Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow українське-уні arrow УКРАЇНСЬКІ ТЕАТРАЛЬНІ ТРУПИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ 19 — ПОЧАТКУ 20 СТОЛІТТЯ
   

УКРАЇНСЬКІ ТЕАТРАЛЬНІ ТРУПИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ 19 — ПОЧАТКУ 20 СТОЛІТТЯ

—мандрівні акторські колективи. Виступали на Наддніпрянщині в умовах заборони укр. стаціонарного театру та ін. адм. утисків царського уряду (укази і циркуляри 1863, 1876, 1881). До революції 1905—07 в Росії паз. "рос.-малоросійськими", після революції — українськими. У 2-й пол. 19 — на поч. 20 ст. діяло бл. 300 труп. Провідними були трупи

М. Л. Кропивницького, трупи М. П. Старицького, трупа

ТІ. К. Саксаганського та І. К. Карпенка-Карого, а також Садовського М. К. трупа. Вони поглиблювали реалістичні традиції І. Котляревського,

М. Щепкіна, К. Соленика, Т. Шевченка, стояли на демократичних позиціях, ставились до театру як до засобу виховання нар. мас. Це сприяло популярності укр. театру, привело до кількісного зростання труп. До кращих труп, шо діяли протягом багатьох років, мали сталий склад і значний мистецько-художній рівень, належали трупи П. Мирова-Бедюха (1888—1905), Суслова О. 3. і Суходольського О. Л. трупа (1894 — 98), Суслова О. 3. трупа (1898—1909), Суходольського О. Л. трупа (1898—1918), трупа Д. А. Гайдамаки (1897—1917), Ярошенка М. К. трупа (1899 — 1915), Б. Ортанова (1900—09), Сагатовського І. Л. трупа (1902 — 19), П. Колісниченка (1907 — 18), Сабініна Л. Р. трупа (1907—20), Б. Оршанова і В. Данченка (1909—14), а також трупи К. Ванченка-Писанецького, М. Василенка, М. Васильєва-Святошенка, М. Витвицького, Ф. Волика, В. Грицая, трупа Г. Й. Деркача, Ю. Косиненка,

Ф. Левицького, Л. Лучицького, Л. Манька, І. Мар'яненка (див. "Товариство українських артистів під орудою І. О. Мар'яненка за участю М. К. Заньковецької та П. К. Саксаганського"), П. Прохоровича,

О. Ратмирової, Ю. Сагайдачного, І. Тогобочного, Н. Українця та ін. Діяльність більшості укр. труп проходила під впливом ідейно-худож. засад провідних колективів. Однак існувало і чимало таких труп, для яких характерні були нац. обмеженість, побутовий і етнографічний натуралізм (трупи Л. Аведикова, Г. Гаєвського, Й. Скорбинського,

В. Захаренка, С. Максимовича та ін.). Через відсутність театр. навч. закладів профес. підготовка акторів відбувалася в процесі роботи над виставами. У провідних трунах виховалася плеяда видатних драм. і оперних артистів, які привнесли свій досвід і традиції реалістичного мистецтва в укр. рад. театр. Це — М. Заньковецька, П. Саксаганський, Г. Борисоглібська, І. Мар'яненко, Д. Гайдамака, Є. Зарнинька,

М. Дикова, І. Замичковський, К. Лучицька, Й. Маяк, О. Петляш, Г. Юра та ін. З укр. труп в рос. оперний і драм. театри перейшли відомі актори, зокрема К. Стоян-Максимович (Свєтлов-Стоян), П. Цисевич-Платонов, О. Дорошевич, І. Уралов та ін. Діяльність укр. труп поширювалась не лише на Україну, а і на Молдавію, Кавказ, Закавказзя, Серед. Азію, Кубань, Поволжя, Білорусію, Польщу, Урал, Сибір, Далекий Схід та ін.; виступали в Москві і Петербурзі; трупа Г. Деркача гастролювала у Франції (1893), трупа О. Суходольського — в Болгарії (1911). Вистави укр. труп мали успіх серед робітників, селян та інтелігенції; влаштовувалися недільні ранкові вистави за зниженими цінами для малоімущих глядачів, а також вистави на користь революц. орг-цій, бідних студентів, голодуючих тощо. Діяльність провідних укр. труп 2-ї пол. 19 — поч. 20 ст. відбувалася в руслі критичного реалізму. Починаючи з трупи

Г. А. Ашкаренка (1881—82) укр. класична та тогочасна драматургія стала основою репертуару переважної більшості укр. труп (постановки п'єс рос. і світової драматургії укр. мовою до 1881 було заборонено цензурою). У виставах за п'єсами М. Старицького, М. Кропивницького,

І. Карпенка-Карого, Панаса Мирного, І, Франка реалістично відображалося сучасне суспільство, розкривалися гострі конфлікти на грунті соціального розшарування селянства, протиставлялися паразитизм і розбещеність поміщицтва та хижацька суть куркульства моральній чистоті, благородству і мудрості людей з народу. Б укр. класичній драматургії, а відповідно і в театрі, протягом даного періоду відбулася еволюція худож. форм: поглибилася психологічна розробка образів, зменшилося значення етнографічних картин, муз. театр виділився в окремий музичний вид. Керівництво муз. частиною в кращих трупах здійснювали диригенти і хормейстри [П. Бойченко,

М. Черняхівський, М. Васильев-Святошенко, В. Малина, І. Дворниченко, О. Олексієнко (Домерщиков)] та ін. Велику роль у розвитку муз. театру відіграв М. Лисенко та його твори; він брав безпосередню участь у постановці муз. творів у трупі М. Старицького. В репертуарі труп були муз. вистави "Запорожець за Дунаєм" С. Гулака-Артемовського, "Катерина" М. Аркаса, "Вечорниці" П. Ніщинського, "Галька" С. Мо-нюшка та ін. Долаючи цензурні перепони, керівники труп намагалися розширити репертуар переробками з рос. та зх.-європ. драматургії ("Світова річ" Олени Пчілки за п'єсою"Бідна наречена" О. Островського, "Никандр Безщасний" М. Садовського за "Гіркою долею" О. Писемського, "Друга жінка" Л. Левітон за "Візником Геншелем" Г. Гауптмана). На поч. 900-х рр. багато колективів включили до репертуару п'єсу "Ревізор"

М. Гоголя (в перекладі різних авторів), п'єси О. Островського,

Л. Толстого. Були окремі спроби ставити твори зх.-європ. драматургів ("Урієль Акоста" К. Гуцкова в перекладі Г. Ге та А. Сумського, "Примари", "Нора" Г. Ібсена, обидві — в перекладі М. Загірньої; "Вільгельм Телль"

Ф. Шіллера в перекладі Б. Грінченка). Укр. трупи всупереч заборонам ставили рос. мовою п'єси "Діти сонця", "На дні", "Міщани" М. Горького. Популярності набули твори "Панна Штукарка" О. О. Володського, "За волю й правду", "Каторжна" П. Барвінського та ін. Дві перші п'єси відображали революц. настрої 1905— 07, третя — життя робітн. класу. Репертуар укр. труп поч. 20 ст. розширився за рахунок творів

І. Франка, Лесі Українки, Б. Грінченка, Л. Яповської, С. Васильченка,

С. Черкасенка. Внаслідок цензурних обмежень, матеріальної залежності від касових зборів, а іноді і від невибагливості антрепренерів репертуар багатьох укр. труп, особливо невеликих, був строкатий, заповнювався художньо слабкими п'єсами В. Захаренка, О. Суходольського,

С. Степовика та ін. В цілому укр. трупи відіграли значну роль у розвитку укр. профес. театру. Іл. див. на окрем. арк. до статей Кропивницький М. Л., т. 5, с. 448—449; Садовський М. К., т. 9, с. 448— 449; Саксаганський П. К., т. 9, с. 448—449; Старицький М. П., т. 10, с. 448—449; до ст. Трупа П. К. Саксаганського та І. К. Карпенка-Карого, т. 11, с. 373.

Літ.: Український драматичний театр, т. 1. К., 1967.

Є. С. Хлібцевич.

 

Схожі за змістом слова та фрази