Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow плат-пон arrow ПОЛІЦЕЙСЬКА РЕФОРМА 1862 В РОСІЇ
   

ПОЛІЦЕЙСЬКА РЕФОРМА 1862 В РОСІЇ

- зміни, спрямовані на вдосконалення структури і посилення ролі поліції у відведеній їй сфері діяльності. Реформа отримала законод. оформлення в «Тимчасових правилах про устрій поліції у містах і повітах губерній, що управляються за загальним установленням» та відповід. указі імп. Олександра II, яким вони вводились у дію [обидва — від 25.XII 1862 (6.1 1863)]. Фактично «Тимчасові правила» перетворилися на прав, акт постійної дії, який упродовж тривалого часу регулював устрій і діяльність поліції. Указ складався зі вступу і 10 статей, в яких містилися принципові положення щодо реформи поліції. «Тимчасові правила» викладені в 33 статтях, які уточнювали і розкривали осн. положення указу. Внаслідок реформи 1862 замість міської та земської поліції у кожному повіті започатковувався єдиний поліц. колегіальний орган — повітове поліц. управління на чолі з повітовим справником, якого призначав губернатор або генерал-губернатор. Керівник управління разом зі своїм помічником та членами управління становили присутствиє. Головою присутствія теж був пов. справник. Пов. поліц. управлінню були підпорядковані викон. чиновники поліції, до яких належали станові пристави і нижні чини поліції (соцькі й десяцькі). Повіт поділявся на дрібніші адм.-поліц. одиниці: стани, дільниці (сотні) й поселення. Кількість станів у повіті була різною (2—4) і залежала від розміру території, що обслуговувалася, чисельності її населення, стану «спокою і порядку». В окр. губерніях, за рішенням міністра внутр. справ, при пов. поліц. управлінні утворювалася кінна поліц. варта. «Тимчасові правила» зберігали в усіх губерніях і найбільш значних містах, посадах і містечках самостійну, окрему від повітової, міську поліцію. У цих нас. п. утворювалися поліц. управління на чолі з поліцмейстерами. Структура міського управління була аналогічною структурі повітового. До його присутствія входили поліцмейстер (голова), помічник поліцмейстера (обидва призначалися на посаду губернатором) і два засідателі від міського стану (ратмани магістрату або ратуші). На відміну від пов. управління, засідателі обиралися шляхом не прямих, а багатоступеневих виборів. У підпорядкуванні управління перебували викон. чиновники (міські пристави, помічники приставів і поліц. наглядачі) та нижні полщ. чини (службовці міських поліц. команд). Місто поділялося на частини, очолювані міськими приставами, які (а також їх помічники і поліцейські наглядачі) призначалися губернатором. У результаті П. р. 1862 чисельність чиновників поліції збільшилася, а її структура ускладнилася. Реформа не внесла в роботу поліції достатньої ясності й визначеності, тобто фактично не досягла очікуваних результатів. У дещо модернізованому вигляді поліція існувала в Росії до лют. 1917.

Літ.: Андреевский И. Е. Реформа исполнительной полиции в России.

В кн.: Сб. гос. знаний, т. 5. СПб., 1878; Федоров К. Г., Ярмыш А. Н. История полиции дорев. России. Ростов-на-Дону, 1976; Шелкопляс В. А. Полиц. реформа в России в 60-х годах XIX в. Минск, 1981; Ярмыш А. Н. Наблюдать неотступно: Адм.-полиц. аппарат царизма и органы полит, сыска в Украине в кон. XIX — нач. XX веков. К., 1992; Самойленко Е. А. Киев. гор. полиция в серед. XIX - нач. XX вв. К., 2000.

О. Н. Ярмиш, О. О. Самойленко.

 

Схожі за змістом слова та фрази