Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow З-зас arrow ЗАКОНИ УНР ТА УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ ПРО ХЛІБНУ ПОВИННІСТЬ
   

ЗАКОНИ УНР ТА УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ ПРО ХЛІБНУ ПОВИННІСТЬ

- низка нормат. актів 1917—20, спрямованих на насильн. вилучення у селян хліба та ін. видів продовольства. Вилучення продуктів харчування з України розпочалося у березні 1917 згідно із законом рос. Тимчас. уряду «Про передачу хліба у розпорядження держави». Принципи і нормат. положення цього закону активно використовувались і в УНР, і в Укр. Д-ві. Згодом Петроград заборонив посаду секретаря у прод. справах у складі Генерального секретаріату Укр. Центр. Ради і надав право своїм представникам в укр. волостях і повітах «добувати» для рос. губерній хліб у селян, спираючись на зброю. Хлібна монополія передбачала передачу всіх «лишків» продовольства д-ві за твердими, але мізерними цінами.

Після створення УНР Ген. секретаріат став вважати хліб власністю Укр. Д-ви. У зв'язку з дальшим погіршенням ситуації укр. уряд сам почав інтенс. наступ на село. Спочатку, за вказівками УЦР, справу рекв ізування хліба перебрали на себе зем. та прод. к-ти, а потім і т. з. продовольчі загони. Незабаром до них приєдналися нім. та австро-угор. окупай, війська. Те саме робило й створене на поч. квітня 1917 Держ. хлібне бюро та його контори на місцях. У селах вилучалися не тільки харч, а й земля, худоба, машини, будівлі, одежа, насіння.

Для примус, відбирання хліба, м'яса, фуражу і т. ін. у розпорядження спец, комісій надавалася військ, сила. Крім того, у села, які відмовлялись від здавання продуктів, не надходили мануфактура, взуття, залізо, цвяхи, шкіра, машини, гас, сірники. Все продовольство, забране у населення будь-якими, крім комісій, установами, вилучалось у останніх безкоштовно. На поч. квітня 1918 м-во внутр. справ наказало губ. і пов. комісарам надавати всіляку допомогу, включно до збройної сили, районним уповноваженим та головам пов. комісій по реквізуванню у селян хліба та фуражу.

Після приходу до влади гетьмана П. П. Скоропадського в кінці травня 1918 було формально проголошено вільну торгівлю хлібом та ін. продуктами. Але тут же з'явився наказ м-ва прод. справ, де вказувалося, що населення не так зрозуміло гетьм. грамоту, що вона ніяк не скасовує держ. монополії на хліб і тверді ціни. Залишилася чинною встановлена система дозволів на перевезення зерна залізницями і водними шляхами, яке мало відбуватися лише з відома контор та агентств Держ. хлібного бюро. Ніякі закупівлі хліба поза Держ. бюро не допускались. У липні з'явився закон, за яким увесь харчовий і кормовий хліб урожаю 1918, за винятком запасу, визначеного міністром прод. справ у згоді з міністром зем. справ для харчування і госп. потреб сел. сім'ї, надходив у розпорядження д-ви і міг відчужуватися лише держ. прод. установами. На першу вимогу прод. органів власник хліба зобов'язувався доповісти про кількість і місце зберігання його запасів, про число осіб, які харчуються за рахунок його г-ва, про кількість власної худоби і десятин посіву. Всі «лишки» належало здати державі точно у встановлені строки за твердими цінами. У тих, хто намагався ухилитися від здавання хліба, він реквізувався за цінами, нижчими від встановлених на 30 %, а хто приховував — на 50 %. Було встановлено крим. відповідальність за приховування хліба.

Директорія УНР спершу дещо полегшила становище селян своїм законом від 9.III 1919 про хлібну повинність. Вона скасувала деякі гетьм. закони, але вже 15 серпня того ж року ухвалила новий закон про хлібну повинність з урожаю 1919. Норми обов'язкової хлібоздачі підвищувались удвічі — уп'ятеро. Так, з 4 десятин стягувалося вже 5 пудів хліба замість 1, а з 15 — 98 пудів замість 50; з площі, яка перевищувала 15 десятин, вилучався весь урожай. В осіб, які не здали продукти у визначений термін, їх відбирали без будь-якого відшкодування, а з тих, хто їх приховував, стягувався ще й штраф у 10-кратній вартості прихованого без права оскарження. Встановлювалися жорсткі покарання і за ін. дії, що перешкоджали хлібоздачі.

Літ.: Мироненко О. М. Екон. колапс України і спроби його подолання у 1917—1920 рр. як пропозиція НЕПу (держ.-правовий аспект). К., 1994.

О. М. Мироненко.

 

Схожі за змістом слова та фрази