Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow корот-кюч arrow КОРУПЦІЯ
   

КОРУПЦІЯ

(лат. corruptio — псування, розбещування, підкуп) — діяльність осіб, уповноважених на виконання функцій д-ви, спрямована на протиправне використання наданих їм повноважень для одержання матеріальних благ, послуг, пільг або ін. переваг. Згідно із Законом України «Про боротьбу з корупцією» (1995), відповідальність настає не за К. взагалі, а за конкретні, передбачені зак-вом, корупційні діяння та ін., пов'язані з К, правопорушення. К. становить сукупність різних характером та ступенем суспільної небезпеки, але єдиних своєю суттю корупційних діянь (крим., адм., цив.-правових, дисциплінарних), а також порушень етики поведінки посадових осіб, пов'язаних із вчиненням цих діянь.

Корупц. правопорушення можуть мати такі форми (види): зловживання владою або посад, становищем, перевищення влади або повноважень та ін. посад, злочини, що вчиняються для задоволення корисливих чи ін. особистих інтересів або інтересів ін. осіб; розкрадання держ., колект. або приват. майна з використанням посад, становища; незаконне одержання матеріальних або ін. благ, пільг та ін. переваг; одержання кредитів, позичок, допомоги, придбання цінних паперів, нерухомості або ін. майна з використанням пільг чи переваг, не передбачених зак-вом або на які особа не має права; здійснення самостійно, через представника або підставних осіб підприєм. діяльності з використанням влади чи посад, повноважень, а також пов'язаних з ними можливостей; хабарництво; сприяння з використанням посад, становища фіз. і юрид. особам у здійсненні ними підприєм. та ін. діяльності з метою незакон. одержання за це матеріальних або ін. благ, пільг та ін. переваг; неправомірне втручання з використанням посад, становища у діяльність ін. держ. органів чи посад, осіб з метою перешкодити виконанню ними своїх повноважень чи домогтися прийняття неправомірного рішення; використання інформації, одержаної під час виконання посад, обов'язків, у корисливих чи ін. особистих інтересах; необгрунтована відмова у наданні відповідної інформації або несвоєчасне її надання, або надання недостовірної чи неповної служб, інформації; надання необгрунтованих переваг фіз. або юрид. особам шляхом підготовки і прийняття нормат.-правових актів чи управлін. рішень; протегування з корисливих або ін. особистих інтересів у призначенні на посаду особи, яка за діловими і профес. якостями не має переваг перед ін. кандидатами. К. може виявлятися також в ін. формах, у т. ч. не передбачених законом. Найнебезпечнішу групу корупц. правопорушень утворюють діяння, які закон визнає злочинними (кримінальна К.). Корупційним може бути визнано будь-який умисний злочин, який скоюється особою з використанням влади або свого посад, становища з корисливих мотивів чи ін. особистої заінтересованості (таких злочинів у Кримінальному кодексі України понад 30). Найнебезпечнішим і типовим злочинним виявом К. є одержання хабара. Менш небезпечними є корупційні правопорушення, за які законом встановлена адм. відповідальність. До таких слід віднести правопорушення, передбачені Законом «Про боротьбу з корупцією»: корупц. діяння, якщо вони не містять складу злочину (ст. 7); порушення спец, обмежень, встановлених для осіб, уповноважених на виконання функцій д-ви (ст. 8); порушення вимог фін. контролю (ст. 9); невжиття керівником заходів щодо б-би з К. (ст. 10); умисне невиконання своїх обов'язків по б-бі з К. (ст. 11), а також правопорушення, що вчиняються з використанням можливостей по службі, за які відповідальність передбачено Кодексом України про адміністративні правопорушення (зокрема, використання посад, особою в особистих чи ін. неслужб, цілях держ. коштів, наданих їй у службове користування приміщень, засобів тр-ту чи зв'язку, техніки або ін. держ. майна, якщо це завдало д-ві шкоду на суму, що не перевищує 5 неоподаткованих мінімумів доходів гр-н (ст. 184і). К. тісно пов'язана з організованою злочинністю: вона живить її, є формою прикриття діяльності злочин, уфуповань, забезпечує ухилення лідерів та членів угруповань від крим. відповідальності. VIII Конгрес ООН (1990) протидію К. визнав одним із стратегіч. напрямів запобігання організованій злочинності. Міжнар. співтовариство вважає К. однією з осн. політ, проблем су-час. сусп-ва. У нашій д-ві К. на політ, і законод. рівнях визнана чинником, що реально загрожує нац. безпеці і сусп. ладу України. Протидія К. потребує систем, підходу та застосування комплексу науково обгрунтованих заходів. Боротьба з виявами К. має грунтува-тися на поєднанні профілакт., правоохор. і репресивних заходів. При цьому пріоритет повинен надаватися профілакт. заходам загальносоціального і спец, кримінол. спрямування. До осн. напрямів протидії К. слід віднести: формування громадян, сусп-ва, зміцнення дем. засад управління сусп-вом, забезпечення відкритості влади, звуження меж держ. регулювання економіки, формування негат. ставлення сусп-ва до корупціонерів, забезпечення реалізації принципу верховенства права, визначення і реалізацію системи цінностей держ. служби, вдосконалення нормат.-правового регулювання держ. служби, вдосконалення антикорупц. зак-ва. Заг. стратегія протидії К. в Україні визначена Концепцією боротьби з корупцією на 1998—2005.

М. І. Мельник.

 

Схожі за змістом слова та фрази