Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow П-пен arrow ПАВЛЮК
   

ПАВЛЮК

(Павло Михнович Бут; р. і м. н. невід. — 9.IV 1638, Варшава) — гетьман нереєстрового козацтва і керівник козац.-сел. повстання 1637. Був у складі загону запорожців під проводом І. Сулими, який на поч. серпня 1635 зруйнував щойно споруджену поляками на Дніпрі фортецю Кодак. За це І. Сулиму й кількох його сподвижників було четвертовано у Варшаві, але П., який теж був у числі полонених, помилувано. На поч. 1637 П. на чолі загону запорожців здійснив похід на допомогу кримському ханові Інаєт-Гірею у його боротьбі за утвердження на престолі. В кін. травня із Запорожжя П. вирушив у Лівобережну Україну, захопив артилерію реєстрових козаків у Корсуні й переправив її у Січ. У 1-й пол. липня 1637 на січовій раді П. проголошено гетьманом. У кін. липня військо П. вийшло з Запорожжя і стало табором побл. Чигирина. Невдовзі повстання охопило велику тер. Лівобереж. і Правобереж. України. Однак заг. козац. збору на цей раз не відбулося: значна частина реєстрових козаків виступила проти повстанців на боці польс. карального війська. За деякими даними, повст. військо налічувало 23 тис. чол., було поділене на полки й сотні, але не мало вдосталь зброї. У кровопролит. битві побл. Кумейок (тепер село Черкас, р-ну Черкас, обл.), що відбулася 6(16).ХІІ 1637, повстанці зазнали поразки, після чого П. з частиною козаків відійшов на південь за підкріпленням. Невдовзі загін з'єднався з гол. силами повстанців, очолюваних Д. Гунею побл. Боровиці (тепер село Чигирин, р-ну Черкас, обл.). Тут, оточені переважаючими силами ворога, вони змушені були капітулювати. Учасником козац. ради, що відбулася побл. Боровиці, був Б. Хмельницький як військовий писар Війська Запорізького. Повстанці вступили в переговори з поляками й видали їм П. та кількох його сподвижників. Під шляхетське слово польс. урядового комісара А. Киселя їм було гарантовано життя, однак у квітні 1638 їх четвертували. Але повстання на цьому не вщухло, його продовжив Я. Острянин.

Літ.: Історія укр. війська. К., 1993; Полонська-Василенко Н. Д. Історія України, т. 1. К., 1993; Грушевський М. С. Історія України-Руси, т. 8. К., 1995; Яковенко Н. М. Нарис історії України з найдавніших часів до кін. XVIII ст. К., 1997.

Л. А. Сухих.

 

Схожі за змістом слова та фрази