Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow зат-зміш arrow ЗБРОЯ
   

ЗБРОЯ

— пристрої і засоби, які застосовуються у збройній боротьбі для нападу (наступу) або захисту (оборони) з метою ураження або знищення противника. 3. відома з найдавніших часів, її перші зразки з'явилися у кам'яному віці як засіб полювання, тобто як різновид знарядь праці. В період трансформації первісного ладу в родовий у зв'язку з виникненням приват. власності і диференціацією сусп-ва на антагоністичні соціальні групи 3. перетворилася на засіб, цілеспрямовано орієнтований на перемогу у збройних сутичках.

Якісний рівень 3. і особливості її практ. застосування насамперед визначаються рівнем розвитку продуктивних сил сусп-ва і способом матеріального в-ва. Безперервна еволюція 3. відбувалася у площині вдосконалення її зразків, заснованих на використанні сили м'язів людини або тварин (холодна 3.). У 12 ст. в араб, регіоні, а в 14 ст. у Європі з'являється вогнепальна 3., повсякчасне удосконалення якої відбувається і в сучас. умовах. Значним кроком у розвитку цього типу озброєнь стало виокремлення у 15 ст. артилерії і переносних засобів вогневого ураження противника, а також широке впровадження у 19 ст. нарізних варіантів вогнепальної 3. Важливим етапом у розробці 3. став винахід наприкінці 19 ст. її автоматичних зразків і масове озброєння ними армій більшості країн світу. Перша світ, війна 1914—18 засвідчила можливості використання воюючими сторонами зброї масового знищення, насамперед хімічної. Нім. армія вперше здійснила бойове застосування вогнеметів, хлору (1915), фосгену (1916), іприту (1917). Тоді ж на полі бою з'являються рухомі системи 3. — танк і літак, дещо пізніше — самохідна арт. установка. Під час Другої світ, війни нім. ЗС вперше застосували керовані літаки-снаряди \М і баліст. ракети \/-2 (1944). У серпні 1945 військ.-політ, керівництво США застосувало принципово новий тип зброї масового знищення — ядерну, руйнівні можливості якої значно перевищували традиц. межі збройної боротьби. У повоєн. час СРСР, США, Великобританія, Франція, КНР розробили і прийняли на озброєння ракети різних типів, які у поєднанні з ядерними боєприпасами утворили найпотужнішу в історії цивілізації ракетно-ядерну зброю, масове застосування якої у глобальному масштабі означатиме фіз. знищення всього нас. планети. Зокрема, на озброєнні армії СРСР тривалий час перебувала термоядерна боєголовка потужністю 50 мегатон. Ін. напрямом удосконалення зброї масового знищення упродовж усього 20 ст. була розробка біол. (бактеріологічної) зброї. Класифікація 3. передбачає її диференціацію насамперед на зброю масового знищення (ядерну, хім. та біологічну) і звичайну 3., яка вбирає у себе всі ін. її види. Залежно від характеру бойових завдань розрізняють стратег., операт. і тактичну 3. та їх комбінації. За цільовим призначенням 3. буває одноці-льовою (протиракетною, протиповітряною, протичовновою, протитанковою) і багатоцільовою, або універсальною (більшість зразків ракетної, артилерійської, стрілецької 3.). Виходячи з варіантів доставки до цілі засобу безпосеред. ураження (кулі, гранати, снаряду, бойової частини ракети), зброя поділяється на стрілецьку, реактивну, ракетну. Самост. типи утворює 3., уражуючі можливості якої реалізуються за допомогою сили м'язів людини (холодна зброя, ручні фанати), двигунів різних типів (торпеди), наземних транспортерів, літаків, кораблів (кулеметно-арт. засоби, авіабомби, глибинні бомби). Широко розповсюджена 3., яка не вимагає тех. носіїв і дод. пристроїв для надання їй руху та яка завчасно встановлюється у місцях можливих дій противника (міновибухова 3.). Ступінь маневровості 3. ділить її на стаціонарну на нерухомій основі (ракетні комплекси, казематні гармати тощо), стаціонарну на рухомій основі (3. кораблів, літаків, танків), самохідну, буксовану, перевізну, переносну. Виходячи з кількості персоналу, задіяного на її функціональне застосування, 3. може бути індивідуальною (пістолети, гвинтівки, автомати) і груповою. Залежно від автоматизації процесу стрільби — автоматичною, напівавтоматичною і неавтоматичною. Можливість зміни траєкторії руху засобів ураження поділяє 3. на керовану і некеровану. Закономірностями розвитку засобів збройної боротьби є швидке використання у ході їх розробки і впровадження у реалії соціально-політ. відносин досягнень н.-т. прогресу, ускладнення структурно-функц. значень тих зразків 3., які визначають військ, могутність д-ви і безпосередньо впливають на вирішення проблем нац. безпеки. Праісторичні засоби фіз. ураження противника за умов первісного сусп-ва поступово доповнювалися засобами доставки 3. до цілі, засобами її транспортування у земному, повітр., підвод. і косм. середовищах. Протягом ост. років у системи озброєнь впроваджуються пристрої відбиття та обміну інформацією, а також модулі виконання нетворчих функцій інтелектуальної діяльності.

Враховуючи особливі можливості 3. з погляду фіз. ліквідації людей, продуктів їх праці, спотворення умов проживання, сучасна д-ва приділяє підвищену увагу проблемам контролю над ЗС, ін. збройними формуваннями, питанням держ. регулювання процесу розробки, в-ва, експлуатації та знищення різних типів 3., їх використання виключно держ. структурами відповідно до нац. інтересів. Для більшості держав світу особливо гострою є проблема мінімізації можливості використання деяких зразків 3. антидерж. і антисусп. силами, крим. колами, терорист, групами, а також абсолютного унеможливлення придбання ними зброї масового знищення. Правовими актами України, які регулюють процес обігу 3. та порядок її використання, є Закон «Про міліцію» (1990), постанови КМ України «Про затвердження Положення про застосування спеціальних засобів і зброї службовими особами митних органів» від 8.VI 1993, «Про порядок продажу, придбання, реєстрації, обліку і застосування спеціальних засобів самооборони, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії» від 7.IX 1993, «Про затвердження Положення про порядок застосування зброї, бойової техніки та спеціальних засобів під час охорони Державного кордону і в иключної (морської) економічної зони України» від 14.IX 1993, розпорядження Президента України «Про запобіжні заходи щодо користування мисливською і службово-штатною зброєю та газовими револьверами» від 30.III 1995. Придбання зброї (крім мисл. і спорт.), боєприпасів, бойової і спец, військ, техніки, ра-кет.-косм. комплексів, вибух, речовин і пристроїв, бойових отруйних речовин, електрошок, пристроїв в Україні заборонене «Переліком видів майна, що не може перебувати у власності громадян, іромадських об'єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб ін. держав на території України», затв. ВР України 17.VI 1992. Придбання вогнеп. мисливської, газ., хол. і пневмат. зброї окр. гр-нами та організаціями в Україні регулюється «Спеціальним порядком набуття права власності громадянами на окремі види майна», затв. ВР України 17.УІ 1992. Указом Президента України від 29.IV 1995 засновано відзнаку Президента «Іменна вогнепальна зброя».

Зак-во України передбачає крим. відповідальність за незаконне полювання (ст. 161 Кримінального кодексу України), за незаконне носіння, зберігання, придбання, виготовлення і збут вогнеп. чи хол. зброї, бойових припасів та вибух, речовин (ст. 222), за розкрадання вогнеп. зброї, бойових припасів або вибух, речовин (ст. 223), а також за недбале зберігання вогнеп. зброї та боєприпасів (ст. 224).

В. Ф. Смолянюк.

 

Схожі за змістом слова та фрази