Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow страш-сюр arrow СУД ЄВРОПЕЙСЬКИХ СПІВТОВАРИСТВ
   

СУД ЄВРОПЕЙСЬКИХ СПІВТОВАРИСТВ

(Cour de justice des Communautes europeen-nes), СЄС — суд. інстанція для розгляду спорів та ін. правових питань у Європейському Співтоваристві (ЄС). Утв. 1952 на підставі договору про Європейське об'єднання вугілля і сталі від 18.IV 1951 з метою «забезпечення дотримання права щодо тлумачення та застосування положень договорів» між країнами-членами. Після утворення у 1957 Європейського товариства по атомній енергії та Європейського економічного співтовариства (ЄЕС) була розширена компетенція Суду, а пізніше приведена у відповідність до т. з. Договору про злиття 1965, Єдиного європейського акта 1986, Маастрихтського договору 1992. Тепер компетенція СЄС грунтується на положеннях Амстердамської редакції 1997 Договору про заснування Європейського співтовариства (ДЗЄС).

СЄС був утворений як єдина установа. В процесі орг. змін 1989 його перетворено на дворівневу структуру: Суд першої інстанції і суд вищого рівня, за яким збережено попередню власну назву суд. органу — Суд європейських співтовариств.

Суд першої інстанції уповноважений розглядати: спори між інституціями ЄС та їхнім персоналом; справи з питань конкуренції, недотримання антидемпінгового зак-ва, злиття підприємств, держ. субсидій, права на товарні знаки; дії осіб відповідно до ст. 230(2) ДЗЄС (визнання недійсними рішень) і ст. 232(2) ДЗЄС (неправомірні дії), а також справи про права на інтелект, власність, які ініціюються фіз. особами.

Суд другого рівня є касац. інстанцією щодо рішень Суду першої інстанції. Він також розглядає певну категорію справ по першій інстанції. Це стосується: 1) звернення нац. суд. органів щодо тлумачення права Європ. Союзу і чинності актів Ради міністрів та Європ. комісії; 2) подання урядів держав-учасниць чи інституцій ЄС з тих питань, що не належать до компетенції Суду першої інстанції. У кожній з двох інстанцій — по 15 судців, які призначаються урядами держав — учасниць ЄС: від кожної по одному, за взаєм. згодою, строком на 6 років, з правом переобрання. До СЄС призначаються ще 9 генеральних адвокатів на той же строк і тими самим органами. Часткове оновлення складу судців і ген. адвокатів у СЄС відбувається кожні 3 роки. Обидві інстанції очолюються президентами, яких обирають судці через кожні 3 роки. СЄС щорічно призначає першого ген. адвоката і на 6 років судового секретаря. Кожна з інстанцій утворює палати для розгляду справ і має свою канцелярію. Провадження у СЄС поділя ється на письмове і усне. Для кожної справи призначається доповідач. Після письм. провадження і можливого суд. слідства провадиться усне публічне засідання. Постанови СЄС приймаються більшістю голосів. У разі розподілу голосів порівну до уваги не береться голос судді, який має найнижчий протокольний ранг. Провадження може вестися тільки однією з офіц. мов Співтовариств, але перевага надається франц. мові. Мова провадження обирається позивачем. Рішення і висновки СЄС публікуються у «Збірнику судової практики» всіма офіц. мовами Співтовариств.

Місцеперебування СЄС — м. Люксембург (Люксембург).

Літ.: Геген Д. У лабіринті Європ. Союзу. К., 1995; Шишкин В. И. Судопроизводство в Европ. Содружестве. «Предпринимательство, хозяйство и право», 1997, № 3; Татам А. Право Європ. Союзу. К., 1998; Європ. Союз. Консолідовані договори. К., 1999; Кернз В. Вступ до права Європ. Союзу. К.. 2002.

В. І. Шишкін.

 

Схожі за змістом слова та фрази