Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow соц-спер arrow СОЦІАЛІСТИЧНА ВЛАСНІСТЬ
   

СОЦІАЛІСТИЧНА ВЛАСНІСТЬ

— історично новий тип власності на засоби виробництва і створювані за їхньою допомогою матеріальні блага. Як екон. категорія С. в. являє собою систему соціально-екон. відносин з приводу колективного привласнення трудящими матеріальних благ, в першу чергу засобів виробн. С. в. на засоби виробн. ліквідує антагоністичні форми відносин між людьми, зумовлює єдність сусп. і особистих інтересів, соціалістичне змагання, співробітництво і взаємну допомогу трудящих у процесі їхньої виробничої діяльності (див. Виробничі відносини). За соціалізму найвищою метою виробн. стає найбільш повне задоволення зростаючих матеріальних і духовних потреб людей (див. Основний економічний закон соціалізму); на зміну діяння стихійних сил анархії та конкуренції приходить планомірне управління народним г-вом на основі свідомого використання об'єктивних законів соціалізму. Неминучість заміни капіталістич. приватної власності суспільною підготовляється всім ходом розвитку самого капіталізму. "Усуспільнення виробництва,— писав В. 1. Ленін, — не може не привести до переходу засобів виробництва у власність суспільства, до „експропріації експропріаторів"" (Повне зібр. тв., т. 26, с. 65). Однак у надрах капіталістичного суспільства С. в. виникнути не може. її становлення відбувається тільки внаслідок перемоги соціалістичної революції і завоювання політичної влади робітничим класом.

Перетворення капіталістичної власності на загальнонародне надбання здійснюється в результаті експропріації (див. Націоналізація, Націоналізація землі) фабрик, заводів, шахт, залізниць, ін. засобів виробн., які належать капіталістам, і переходу їх у власність соціалістичної д-ви. Щодо трудової приватної власності дрібних виробників, перш за все селян, то її перетворення на сусп. власність відбувається шляхом добровільного усуспільнення засобів виробництва дрібних виробників у процесі кооперування їх (див. Кооперативний план В. І. Леніна). За соціалізму виникають та існують дві форми сусп. власності на засоби виробн.: державна (загальнонародна) власність та колгоспно-кооперативна власність. С. в. на засоби виробн. в цих двох формах і становить основу екон. системи СРСР. Осн. і провідною є держ. власність, тому що вона охоплює осн. засоби виробн. і означає усуспільнення їх у масштабі всієї країни. З розвитком сусп. виробн. неухильно зростає й примножується С. в. (див. Національне багатство). Соціалістичною власністю є також власність громад. організацій — партії, профспілок, молодіжних орг-цій, спортивних т-в тощо. В соціалістичному суспільстві існує особиста власність. В процесі комуністичного будівництва відбувається поступальний розвиток держ. і колгоспно-кооп. форм С. в., неухильне зближення їх і в перспективі злиття в єдину загальнонар. власність (див. Комуністична власність).

Літ.: Общественная собственность развитого социалистического общества. М., 1979; Радченко В. В. Соціалістична власність в умовах зрілого соціалізму. К., 1980; Развитие социа-листической общественной собствен-ности. София — М.. 1980.

В. О. Хилько.

 

Схожі за змістом слова та фрази