Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow черно-член arrow ЧЕХОСЛОВАЧЧИНА
   

ЧЕХОСЛОВАЧЧИНА

Чехословацька Соціалістична Республіка, ЧССР — держава в Центр. Європі. У складі ЧССР — Чеська Соціалістична Республіка і Словацька Соціалістична Республіка. В адм. відношенні поділяється на 10 областей, 2 міста (Прага і Братіслава) прирівняні до областей. Карти див. на окремому аркуші, с. 384—385.

Державний лад. Ч.— соціалістична два. За формою держ. устрою — федерація, до складу якої входять Чеська Соціалістична Республіка (ЧСР) і Словацька Соціалістична Республіка (ССР). Діє конституція 1960, з наступними змінами. Найвищий орган державної влади і єдиний законодавчий орган — двопалатні Федеральні збори, обирані населенням на 5 років. Вони складаються з Нар. палати (200 депутатів, яких обирає населення всієї ЧССР) і Палати національностей (150 депутатів, які обираються по 75 депутатів роздільно в ЧСР і ССР). Палати рівноправні. В період між сесіями Федеральних зборів їхні функції здійснює Президія Федеральних зборів, обирана обома палатами з свого складу. Федеральні збори на спільному засіданні обох палат обирають строком на 5 років главу держави — президента, який відповідальний перед ними. Найвищий виконавчий орган держ. влади — федеральний уряд. Кожна з республік має свій законодавчий орган — Нац. раду (обирається на 5 років) і свій уряд. Судова система Ч. включає Верховний Суд ЧССР, що обирається Федеральними зборами, Верховні Суди ЧСР та ССР, обл., районні та військ. суди.

Природа. В рельєфі Ч. переважають височини та середньовисотні гори. Лише на Пд. і Пд. Сх. є низовини — Подунайська (частина Середньодунайської рівнини) та Потиська. Зх. частину країни займає Чеський масив, оточений з Пн. Зх. Рудними горами, з Пн. Сх.— Судетами, з Зх. і Пд. Зх.— Чеським Лісом і Шумавою. На

Сх. підносяться гори системи Зх. Карпат. Найбільш підвищена частина Карпат — Татри, вис. до 2655 м (г. Герлаховськи Штіт — найвища вершина Ч. і Карпат). У надрах країни виявлено поклади кам. та бурого вугілля, нафти, газу, заліз., марганцевої, мідної, вольфрамової, свинцево-цинкових руд, олова, ртуті, сурми, флюориту, графіту, бариту, піриту, каоліну, магнезиту, буд. матеріалів, лікувальні мінеральні, у т. ч. термальні води. Клімат помірно континентальний. Пересічна т-ра січня від —'3° на рівнинах до —7° у горах Чеського масиву і —10° у Карпатах; липня — відповідно від +20 до +8 і +4°. Річна сума опадів на рівнинах від 450 до 700 мм, в горах до 2100 мм. Річкова сітка густа. Найбільші ріки — Дунай (середня течія) з притоками Ваг і Морава та Лаба (Ельба) з притокою Влтава. Переважають бурі лісові грунти, в улоговинах — опідзолені чорноземи, в Карпатах — гірські бурі лісові. Ліси вкривають понад 30 % тер. країни, гол. чин. у горах. На Сх.— хвойні (вторинні), в Карпатах — мішані ліси. Для охорони природи в Ч. створено заповідники, у т. ч. національні парки Татранський, Крконошський і Пенінський. Населення. Осн. населення — чехи (64 %, тут і нижче 1984, оцінка) і словаки (31 %). Живуть також угорці, поляки, німці, українці, росіяни та ін. Пересічна густота нас.— 120 чол. на 1 км2. Міське населення становить 73 % (1982). Найбільші міста: Прага, Брно, Братіслава, Острава, Кошіце, Пльзень.

Історія. Поселення людини на тер. Ч. з'явилися за часів палеоліту. В серед. 1-го тис. н. е. тер. Ч. заселяли слов'ян. племена. В 7 ст. вона входила до складу політичного об'єднання, утвореного князем Само, в 9—10 ст.— Великоморавської держави. Формуванню ранньофеодального ладу у Великій Моравії сприяло поширення в 9 ст. християнства. В 895 від Великоморавської д-ви відокремилися чеські землі, на яких у 10 ст. утворилася давньочеська держава на чолі з династією Пржемисловичів.

Словаччина в 11 ст. увійшла до складу Угор. королівства. На тер. Ч. в 11 ст. почали складатися дві слов'ян. народності — чеська і словацька. На 11—13 ст. припадає період феод. роздробленості чес. і словац. земель. В 1310—1437 чес. землі входили до володінь дин. Люксембургів. За короля Карла І (див. Карл IV) чес. д-ва перетворилася на могутню феод.-станову монархію. В 1-й пол. 15 ст. в Чехії розгорнувся нац.-визвольний і антикатолицький Гуситський революційний рух. У 1526 Чехія, а 1547 більша частина Словаччини (з кін. 17 ст.— вся Словаччина) підпали під владу Габсбургов. їхня колонізаторська політика викликала опір чес. і словац. народів (повстання в Чехії 1547, 1618 —20,1680,1775, в Словаччині — 1606, 1609, 1618, 1626, 1631 — 32, 1640, 1648, 1660, 1711, та ін.).

З кін. 18 ст. в Чехії і з поч. 19 ст. у Словаччині почали розвиватися капіталістичні відносини. Період кін. 18 — 1-ї пол. 19 ст. характеризувався формуванням чес. і словац. націй, піднесенням нац. руху, боротьбою за розвиток нац. культури. У 1848—49 Чехія і Словаччина стали ареною революц. подій (див. Революція 1848—49 в Австрії, Революція 1848—49 в Угорщині, Празьке повстання 1848). З утворенням 1867 Австро-Угорщини чес. землі ввійшли до складу австр. частини монархії, Словаччина — до її угор. частини. В 2-й пол. 19 ст. в Чехії і Словаччині набув організованого характеру робітничий рух. У 1878 створено Чехослов'янську с.-д. робітн. партію, 1905 — Словацьку с.-д. партію.

Вступ у стадію імперіалізму загострив екон., соціальні й нац. суперечності всередині Габсбурзької монархії. В період першої світової війни 1914—18 в Чехії і Словаччині масового характеру набули антиурядові виступи, а також здача в полон рос. армії чес. і словац. солдатів і офіцерів. Велика Жовтн. соціалістич. революція сприяла піднесенню революц. і нац.-визвольного руху чес. і словац. народів. З розпадом Австро-Угорщини (1918) Чехія і Словаччина утворили бурж. Чехословацьку республіку (проголошена 28.X 1918), до складу якої 1919 включено і Закарпатську Україну, всупереч волі і бажанню її населення. Внаслідок революц. боротьби трудящих було утворено Словацьку Радянську республіку 1919. Проте незабаром її було придушено чехословацьким бурж. урядом за допомогою іноземних імперіалістів. У 1918 — 20 революційний рух охопив усю Ч. Боротьбу трудящих очолила створена 1921 Комуністична партія Чехословаччини (КПЧ). У 1922 Ч. уклала тимчасовий договір з РРФСР і аналогічний договір з УРСР (див. Українсько-чехословацький торговельний договір 1922). Орієнтуючись на зх. д-ви, правлячі кола Ч. проводили реакційну зовн. політику (див. Версальсько-Вашінгтонська система). Під тиском нар. мас уряд Ч. 1934 встановив дипломатичні відносини з СРСР і 1935 уклав з Рад. Союзом договір про взаємодопомогу (див. Радянсько-чехословацькі документи). Під керівництвом КПЧ робітничий клас Ч. боровся за створення нар. фронту, проти загрози фашизму, за демократію. Внаслідок Мюнхенської угоди 1938 фашист. Німеччина окупувала Судетську область, бурж.-поміщицька Польща — Тешінську Сілезію, хортистська Угорщина — пд. райони Словаччини і Закарп. Україну. На частині тер. Словаччини словац. фашисти 1939 утворили "незалежну Словацьку державу".

В 1939 фашист. Німеччина окупувала Чехію. Під час цім.-фашист. окупації в Ч. розгорнувся Рух Опору, який очолила КПЧ. Сформовані в СРСР чехосл. військ. частини під командуванням Л. Свободи брали участь у бойових діях Рад. Армії (див. Соколове), зокрема у визволенні Києва. 12. XII 1943 підписано рад.-чехосл. Договір про дружбу, взаємну допомогу і післявоєнне співробітництво. Словацьке національне повстання 1944 поклало початок нац.-демократичній революції в Ч., складовою частиною її стало Травневе повстання 194і), яке відбулося в умовах визволення Ч. Рад. Армією (див. Празька операція 1945). В період нац.-визв. боротьби народів Ч. проти фашист. загарбників сформувався Нац. фронт чехів і словаків, що відіграв вирішальну роль у здійсненні нац.-демократичної і соціалістичної революцій в Ч. і став політ. основою нової нар.-демократичної влади в Ч. Розроблена КПЧ Кошіцька програма (квітень 1945) була спрямована на створення нар.-демократичної д-ви двох рівноправних націй — чехів і словаків. 29.VІ 1945 між Ч. і СРСР підписано договір, за яким Закарп. Україну, відповідно до волі і бажання її населення, було возз'єднано з Радянською Україною. В лютому 1948 керовані КПЧ трудящі Ч. здобули вирішальну перемогу над контрреволюцією (див. Лютневі події 1948 в Чехословаччині), що знаменувало перемогу соціалістичної революції в країні. IX з'їзд КПЧ (травень 1949) прийняв генеральну лінію будівництва соціалізму в Ч. Конституція 1960 закріпила перемогу соціалізму в Ч. і встановила нову назву д-ви — Чехословацька Соціалістична Республіка (ЧССР). У 1968 контрреволюц. сили всередині країни при підтримці між-нар. реакції зробили спробу ліквідувати соціалізм у Ч. Але керівництво КПЧ на чолі з Г. Гусаком, широкі маси трудящих ЧССР, спираючись на інтернац. допомогу СРСР та країн соціалістичної співдружності, зірвали плани контрреволюції і відстояли завоювання соціалізму. З 1 січня 1969 Чехословаччина — федеративна д-ва двох рівноправних народів — чехів і словаків. XIV з'їзд КПЧ (1971) прийняв програму будівництва розвинутого соціалістичного суспільства в Ч. На XV (1976) і XVI (1981) з'їздах КПЧ цю програму було конкретизовано на період шостої і сьомої п'ятирічок. ЧССР робить значний внесок у зміцнення соціалістичної співдружності, справи миру і безпеки народів. ЧССР бере активну участь у соціалістичній економічній інтеграції країн — членів РЕВ, у програмі "Інтеркосмос". 6 V 1970 між ЧССР і СРСР підписано Договір про дружбу, співробітництво і взаємну допомогу. Важливе істор. значення мало укладення Договору між ЧССР і ФРН 1973 про нормалізацію відносин, згідно з яким Мюнхенську угоду 1938 було визнано недійсною. ЧССР — член Організації Об'єднаних Націй (з 1945), Ради Економічної Взаємодопомоги (з 1949), Організації Варшавського Договору (з 1955).

А. Ф. Кізченко.

Українці в Чехословаччині. За переписом 1980, в Ч. понад 50 тис. українців, які живуть переважно в Східно-Словацькій обл. Вони користуються рівними правами з народами ЧССР, зберігають і розвивають свою самобутню нац. культуру (див. Пряшівщина).

Політичні партії, профспілки та інші громадські організації. Комуністична партія Чехословаччини (КПЧ), заснована 1921. Складова частина КПЧ — Комуністична партія Словаччини. Чехословацька соціалістична партія, заснована 1948. Чехословацька народна партія, заснована 1948. Партія словацького відродження, засн. 1948. Словацька партія свободи, засн. 1946 (обидві діють тільки в ССР). Національний фронт Чехословаччини, засн. 1945 (до 1969 наз. Нац. фронт чехів і словаків). Об'єднує політ. партії і громад. орг-ції країни; керівна роль у Нац. фронті належить КПЧ. Революційний профспілковий рух, засн. 1945. Входить до ВФП. Соціалістичний союз молоді, засн. 1970. Чехословацький союз жінок, засн. 1974.

Народне господарство. До 2-ї світової війни економіка Ч. характеризувалася переважанням легкої і харч. галузей пром-сті, засиллям іноз. капіталу, диспропорціями між відносно розвинутою у пром. відношенні Чехією і відсталою агр. Словаччиною, залишками феод. відносин на селі та наявністю великої кількості дрібних землевласників. За роки нар. влади в результаті корінних соціаль-но-екон. перетворень (націоналізація промисловості, банків, транспорту, засобів зв'язку, аграрна реформа та ін.), випереджаючого зростання важкої промисловості і тісного співробітництва з СРСР та ін. соціалістичними країнами Ч. перетворилася на високорозвинуту індустр. країну з інтенсивним с. г. Чеська і Словацька соціалістичні республіки становлять єдиний народногосп. комплекс. Основна частка нац. доходу виробляється у пром-сті (1982—62,8 %). На соціалістичний сектор припадає 99,4 % вартості нац. доходу, 100 % валової продукції пром-сті, 97,4 % валової продукції с. г., 100 % роздрібного товарообороту. У 1983 збудовано 94,2 тис. квартир. У системі міжнародного соціалістичного поділу праці Ч. спеціалізується на виробництві продукції машинобудування (трансп. засоби, устаткування для АЕС, обчислювальна техніка, засоби автоматизації та ін.), чорних металів, хімікатів, коксівного вугілля і коксу, магнезиту, взуття, одягу, скляних виробів, фарфору, цукру, солоду, хмелю і пива. У 1980 підписано довгострокову програму спеціалізації і кооперування виробництва між СРСР і ЧССР на період до 1990, програму двостороннього співробітництва в галузі розвитку атомної енергетики та ін. Промисловість. У 1980 порівняно з 1937 валова продукція пром-сті зросла у 12,7 раза. В паливно-енерг. балансі переважає кам. (найбільший — Остравсько-Карвінський басейн) та буре (Пів-нічно-Чеський і Соколовський басейни) вугілля. Значну роль в енергобалансі відіграють довізні нафта і газ, що надходять з СРСР по нафтопроводу "Дружба" та газопроводу "Союз". Більша частина електроенергії виробляється на ТЕС, розташованих гол. чин. в районах видобутку вугілля. На ріках Влтава та Ваг створено каскади ГЕС, працює кілька АЕС. Єдина енергосистема країни підключена до об'єднаної енергосистеми країн — членів РЕВ "Мир". На тер. Ч. видобувають сировину для атомної пром-сті, магнезит, каолін, залізну руду, в невеликій кількості мідну, свинцево-цинкову та ін. руди. Чорна металургія працює на місц. коксі та переважно довізній (гол. чин. з СРСР) заліз. руді.

Найбільші металургійні комбінати країни розташовані в Остраві, Тршінеці, Кошіце й Кладно. Виплавляють також алюміній (з довізних бокситів; Ж'яр-над-Гроном), кобальт і нікель (Середь), мідь, свинець тощо. Найрозвинутіші галузі обробної пром-сті — машинобудування і металообробка, на які припадає понад ЗО % всієї валової пром. продукції. Переважає мало- і середньосерійне виробн. з широкою номенклатурою виробів. Виробляють енергетичне, електротех., гірничо-шахтне, прокатне, електронне, хім., текст. устаткування, реактори для АЕС (Прага, Брно, Пльзень, Ост-рава, Братіслава, Пардубіце); тепловози, електровози, вагони, трамваї, автомобілі, мотоцикли, літаки (Прага, Брно, Пльзень, Тинець-над-Сазавоу, Мартін, Млада-Болеслав, Копршівніце); судна (Комарно); трактори (Брно); верстати (у т. ч. металорізальні; Прага, Пльзень, Брно, Куржім, Готвальдов) тощо. Серед найбільших підприємств галузі — з-д "ЧКД — Прага" (важке й трансп. машинобудування) та комплекс з-дів ім. В. І. Леніна ("Шкода") у Пльзені. Розвинута хім. пром-сть (пластмаси, полімерні матеріали, синтетичні волокна та смоли, сірчана кислота, азотні, фосфорні, комплексні добрива, фарм. виробн. лаки, фарби, гумові виробн. отрутохімікати, сода тощо). Гол. центри — Братіслава, Усті-над-Лабем, Залужі, Нератовіце, Прага, Пардубіце. Найпотужніші нафтопереробні підприємства — з-д "Словнафт" у Братіславі та комбінат ім. Чехословацько-радянської дружби в Залужі, що працюють на нафті з СРСР. Індустр. комплекс Ч. включає також традиційно розвинуті скляну та фарфоро-фаянсову (Яблонець-над-Ні-соу, Карлові Вари, Горні Бржіза), буд. матеріалів та деревообр. пром-сть. Серед галузей легкої пром-сті найрозвинутіші текстильна (міста Пн. та Пн.-Сх. Чехії, Брно, Ліберець та ін.), швейна (Прага, Брно, Братіслава, Кошіце, Острава та ін.) і шкіряно-взуттєва (Готвальдов і Партізанське; за виробн. взуття на душу населення Ч. посідає 1-е місце у світі). Підприємства харчосмакової промисловості розміщені по всій країні. Виділяється виробн. цукру, пива (Пльзень, Прага, Чеське Будейовіце), солоду, спирту, крохмалю.

Сільське господарство характеризується високим рівнем спеціалізації і концентрації на основі міжгосп. кооперації та агропром. інтеграції. В 1982 в країні налічувалося 220 держ-госпів і 1701 с.-г. кооператив. Заг. площа с.-г. угідь — 6840 тис. га, з яких на соціалістичний сектор припадає 95,8 % . У структурі зем. угідь (тис. га) ріллі — 4798, багаторічних насаджень — 373 (з них виноградників — 47), природних луків — 841, пасовищ — 828, лісів — 4582. Парк тракторів (у фіз. одиницях) — 132 тис. шт., зернозбиральних комбайнів — 17,8 тис. шт. У 1982 поставлено всіх мінеральних добрив у перерахунку на поживну речовину на 1 га ріллі і багаторічних насаджень 258 кг. У структурі валової с.-г. продукції провідна роль належить тваринництву. Поголів'я (тис, 1983): великої рогатої худоби — 5190 (у т. ч. корів — 1899), свиней — 7070, овець — 990. У 1982 було вироблено (тис. т): м'яса і сала 1413, молока — 5986. У структурі посівних площ переважають зернові і зернобобові культури (бл. 55 %). Вирощують пшеницю, жито, ячмінь, овес, кукурудзу, цукрові буряки, картоплю, овочі тощо. Посівні площі зосереджені гол. чин. на Подунайській низовині та в долинах річок Мора-ви і Лаби, на Пд. розвинуті, виноградарство і садівництво, в долині р. Огрже — вирощування хмелю. В лісах — заготівлі деревини (пересічно 15 млн. м3 на рік).

Транспорт. Більшість вантажів перевозиться з-цями, експлуатаційна довж. яких — 13 142 км, у т. ч. електрифікованих — 3171 км (1982). Довж. автошляхів — 73,9 тис. км, внутр. водних шляхів — 474 км. Гол. порти — Комарно, Братіслава, Дечін, Прага. Мор. флот (14 суден заг. вантажопідйомністю 264 тис. т дедвейт, 1982) приписаний до польс. порту Щецін. Міжнародні аеропорти — Рузіне (Прага) та Іванка (Братіслава).

Зовнішні економічні зв'язки. У товарній структурі зовнішньої торгівлі Ч. переважають такі групи товарів: у експорті — машини, устаткування та інструменти, товари широкого вжитку, паливо, мінеральна сировина та метали; в імпорті — паливо, мінеральна сировина та метали, машини, устаткування та інструменти. На соціалістичні країни припадає 76,9 % зовнішньоторг. товарообороту Ч., у т. ч. на СРСР — 44 % (1983). Розвивається іноз. туризм. У 1983 Ч. відвідало 14,3 млн. іноз. туристів. Грош. одиниця — крона. За курсом Держбанку СРСР 100 крон = 10 крб. (січень 1985).

М. І. Гопак.

Охорона здоров'я. В Ч. 1982 було 192 тис. ліжок у лік. закладах, з них 120,9 тис. — лікарняних ліжок (78,1 ліжка на 10 тис. ж.); всі лікарні — державні; мед. допомогу подавали 52,3 тис. лікарів (34,0 лікаря на 10 тис. ж.); 1976 працювало 5465 стоматологів, 6191 фармацевт. Лікарів готують на 11 медичних, 7 зуболікарських, фармацевтів — на 2 фарм. ф-тах ун-тів. У Ч. більше як 60 курортів, зокрема Карлові Вари, Маріанське Лазне, Франтішкові Лазне. Бардейов.

А. М. Стомик.

Народна освіта, наукові та культурно-освітні заклади. В 1978 запроваджено замість 9-річного 10-річний строк обов'язкового навчання. На базі основної 8-річної школи діють: повні серед. школи — 4-річні гімназії; 2—4-річні серед. профучилища, профуч-ща й центри учнівства, що готують кваліфікованих робітників; 3—4-річні серед. професійні школи, що готують кадри середньої кваліфікації; серед. школи для працюючої молоді. В 1982/83 навч. р. у 6516 основних 8-річних школах налічувалося 1956,6 тис. учнів, у 336 гімназіях — 150,6 тис, 886 профучилищах і 1046 центрах учнівства — бл. 402,9 тис, у 573 серед. профшколах, що готують кадри серед. кваліфікації,— 310,8 тис, у 328 серед. школах для працюючих — 30,8 тис. учнів. До системи вищої освіти належать ун-ти, ін-ти, вищі школи й уч-ща з 4—6-річним строком навчання. У Ч. — 36 вищих навч. закладів (1982/83 навч. р. — 192,0 тис. студентів).

Найбільші вузи ЧССР: Празький університет (Карлів ун-т, засн. 1348), Братіславський університет імені Я. А. Коменського (засн. 1919), Ун-т ім. Я. Е. Пуркинє в Брно (засн. 1919), Ун-т ім. Ф. Палацького в Оломоуці (засн. 1573), Ун-т ім. П. Й. Шафарика в Кошіце (засн. 1959), Політех. ін-т у Празі (засн. 1707), виші тех. школи в Братіславі (засн. 1933), Брно (засн. 1899), Вища транспортна школа в Жіліні (засн. 1953), хіміко-технологічні ін-ти в Празі й Пардубіце, вищі економічні школи в Празі та Братіславі, с.-г. ін-ти в Празі, Брно і Нітрі, академії образотворчих мистецтв у Празі й Братіславі, консерваторії в Празі, Братіславі, Кошіце й Жіліні, та ін. Наук. діяльність у країні координують Держ. к-т по науці й техніці, Федеральне м-во розвитку техніки і капіталовкладень, респ. м-ва. Гол. наук. центрами є Чехословацька академія наук (засн. 1952), Словацька академія наук (засн. 1953), Чехословацька академія с.-г. наук (засн. 1974) з підпорядкованими їм наук. установами; значну наук. роботу ведуть наук. підрозділи вузів. Серед найбільших н.-д. установ: Ін-т марксизму-ленінізму при ЦК КПЧ (Прага), Ін-т історії європ. соціалістичних країн Словацької АН (Братіслава), Чехословацько-рад. ін-т Чехословацької АН, ін-ти держ. управління при Президії федерального уряду, планування й управління нар. г-вом, життєвого рівня, гідрометеорологічний (засн. 1920), водного г-ва (засн. 1920), Центр. геол. ін-т (засн. 1919), усі — в Празі, Чехословацький ін-т соціального розвитку і праці, Ін-т мовознавства ім. Л. Штура — в Братіславі та ін. Діє ряд наук. т-в. Здійснюється наук. співробітництво й кооперування з країнами — членами РЕВ. Найбільші б-ки: університетська (засн. 1348; понад 2,7 млн. тт.), Державна ЧСР (засн. 1958; 5 млн. тт.), Фундаментальна Чєхосл. АН (засн. 1952), Міська (засн. 1891; понад 2,4 млн. тт.), Нац. музею (засн. 1818; 2,4 млн.тт.), Державна пед. ім. Я. А. Коменського (засн. 1919), усі — в Празі; університетська (засн. 1919; понад 1,5 млн.тт., 1200 інкунабул, 2250 рукописів), б-ка Словацької АН — у Братіславі; Матиці словацької (див. Матиці) в Мартіні (засн. 1863; 4,5 млн. тт.); університетська (засн. 1815; понад 1,5 млн. тт.) і Держ. наукова (засн. 1899; 4,2 млн. тт.) — у Брно; державні в Кошіце (засн. 1657), Пльзені (засн. 1950), Чеське Будейовіце (засн. 1885), Оломоуці та ін.

У країні — 233 музеї, 40 художніх галерей, зокрема у Празі: Нац. музей (засн. 1818), Нац. галерея (засн. 1896), Музей столиці Праги (засн. 1883), Напрстка (азіатської, афр. і амер. культур. засн. 1862), Худож.-пром. музей (засн. 1885), музеї В. І. Леніна, К. Готвальда, А. Дворжака, Б. Сметани, Пед. музей ім. Я. А. Коменського та ін.; у Братіславі: Словацький нац., Словацька нац. галерея, Музей столиці Братіслави (засн. 1868) та ін.; Гуситського революц. руху в Таборі, Словацький нац. (засн. 1893) у Мартіні, Словацького нац. повстання в Банській Бистриці, міські музеї в Брно, Кардових Варах, Пардубіце та ін., музеї скла в Железному Броді, Яблонці-над-Нісоу, ряд обл. і місц. краєзнавчих музеїв і музеїв-замків.

Г. О. Касвін.

Преса, радіомовлення, телебачення. В 1982 у Ч. видавалося 1067 періодичних видань, з них 30 щоденних; заг. тираж центр. та ін. щоденних газет бл. 4,7 мли. прим. Найпоширеніші газети: "Руде право" — центр. орган ЦК КПЧ (з 1920); "Правда" — орган ЦК Компартії Словаччини (з 1920); "Праце" ("Праця", з 1945); "Праца" ("Праця", з 1946); "Слобода" ("Свобода", з 1946); "Млада фронта" ("Молодіжний фронт", з 1946); "Дідова демокраціє" ("Народна демократія", з 1945); "Свободне слово" (з 1945). Чехословацьке телеграфне агентство засн. 1918. Радіомовлення — з 1923 (передачі ведуться й укр. мовою). Телебачення — з 1953. Література. Історія новітньої л-ри чес. і словац. народів починається з утворення 1918 Ч.(про розвиток чес і словац. л-р до цього часу див. Словаччина, Чехія, розділ Література).

В 20 — 30-х pp. організаційним центром чес. творчої молоді стали революц. об'єднання "Деветсил" (1920), журнали "Пролеткульт" (1922—24), "Творба" ("Творчість", 1925—38), які вплинули на розвиток літ. процесу в Словаччині. Виникли естетичні течії поетизму і сюрреалізму, декларовані К. Тейге, В. Незвалом, К. Біблом, що знайшло відображення в їхній творчості. Проте ї. Волькер, Ст. К. Нейман, Й. Гора, В. Незвал, К. Бібл, Я. Сейферт, Ф. Галас, В. Завада та ін. в своїй творчості продовжували критикувати бурж. дійсність. Соціалістичний реалізм зароджується в поезії і публіцистиці ї. Волькера, Й. Гори, Ст. К. Неймана, романах Я. Гашека, ї. Гаусмана, М. Майєрової, Івана Ольбрахта, Я. Кратохвіла, Т. Сватоплука, В. Ванчури, теор. працях Б. Вацлавека, Ю. Фучіка, Л. Штолла. Поряд з л-рою соціалістичної орієнтації (група "Блок") розвивалася творчість письменників загальнодемократичного спрямування (М. Пуйманова, К. Новий, Б. Клічка, А. М. Тільшова, К. Полачек). Вершин критичного реалізму досяг у своїх антифашист. творах К. Чапек. Ідейно-естетичним центром літ. життя Словаччини, трибуною революц. письменників був журн. "Дав" (1924—37). Здобутком критичного реалізму стає проза Я. Геєнського, Л. Ондрейова. Утвердження методу соціалістичного реалізму в словац. л-рі пов'язане з творчістю П. Їлемніцького, Л. Новомеського, Ф. Краля, Я. Понічана, критиків-марксистів Е. Уркса, В. Клементіса, Д. Окалі. З наростанням загрози фашист. агресії прогресивні письменники Ч. об'єдналися в антифашист. фронт культури. В роки окупації загинули в тюрмах і концтаборах Б. Вацлавек, В. Ванчура, Я. Кратохвіл, Ю. Фучік, Е. Уркс, К. Полачек та ін..

Після визволення Ч. від фашизму настав новий період у розвитку л-ри. Провідними темами творів усіх жанрів стали переможна боротьба з фашизмом, утвердження миру, революц. оновлення життя. Важливу роль у розвитку чес. л-ри відіграв "Репортаж, писаний під шибеницею" Ю. Фучіка. Психологію героїв антифашист. Опору змальовують Я. Дрда, ї. Марек, М. Пуйманова, Н. Фрид. Тема боротьби за збереження миру притаманна поезії В. Незвала, Ф. Грубіна, В. Голана та ін. У 70-х рр. традиції своїх попередників продовжили 3. Плугарж, Ф. Ставі-нога, Я. Матейка. Історію револю-люц. боротьби чес. робітн. класу відображено в романах А. Запотоцького, морально-етичні проблеми соціалістичної дійсності — в прозі Я. Отченашека. 3. Плугаржа, Б. Ржіги, Ф. Ставіноги, Я. Коларової та ін. Тема становлення нової людини в процесі соціалістичного будівництва є основною в романах Вацлава Ржезача, Я. Козака, Б. Ногейла, Я. Костргуна. Досягненням повоєнної словац. л-ри стали романи П. Їлемніцького, Ф. Гечка, Р. Яхника, А. Беднара, К. Лазарової, В. Мінача, новелістика Л. Баллека, П. Яроша, поезія А. Плавки, П. Горова, В. Мігаліка, Я. Костри, М. Валека. З марксистських позицій виступили критики А. Матушка, С. Шматлак, І. Кусий, К. Розенбаум та ін. Оспівуванню трудящої людини у чеській прозі 70-х рр. присвятили свої твори М. Рафай, К. Місарж та ін., в словацькій — В. Шікула та ін. Чес. письменники розвивають тему бойової співдружності рад. воїнів і чехословац. патріотів у боротьбі з фашизмом: романи "Срібна рівнина" (1970) М. Томановоі, "Як слід помирати" (1975) Ф. Ставіноги, "Земляки й відступники" (1979) Я. Матейки. В 70-х рр. інтенсивно розвивалася істор. й мемуарна проза (у чес. л-рі — романи Й. Томана, В. Капліцького, М. В. Кратохвіла, Б. Ржіги, В. Неффа, в словацькій — мемуари А. Плавки, В. Мінача). Утверджуючи ідеали соціалізму, література веде боротьбу з проявами дрібнобурж. міщанства (романи А. Плудека, ї. Марека, Я. Коларової, В. Парала та ін.). Серед досягнень чес. поезії 50— 70-х рр.— твори В. Незвала, В. Завади, Ф. Грубіна, ї. Тауфера, І. Скали, М. Флоріана та ін. В галузі літ. критики в різний час виступали Ф. К. Шалда, 3. Неєдлий, Курт Конрад, Ю. Фучік, Л. Штолл.

Чес. і словац. л-ри широко представлені в укр. та рос. перекладах. Перекладено твори багатьох чес. і словац. поетів і прозаїків. Серед перекладачів укр. мовою — І. Франко, М. Рильський, Л. Первомайський, І. Кочерга, М. Терещенко, І. Вирган. Укр.-чехосл. і рос.-чехосл. літ. взаємини — одна з галузей рад. слов'янознавства.

В. І. Шевчук.

Архітектура. На тер. Ч. збереглися залишки найдавніших пам'яток архітектури (перші століття до н. е.; круглі культові будівлі-ротонди та ін.). В часи раннього середньовіччя поширився романський стиль (базиліка св. Їржі у Празі, 12 ст.; Оравський замок, 12 ст.; замок у Братіславі, 12 — 18 ст.). В 13 — 1-й пол. 15 ст. панувала готика (собор св. Віта у Граді Празькому, 1344—1929; ратуша Староместська, 1338, перебудована в 15—16 і 19 ст.; кафедральний собор у Кошіце, 14—15 ст.; собор св. Мартіна у Братіславі, 14—15 ст., та ін.). У 16 ст. поширилася архітектура Відродження (ратуша в Банській Бистриці, 1510; палац Бельведер у Празі, 1535—63, та ін.). Для архітектури Ч. 17—18 ст. характерний стиль барокко (купольний храм св. Мікулаша в Празі, побудований 1703— 55, арх. К. І. Дінценгофер та ін.; ратуша в Кошіце, 18 ст.). З розвитком капіталізму в забудові міст переважали еклектизм і модерн (Нац. театр у Празі, 1868—81, арх. Й. Зітек та ін.). В буржуазній Ч. архітектура розвивалася гол. чин. під впливом конструктивізму. За роки нар. влади на всій тер. Ч. розгорнулося велике пром. і житл. буд-во. Виросли нові міста (Пору-ба, Гавіржов та ін.), нові райони в старих містах(Інвалідовна в Празі), нові робітн. селища (Бельський Ліс в Остраві тощо). Відбудовано міста і села (зокрема, Лі-діце), що були зруйновані під час 2-ї світової війни. Зведено нові греблі й потужні електростанції (на річках Влтаві, Вагу тощо). Серед споруд 50—70-х рр.— готель ^"Інтернаціонал" (1956, арх. Ф. Йєржабек), ресторан "Прага" в Празі (раніше частина комплексу будівель павільйону Чехословаччини на Всесвітній виставці в Брюсселі, 1958, арх. Ф. Цубр, І. Грубий, 3. Покорний), новий будинок Словацької вищої тех. школи в Братіславі (1957—60, арх. М. Кусий), адм. будинок Міжнар. ярмарку в Брно (1960, арх. М. Спурний), Ін-т макромолекулярної хімії (1960—65, арх. К. Прагер), міст Словацького нац. повстання (1966—73, арх. Л. Мего та ін.), готель "Київ" (1969—74, арх. І. Матушик; обидві—у Братіславі) будинок Федеральних зборів ЧССР (1970—73, арх. К. Прагер), готель "Інтерконтиненталь" у Празі (1974, арх. К. Фільсак, К. Бубенічек, Я. Швець). Образотворче мистецтво Ч. розвивалося на основі худож. традицій Чехії й Словаччини. В бурж. Ч. розвиток культури відбувався суперечливо. Демократичні й соціально-критичні тенденції поєднувалися з авангардизмом. В боротьбі з модерністськими течіями зміцнювалися прогресивні тенденції. Для образотворчого мист. 20— 30-х рр. характерне посилення реалістичних і демократичних напрямів. До зображення життя народу зверталися художники, які частково використовували прийоми кубізму, експресіонізму й фовізму (живопис і графіка В. Бенеша, В. Рабаса, Р. Кремлічки — в Чехії, М. Бенки, Я. Алексі, М. Галанди — у Словаччині). Окремі митці використовували худож. прийоми нар. мистецтва (графіка Й. Чапека, Й. Лади — в Чехії, живопис Л. Фулли — в Словаччині). Зберігали своє значення і нац. реалістичні традиції кін. 19 — поч. 20 ст. (пейзажі В. Седлачека, В. Новака, гравюри М. Швабінського, скульптури К. Покорного, Я. Лауди — в Чехії). В 20—30-х рр. 20 ст. формувався соціально-критичний напрям у живописі (К. Голан, П. Котік), у графіці (Я. Рамбоусек). У 1920 засновано об'єднання революц. настроєних митців "Деветсил". До зображення життя робітн. класу звернулися графіки В. Машек, Ф. Бідло — в Чехії, К. Сокол — у Словаччині. В період наступу фашизму в єдиному антифашист. фронті об'єдналися художники різних напрямів. Вони правдиво відтворювали страждання народу в умовах фашист. окупації (твори В. Сіхри, В. Тіттельбаха — в Чехії, В. Гложніка, Ю. Немчіка, Ц. Майєрніка — в Словаччині).

Після визволення Ч. від фашист. окупації 1945 й встановлення нар. демократичного ладу набули розвитку кращі традиції нац. культури. Більшість худож. творів наповнилася соціалістичним змістом. Композиції на теми мирної праці, нац.-визвольної боротьби створили живописці й графіки Е. Філла, Й. Брож, В. Седлачек — у Чехії, В. Гложнік, О. Дубай — у Словаччині. Розквіту досягла графіка (М. Швабінський, Ц. Боуда, А. Пельц, К. Сволінський — у Чехії, В. Гложнік, Л. Фулла— в Словаччині), скульптура (Я. Лауда, К. Лідіцький), пейзажний живопис (Я. Славічек, Б. Дворський) — у Чехії. Картини з нар. життя створюють живописці Я. Алексі, Л. Фулла — в Словаччині. В Чехії широкого розвитку набуває мону-ментально-декор. і декор.-ужиткове мистецтво (худож. скло, кераміка, медальєрне мистецтво). Збудовано багато меморіальних комплексів на честь Перемоги над фашизмом (роботи В. Маковського, К. Лідіцького, К. Покорного — в Чехії, Я. Кулиха, Й. Костки — в Словаччині). В 50-х рр. у творчості деяких художників з'явилися позначені формально-пластичними пошуками образи. В 60-х рр. творчість окремих художників Ч. розвивалася під впливом модерністських тенденцій зх.-європ. мистецтва, поширилися експресіонізм, сюрреалізм, абстракціонізм, "оп-арт" га ін. З поч. 70-х рр. почали відроджуватися традиції нац. худож. культури. Пам'ятники на честь подій нац. історії, нац.-визвольної боротьби створюють Я. Кулих, Т. Бартфай, Й. Кузма — в Словаччині, М. Гана, Й. Малейовський — у Чехії, історико-революц. темі свої картини присвятили А. Забранський, К. Соучек, Р. Коларж — у Чехії. Поряд з цим розвиваються давні види народно-декор. мистецтва: різьблення на дереві, кераміка, вишивання і особливо виготовлення виробів з худож. скла й кришталю. В 1960 в Києві відбулися виставка "Чехословаччина 1960", 1978 — виставка "Роки боротьби і перемоги у словацькому образотворчому мистецтві".

Музика. Після утворення 1918 незалежної Ч. прогресивні муз. діячі обстоювали принципи реалістичних традицій у музичному мистецтві (композитори Л. Яначек, Й. Б. Ферстер, В. Новак, Й.Сук,

3. Неєдлий, О. Острчіл; словацькі — Я. Л. Белла, В. Фігуш-Бистрий, М. Шнайдер-Трнавський, Е. Сухонь, Я. Ціккер та ін.). Значну роль у пропаганді нац. музики відіграли оперні трупи Нац. театру в Празі і Словац. нац. театру, оркестр Чес. філармонії (з 1896), Чес. квартет (з 1891), квартет ім. О. Шевчіка (з 1900), Празький квартет (з 1920), квартет ім. Ондржичека (з 1928), словацькі хор "Зора" (з 1919), Братіславське тріо (з 1922) та інструм. ансамбль Радіо (з 1928). У 30-х рр. у творчості прогресивних композиторів Ч. відображено революц. настрої трудящих (2-а і 3-я симфонії В. Неєдлого, "Пісня про Гренаду" Й. Станіслава, кантата "Комуністичний маніфест" Е. Шульгофа). Під час 2-ї світової війни 1939— І5 було написано чимало творів патріотичного змісту ("Симфонія Свободи" Шульгофа, "Червоноармійська симфонія" Станіслава; опери "Полум'я" Я. Гануша, "Ян-Гус" К. Горкого; кантати "Про рідну землю" О. Єреміаша, "Сватовацлавський триптих" В. Новака; оркестрова п'єса "Пам'ятник Лідіце" і 3-я симфонія Б. Мартіну). Музиканти Ч. брали активну участь у Русі Опору (Я. Ціккер, Й. Кресанек, Т. Андрашован та ін.). Після перемоги над фашизмом і встановлення нар.-демократичного ладу з'явилися твори, сповнені високого громадян. змісту: кантата "Будуй батьківщину — зміцниш мир" В. Добіаша, ораторія "Люди, будьте пильні!" Я. Сейделя; опери "Крутнява" (1949) і "Сватоплук" (1959) Е. Сухоня, "Юро Яношік" (1953), "Бег Бая-зід" (1956) Ціккера; інструм. твори Я. Ржидкого, І. Крейчі та ін., опери, балети, симфонії Б. Мартіну. Серед композиторів 50— 80-х pp.— Й. Пауер, С. Гавелка, В. Калабіс, Д. 3. Бартош — у Чехії; Я. Ціммер, І. Зельєнка, І. Грушовський, Д. Кардош — у Словаччині; серед виконавців — диригенти В. Нейман, В. Сметачек, Л. Райтер, Л. Словак; піаністи Ф. Раух, Д. Балогова, М. Карін, Й. Паленічек; клавесиністка 3. Ружічкова; співаки М. Тауберова, В. Соукупова, М. Чесаньова, Я. Благо, Г. Бенячкова, П. Дворський, Е. Гакен, К. Готт; серед балетмейстерів — С. Махов, І. Псота, А. Ланда. Провідні музичні колективи — Національний театр (Прага), Словацький національний театр (Братіслава), струнні квартети ім. Б. Сметани, ім. Л. Яначека, струнне тріо ім. Й. Сука, ансамбль Чехосл. нар. армії, Чехосл. держ. ансамбль пісні і танцю, словацькі ансамблі "СЛУК" і "Лучниця". З 1946 щороку проводиться муз. фестиваль "Празька весна". Спілка чехосл. композиторів — з 1949. Між чес, словац. і укр. народами існують тісні творчі зв'язки. На Україні працювали музиканти А. Єдлічка, І. Паліцин, В. Сук, О. Шевчік, Ф. Волчек, Й. Прибік. Оперу "Продана наречена" Б. Сметани вперше укр. мовою поставлено 1907 в Києві. В УРСР виступали Чес. симф. оркестр, квартет ім. Б. Сметани, ансамблі "СЛУК" і "Лучниця", Держ. ансамбль пісні і танцю Ч., щороку— естрадні групи і вокально-інструментальні ансамблі, окремі виконавці (зокрема, естрадний співак Карел Готт). У Ч. гастролювали Укр. нар. хор ім. Г. Г. Верьовки, Капела бандуристів УРСР, Ансамбль танцю УРСР, балет Київ. театру опери та балету, окремі виконавці. До 1500-річчя Києва композитор М. Новак написав "Рапсодію для симфонічного оркестру".

М. П. Загайкевич.

Театр. Після 1918, поряд з уже існуючими колективами — Чеським національним театром (засн. 1883), міськ. Театром на Виноградах (засн. 1907) у Празі, Нац. театрами в Пльзені і Брно, створювалися нові театри — Міський театр у Брно(1919),Словацький нац. театр у Братіславі (1920). За ініціативою Комуністичної партії ширилася мережа робітн. самодіяльних колективів. У 1920 виник театр "Революційна сцена", з 1921 діяв театр "Соціалістична сцена". В 1925 режисер Й. Гонзль заснував Звільнений Театр. репертуар якого був спрямований проти бурж. ладу. У 1933 створено театр "Д-34", який очолив Е. Буріан. Протягом 1918—39 в театрах Ч. йшли вистави, зокрема, за творами М. Горького, М. Шолохова, Л. Сейфулліної, В. Катаєва, О. Корнійчука ("Платон Кречет", "Загибель ескадри"). Провідні актори того періоду: В. Видра, Я. Пруха, Л. До-сталова, Ф. Смолік — у Чехії, A. Багар, Г. Арбет — у Словаччині. Після визволення країни від фашист. окупації (1945) створюються нові театри: Реалістичний театр. Театр сатири — у Празі, Сільс. Театр. "Нова сцена" — у Братіславі, Театр ім. Їлемніцького в Жіліні та Пряшівський український народний театр. У ньому 1945 у виставі "Кремлівські куранти" М. Погодіна актор Й. Корса створив образ В. І. Леніна. В 1947 ця п'єса була поставлена Словацьким нац. театром у Братіславі (в ролі B. І. Леніна — А. Багар). У репертуарі театрів —твори Ш. Краліка, І. Русняка, О. Заградніка, І. Буковчана, п'єси рад. авторів В. Вишневського, Л. Леонова, М. Погодіна, О. Арбузова. В 60-х рр. створюються експериментальні театри малих форм —"Чіногерні клуб" (Прага), театр "Епсілон" (Ліберець), "Поетична сцена" (Братіслава) та ін. В Рад. Союзі гастролювали Нац. театр у Празі — 1955, театр "Д-34" — 1934, 1952, 1958 (Київ), Словацький нац. театр у Братіславі — 1961, 1971 (Київ), 1983, театр "Латерна магіка", Ляльковий театр Спейбла і Гурвінека (в черговий раз приїздили 1983). Провідні актори 70— 80-х рр.: О. Крейча, Ф. Смолік, Я. Пруха, 3. Штепанек, К. Май, В. Фабіанова, Б. Загорський — у Чехії, К. Махата, В. Заборський, Ю. Пантик, М. Грегор, 3. Груберова — в Словаччині; режисери: М. Махачек, К. Палоуш, К. Новак, Я. Плескот — у Чехії, Й. Будський, І. Ліхард, Т. Раковський — у Словаччині; Театр. художники: Й. Свобода, Ф. Трестер, Л. Виходіл. Театр. кадри готує Академія мистецтв у Празі з учбовим театром "Диск" (засн. 1945) і Вища Театр. школа в Братіславі.

Л Г. Посудовська.

Кіно. Перші фільми створено 1898. Ініціатором кіносправи в Чехії був Я. Кршиженецький, у Словаччині — Є. Шрайбер. Серед перших кіноакторів — Й. Шваб-Малостранський, А. Седлачкова. Систематичне кіновиробництво почалося з заснуванням кінофірм "Кінофа" (1911) та "АСУМ" (1912). Після проголошення Чехословаччини незалежною республікою (1918) виробництво фільмів почало зростати, але більшість становили пригодницькі й детективні стрічки, псевдонародні комедії під заг. назвою "конделиківшина" ("Батько Конделик та наречений Вейвара", 1926). У період "німого" кіно було створено ряд фільмів за відомими літ. творами: "Бравий солдат Швейк" за Я. Гашеком (1926. реж. К. Ламач), "Гірське село" за Б. Немцовою (1928, реж. М. Крнянський). Серед режисерів "німого" кіно— К.Антон, Г. Махатин, В. Кубасек та ін. У 30-х рр. створено ряд значних фільмів, серед них — "Ріка" (реж. Й. Ровенський), "Над нами світанок" (реж. Кубасек). З виникненням загрози війни з'явився ряд фільмів антифашист. тематики: "Світ належить нам" (1937, реж. М. Фріч), "Біла хвороба" (1937, реж. Г. Гаас). Після встановлення нар.-демократичного ладу (1945) кінопромисловість було націоналізовано. Значне місце посіли стрічки, що відображали боротьбу чес. і словацького народів проти нім.-фашист. загарбників: "Німа барикада" (1949, реж. О. Вавра), "Пастка" (1950, реж. Фріч) та ін. У 40—50-х рр. визнання здобули фільми "Сирена" (1947, реж. К. Стеклий), "Ян Гус" (1955) та "Ян Жижка" (1956; обидва — реж. Вавра). На рубежі 60 х рр. в кіно прийшли молоді режисери — А. Кахлік, Ш. Угер, Я. Іреш, І. Менцель, В. Хитилова та ін., у творчості яких знайшли відображення багатогранні проблеми сучасності. В 70—80-х рр. створено стрічки, де розвинуто кращі традиції соціалістичного мистецтва, глибоко осмислено нац. історію й сучасність: "Дні зради" (1974), "Соколове" (1975) та "Визволення Праги" (1976; всі — реж. Вавра), "... І перекажіть привіт ластівкам" (1972, реж. Іреш), "Велика ніч, великий день" (1975), "... На асфальті коней пасла" (1982; обидва — реж. Угер), "Ця хвилина, ця мить" (1980, реж. ї. Секвенс) та ін. В мультиплікаційному кіно працюють режисери ї. Трака, К. Земан, Г. Тирлова. Серед провідних акторів — Я. Марван, Ф. Смолік, Й. Бек, В. Бродський, І. Качіркова, М. Вашариова, В. Фіалова, Н. Конвалінкова. У Ч. працюють студії художніх фільмів "Баррандов", "Братіслава-Коліба", Студія дитячих фільмів у Готвальдові та ін. З 1946 працівників кіно готує празька Академія мистецтв. Питання кіномистецтва досліджуються в Чехословацькому кіноінституті (при якому існує кіномузей і фільмотека). З 1946 у Ч. проводяться Міжнар. кінофестивалі (до 1949 — в Маріанське Лазне, з 1950 — в Кардових Варах). Див. також Чехія і Словаччина, розділи Образотворче мистецтво, Музика, Театр.

Г. М. Компаниченко. Іл. див. на окремому аркуші, с. 448—449.

Літ.: История Чехословакии, т. 1—3. М., 1956 — 60; Чехословацкая Социалистическая Республика. М., 1975; Мельникова I. М., Пруниця С. Ю. Соціалістична Чехословаччина. К.. 1976; Кізченко А. Ф. Напередодні трагедії. З історії зовнішньої політики Чехословаччини (травень 1935 р. — березень 1938 р.). К., 1971; Клоков В. И. Борьба народов славянских стран против фашистских поработителей (193Э—1945 гг.). К., 1961; Петере І. А. ЗО років боротьби і перемог народів Чехословаччини (До 30-річчя визволення Чехословаччини від німецько-фашистських загарбників). К., 1975; Будкін В. С. Дружба навіки. К., 1967; Котляров В. І. Глибоке коріння непорушної дружби. X., 1972; Петерс И. А. Внешняя политика Чехословакии (1945 — 1960 гг.). К., 1976; СССР — ЧССР: сотрудничество и сближение. М.— Прага. 1980; Гранчак И. М., Кизченко А. Ф. Чехословакия в социалистическом содружестве. К., 1984; Сухарев В. Роки соціалістичних звершень. ЧССР. 1948-1978. К., 1978; Гонак М. I. Галузева і територіальна структура народного господарства ЧССР. Львів. 1978; Зернов Б. П., Лушников О. Е. Чехословакия. М., 1982; Чехословацкая Социалистическая Республика. Справочник. М., 1980; Очерки истории чешской литературы XIX — XX веков. М., 1963; 3 історії чехословацько-українських зв'язків. Братіслава, 1959; Сучасні письменники Чехословаччини. К., 1963; Шевчук В. І. Сучасні українсько-чехословацькі літературні зв'язки. 1945 — 1960. К., 1963; Бернштейн И. А. Литература социалистической Чехословакии. М., 1965; Чешско-русские и словацко-русские литературные отношения. М., 1968; История словацкой литературы. М., 1970; Марков Д. Ф. Генезис социалистического реализма. Из опыта южнославянских и западнославянских литератур. М., 1970; Марксистская литературная критика в Чехословакии. 20—30-е годы. Пер. с чеш. и словац. М., 1975; Кузнецова Р. Роман 70-х годов в Чехословакии. М., 1980; Маца И. Л. Архитектура Чехословакии. М., 1959; Швидковский О. А. Градостроительная культура Социалистической Чехословакии. М., 1963.

чехословаччина - leksika.com.uaчехословаччина - leksika.com.uaчехословаччина - leksika.com.uaчехословаччина - leksika.com.uaчехословаччина - leksika.com.ua

чехословаччина - leksika.com.uaчехословаччина - leksika.com.uaчехословаччина - leksika.com.uaчехословаччина - leksika.com.uaчехословаччина - leksika.com.uaчехословаччина - leksika.com.uaчехословаччина - leksika.com.uaчехословаччина - leksika.com.uaчехословаччина - leksika.com.ua

чехословаччина - leksika.com.uaчехословаччина - leksika.com.uaчехословаччина - leksika.com.uaчехословаччина - leksika.com.ua