Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow С-салам arrow САКСАГАНСЬКИЙ
   

САКСАГАНСЬКИЙ

Панас Карпович [справж. прізв.— Тобілевич; 3 (15). V 1859, с. Кам'яно-Костувате, тепер Братського р-ну Микол. обл.— 17.IX 1940, Київ]— укр. актор і режисер, театральний діяч дореволюц. і рад. театру, нар. арт. УРСР (з 1925), нар. арт. СРСР (з 1936), Герой Праці (1924). Брат І. Карпенка-Карого, М. Садовської, М. Садовського. Навчався в Єлизаветграді (тепер Кіровоград) у вищій реальній школі. Грав у аматорських драм. гуртках. У 1878 вступив до 58-го запас. батальйону, звідки його направлено в Одес. юнкерську школу (1878—80). Служив у 58-му Празькому піхотному полку, розташованому в Миколаєві (1880—83). Брав участь в укр. виставах трупи Чернишова в Миколаєві (1882). Демобілізувавшись, вступив до трупи М. П. Старицького в Миколаєві (1883). Після розколу трупи увійшов до "Товариства малоросійських артистів під керівн. М. Л. Кропивницького" (1885—88), а з виходом з трупи М. Кропивницького — у "Товариство малоросійських артистів під керівн. М. К. Садовського" (1888 —90). Виділившись з групою акторів з трупи М. Садовського, у 1890 почав режисерську діяльність у власній трупі — "Товаристві російсько-малоросійських артистів під керівн. П. К. Саксаганського" (1890—98), яка пізніше мала різні назви: "Товариство малоросійських артистів під керівн. П. К. Саксаганського і М. К. Садовського" (1898—1900), "Малоросійська трупа М. Л. Кропивницького під керівн. П. К. Саксаганського і М. К. Садовського за участю М. К. Заньковецької" (1900—03), "Малоросійська трупа під керівн. П. К. Саксаганського і М. К. Садовського за участю 1. К. Карпенка-Карого" (1903—05), "Товариство малоросійських артистів під керівн. П. К. Саксаганського за участю І. К. Карпенка-Карого" (1905—07), "Товариство українських артистів під керівн. П. К. Саксаганського" (1907—09). Разом з цими трупами С. виступав здебільшого в містах України: щороку в Києві (за винятком 1884 —94) і Одесі; часто в Харкові, Катеринославі, Миколаєві, Єлизаветграді, Херсоні, Полтаві, Чернігові, Кременчуку, Маріуполі (тепер м. Жданов), Умані. В складі трупи М. Л. Кропивницького виступав у Петербурзі (1886—87, 1887—88) та Москві (1887, 1888), з власною трупою у — Петербурзі (1890), Москві (1901). Виступав також у Кишиневі, на Дону (Ростов, Новочеркаськ, Таганрог), зрідка в містах Центр. Росії (Воронеж, Курськ, Смоленськ), в Криму (Сімферополь, Севастополь), у Білорусії (Мінськ, Могильов), на Поволжі (1895; Казань, Самара, Саратов), у Вільні (1891), Варшаві (1903). Оселившись у Києві, 1910—15 гастролював по Україні і Росії в складі укр. труп Т. Колісниченка і Ф. Светлова. У 1912 С. разом з М. Заньковецькою вживав заходів до створення в Харкові Укр. художнього театру (на зразок МХТу). В 1915—16 працював у "Товаристві українських артистів під орудою І. О. Мар'яненка за участю М. К. Заньковецької і П. К. Саксаганського" (Київ, Єлизаветград, Одеса), 1916—17 — у "Товаристві українських артистів за участю М. К. Заньковецької і П. К. Саксаганського" (Одеса, Миколаїв, Херсон, Олександрівськ, Кривий Ріг, Полтава). У 1918—22 очолював у Києві постійний Держ. нар. театр (див. Народний театр), на основі якого 1922 утворено Театр ім. М. К. Заньковецької (див. Львівський український драматичний театр ім. М. К. Заньковецької). У 1923— 32 періодично виступав на гастролях у Держ. драм. театрі ім. М. К. Заньковецької в містах Донбасу, Криворіжжя, у Дніпропетровську, Миколаєві та ін. індустріальних центрах, грав (1924—25) в Укр. нар. театрі (Харків), керованому Л. Сабініним, гастролював разом з М. Садовським у різних театрах (1926—32). У 1935 в Києві було відзначено 75-річчя, 1939 — 80-річчя з дня народження митця. С. був видатним майстром сценічного перевтілення. Відзначався широким діапазоном акторських можливостей, глибиною і силою темпераменту, блискучою акторською технікою. Серед ролей: комедійні — Возний ("Наталка Полтавка" Котляревського), Стецько, Шельменко ("Сватання на Гончарівці", "Шельменко-денщик" Квітки-Основ'яненка), Карась ("Запорожець за Дунаєм" С. Гулака-Артемовського), Гарасько ("По ревізії" Кропивницького), Кабиця, Голохвостий ("Чорноморці", "За двома зайцями" Старицького), Пеньонжка, Бонавентура Копач, Феноген, Іван Барильченко ("Мартин Боруля", "Сто тисяч", "Хазяїн", "Суєта" Карпенка-Карого); драматичні й трагедійні — Назар, Гнат ("Назар Стодоля" Шевченка), Іван Непокритий ("Дай серцю волю, заведе у неволю" Кропивницького), Бо-гун ("Богдан Хмельницький" Старицького), Гнат, Тарас, Никодим, Сава Чалий, Гнат Голий ("Безталанна", "Бондарівна", "Батькова казка", "Сава Чалий" Карпенка-Карого), Франц Моор ("Розбійники" Шіллера). Як режисер С. вперше в історії укр. театру запровадив план постановки вистави. Особливу увагу приділяв роботі з акторами, добиваючись ансамблю. С. утвердив на укр. сцені соціально-психологічну драму. Серед останніх вистав, здійснених С. в Держ. нар. театрі,— "Розбійники" Ф. Шіллера й "Урієль Акоста" К. Гуцкова, в Держ. драм. театрі ім. М. Заньковецької — "Отелло" У. Шекспіра. С.— автор комедій "Лицеміри" (1908), "Шантрапа" (1914); він переклав укр. мовою ряд творів рос. і зх.-європ. л-ри. У рад. час написав праці "Як я працюю над роллю", "До театральної молоді", "До молодих режисерів", "Театр і життя" (1932; перевидана під назвою "По шляху життя", 1935; рос. переклад — "Из истории украинского театра", 1938). Похований на Байковому кладовищі в Києві (надгробок — стела з бронзовим барельєфом). Ім'ям С. названо Київський обласний український музично-драматичний театр (м. Біла Церква); у с. Кам'яно-Костуватому на Миколаївщи-ні створено меморіальний музей. Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора. Іл. див. на окремому аркуші, с. 448—449.

Тв.: Думки про театр. К., 1955.

Літ.: Панас Карпович Саксаганський. Статті і спогади про корифея української сцени. К., 1939; Чаговець B. П. К. Саксаганськнй. К., 1951; Тобілевич Б. Панас Карпович Саксаганськнй. К., 1957; Мельничук-Лучко Л. Саксаганський — актор. Львів, 1958; Стеценко Л. Панас Саксаганський. К., 1959; Волошин И. Панас Карпович Саксаганский — народный артист СССР. К., 1960: Український драматичний театр, т. І. К., 1967.

Р. Я. Пилипчук.

Саксаганський - leksika.com.ua