Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow У arrow УГОДА
   

УГОДА

— юрид. факт, вольова і правомірна дія фіз. або юрид. особи, як передбачена законом, так і та, що законом не передбачена, але не суперечить йому, і спрямована на виникнення, зміну або припинення цив. прав або обов'язків. У зак-ві та юрид. практиці термін «угода» вживається фактично як синонім поняття договір, але в цивіліст, науці вони не ототожнюються.

У. буває односторонньою, якщо вчинена з власної волі однієї особи, а також дво- чи багатосторонньою, яка передбачає участь у ній двох або більше осіб. Сторони вільні у виборі контрагента, укладанні У. та визначенні її умов з урахуванням вимог ЦивК України, ін. актів цив. зак-ва, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст У. становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до цив. зак-ва. Сторони мають право укладати т. з. змішані У., що містять елементи різних У., а також використовувати типові умови У. певного виду, оприлюднені у встановленому порядку. Предмет, права і обов'язки сторін, строк дії, ціна та ін. суттєві умови У. встановлюються за домовленістю її суб'єктів. У. має юрид. силу, якщо її укладено в належній формі й за змістом вона не суперечить вимогам чинного зак-ва, якщо її учасниками є дієздатні (див. Дієздатність юридичної особи) і лише в окр. випадках, визначених у законі, обмежено дієздатні особи, якщо дії особи, що укладає У., є наслідком її свідомого, вільного волевиявлення. Щоб У. була дійсною, тобто мала належну юрид. силу, вона повинна задовольняти також ряд ін. умов, зокрема щодо форми (усна або письмова, проста чи нотаріальна) і відповідальності (єдності) внутр. волі та волевиявлення сторін. Розходження між останніми може виникнути передусім у випадках, коли У. вчиняється під впливом насильства, застосування погрози, умисного введення однієї зі сторін в оману, помилки тощо. З огляду на ступінь недійсності у цив. зак-ві розрізняють У.: мнимі та удавані; абсолютно недійсні або нікчемні; відносно дійсні або заперечні. Визнання У. недійсною повністю або частково проводиться у суд. порядку і обумовлює настання певних юрид. наслідків, передбачених законом.

За відповід. ознаками окремо розрізняють У. публічні, У. приєднання, У. попередні, а також У. на користь третьої особи. Публічною є У, в якій одна сторона — підприємець взяла на себе здійснення продажу товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздріб, торгівля, перевезення тр-том заг. користування, послуги зв'язку, мед., готельне, банк, обслуговування тощо). Умови такої У. встановлюють ся однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Сутність У. приєднання полягає у тому, що її умови встановлені однією зі сторін у формулярах або ін. стандартних формах і вона може бути укладена тільки шляхом приєднання до неї другої сторони на запропонованих умовах.

Попередньою є У., сторони якої зобов'язуються протягом певного строку укласти основну У. (договір) у майбутньому на умовах, встановлених попередньою У. Протокол про наміри або ін. домовленості щодо намірів, якщо в них відсутнє волевиявлення про надання їм сили попередньої У., такими не вважаються.

За У. на користь третьої особи боржник зобов'язаний виконати свої обов'язки на користь такої особи, яка визначена або не визначена в цій У.

Див. також Правочин.

Літ.: Зобов'язальне право: теорія і практика. К., 1998; Цив. право, ч. 1. К., 2002.

В. П. Нагребельний.

 

Схожі за змістом слова та фрази