Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow Л arrow ЛОДІЙ
   

ЛОДІЙ

Петро Дмитрович |Лоді, Лодінков, Лодер; 4.У 1764, с. Збой, тепер Гуменського окр., Сх. Словаччина — 10(22).VI 1829, Петербург] — укр. просвітитель, філософ, юрист і поет.

Навч. у гімназії Юрид. академії у м. Великому Варадині (тепер Надьварадь, Угорщина), Ужгород, вищому ліцеї. За-кін. 1787 Львів, ун-т. До 1802 працював у ньому: зав. кафедри логіки і метафізики, ординарний професор логіки, метафізики і моральної філософії, а з 1796 — декан філос. ф-ту і керівник stadium ruthenum(філос.-богосл. відділення для українців). 1801

Лодій П.Д. - leksika.com.ua

одержав вч. ступінь доктора красних мистецтв, прав і теології, словес, наук та філософії і невдовзі перевівся до Краків, ун-ту, де був професором філософії та математики. І.УІІІ 1803 Л. запросили до Росії. У Петерб. пед. ін-ті (з 1816 — Гол. пед. ін-т) він одержав кафедру теорії і практ. філософії. Читав лекції з права у Вищому уч-щі правознавства (1805—09). З утворенням Петерб. ун-ту (8.II 1819) був призначений зав. кафедри теорії заг. прав (1819—29); водночас (груд. 1819 — серп. 1825) — декан філос.-юрид. ф-ту, у 1819—21 — зав. кафедри філософії та (з 1820) зав. кафедри природ, права. Читав лекції з теор. і практ. філософії, природ., держ., нар. і крим. права. Паралельно (1819—27) був директором Петерб. комерц. уч-ща. Л. мав різнобічні, енциклопедичні знання, зробив помітний внесок у розвиток філософії, права і освіти в Україні та Росії кін. 18 — 1-ї чв. 19 ст. Обстоював розвиток науки, поширення освіти і виховання серед народу, за допомогою яких мріяв реформувати феод, сусп-во, послабити соціальну напругу у відносинах між багатими і бідними, ліквідувати кріпосництво. 1831 після смерті вченого в доносі М. Л. Магницького цареві Миколі І Л. фігурує як один з винуватців «філософської історії заколоту 1825». Осн. праці Л.: «Логічні настанови, що спрямовують до пізнання та розрізнення істинного і хибного» (1815, 1821; заборонена до викладання як «шкідлива»), «Загальнодержавне природне право» (1826; заборонена владою як вільнодумна), «Теорія загальних прав, яка містить у собі філософське вчення про природне загальне державне право» (1828). Написав підручники «Природне право народів» і «Повний курс філософії» (не опубл., доля невідома). Переклав рос. мовою ряд популярних у той час європ. торів і підручників з філософії, юриспруденції: «Настанови моралістичного любомудрія, що містить любо-мудріє практичне, загальне право природне...» X. Баумейстера (1790), «Природне приватне право» Ф. фон Цейцлера (1809), «Кримінальне право» А. Фейєрбаха (ч. 1, 1810) та ін. Автор панегіриків, у яких славив розвиток освіти рідною мовою і висловлював сподівання на розквіт в Україні науки, мист-ва, поезії.

Літ.: Возняк М. До характеристики Петра Лодія. ЗНТШ, т. 113, кн. 1, 1913; Зверев В. М. Петр Дмитриевич Лодий (к истории его жизни и характеристике мировоззрения). «Бюлдетень студ. науч. об-ва Ленингр. гос. ун-та», 1959. в. 2; Його ж. Гносеол. взгляды П. Д. Лодия. «Вестник Ленингр. ун-та. Серия экономика, философия, право», 1964, в. 3, № 17; Байцура Т. Закарпатоукр. интеллигенция в России в первой пол. XIX в. Братислава. 1971.

Ю. Я. Касяненко.

 

Схожі за змістом слова та фрази