (праведність), артхою (дії, спрямовані на набуття багатства і влади), камою (бажання) та мокшою (звільнення); заг. благо аж ніяк не пов'язане з інтересами особи і досягається сумлінним виконанням кожним своїх обов'язків; люди від природи недосконалі, тому слід широко застосовувати данду (примус, покарання); цар — земний бог, не зв'язаний дхармою, батько для підданих; д-ва виникає з того, що народ обирає першого царя і призначає йому відповідне утримання за охорону миру і спокою, щоб вийти з первісного стану хаосу. Утверджуючи зачатки договірної теорії походження д-ви, концепції природ, нерівності людей, «А.» увійшла в історію як кодекс набуття та втримання влади, звід форм, методів і засобів політ, діяльності та держ. управління. У тексті пам'ятки поняття «особистість» у наук, розумінні, тобто такого, що характеризувало б індивіда як члена певного сусп-ва або спільноти чи соціальне, моральне, психол. обличчя людини (persona litas), не існувало. Тут термін «особистість» уживається в буденному, загальному розумінні як «цільна людина», «індивід» (persona). Знаменами інд. параполітології були індивідуалізм, корпоративізм, кастовий устрій, теїзм, асоціальність, аполітичність, що поглинали persona litas, та й persona подрібнювалася на варни (касти) чи ступені життя, а її можлива активність блокувалася закликами до покірності, смирення, терпеливого очікування смерті і переміщення в ін. касту. Жодної різниці між особистими і громад, правами та обов'язками, між моральними принципами і позитив, правом не вбачалось. Межі свободи та безпеки людини визначалися звичаями. Про права особистості навіть не згадувалося, оскільки політ, система базувалася не на правах, а на місці людини в сусп-ві, яке визначалося її походженням, тобто варною. Та й взагалі законотворчість розпочалась у Давній Індії, як і в ін. регіонах Старод. світу, не з прав, а з обов'язків. Давньоінд. думка (буддизм) ставила питання про рівність людей і автономію особистості, але в цілому поняття рівності людини перед законом, а тим паче невід'ємних її прав, тут не виникало.

Вид.: Артхашастра, или Наука политики. М. — Ленинград, 1969.

Літ.: Вигасин А. А., Самозванцев А. М. «Артхашастра». Проблемы социальной структуры и права. М., 1984.

О. М. Мироненко.