Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow кану-карб arrow КАПІТАЛ
   

КАПІТАЛ

— головна праця К. Маркса, в якій здійснені фундаментальні економічні, філософські та історичні дослідження капіталістичного ладу. На основі аналізу великого фактичного матеріалу К. Маркс дослідив виникнення, розвиток і занепад капіталістичного способу виробництва, відкрив екон. закон руху бурж. суспільства. Він науково довів, що розвиток антагоністичних суперечностей капіталізму неминуче веде до його загибелі й перемоги соціалізму. В "К." глибоко й всебічно обгрунтовано два великі революц. відкриття Маркса, які перетворили соціалізм з утопії на науку. Перше з них — матеріалістичне розуміння історії, про яке В. І. Ленін писав, що "з часу появи „Капіталу" матеріалістичне розуміння історії вже не гіпотеза, а науково доведене положення" (Повне зібр. тв., т. 1, с. 130—131). Друге — вчення про додаткову вартість, яке, за висловом В. 1. Леніна, становить "наріжний камінь економічної теорії Маркса" (там же, т. 23, с. 44). Про значення "К." для класової боротьби пролетаріату Маркс писав, що "це, безперечно, найстрашніший снаряд, який будь-коли був пущений у голову буржуа (в тому числі і земельних власників)" (Маркс К. і Енгельс Ф. Тв., т. 31, с. 438). Основним філос. змістом "К." є наук. розкриття заг. істор. спрямованості сусп. розвитку людства від антагоністичних сусп.-екон. формацій, що грунтуються на експлуатації людини людиною, до суспільства без соціальних антагонізмів, заснованого на товариському співробітництві вільних від експлуатації людей,— до комунізму. К. Маркс довів, що капіталізм є останньою антагоністичною сусп.-екон. формацією, якою закінчується "передісторія людства" і починається його справжня історія, коли люди починають здійснювати свідомий контроль не лише над силами природи, а й над сусп. силами, об'єктивними законами сусп. розвитку. Заг. методом, яким керувався К. Маркс, досліджуючи об'єктивні закономірності сусп. життя, була матеріалістична діалектика. К. Маркс першим надав діалектиці наук. вигляду, вивільнив її від тієї містифікації, якої вона набула в ідеалістичній філософії Г. В. Ф. Гегеля. К. Маркс перетворив діалектику на могутнє знаряддя революц. критики капіталізму і теор. обгрунтування ідей наук. комунізму. В "К." дістали дальшу наук. розробку і практичне застосування осн. принципи діалектики як теорії розвитку, теорії пізнання, логіки. Підкреслюючи цю сторону філос. змісту "Капіталу", В. І. Ленін вказував: "Коли Marx не залишив „Логіки" (з великої букви), то він залишив логіку „Капіталу"" (Повне зібр. тв., т. 29, с. 282). В "К." Маркс розкрив роль і значення в істор. розвитку людства сусп. виробництва, обгрунтував об'єктивні закономірності революц. переходів від однієї сусп.-екон. формації до ін., показав зв'язок різних форм сусп. свідомості з істор. формами сусп. буття. З часу написання "К." історичний матеріалізм став практично підтвердженою істиною. За своїм ідейним спрямуванням "К." є філос. і конкретно-наук. екон. обгрунтуванням всесвітньо-істор. місії пролетаріату як творця нового, комуністичного суспільства, обгрунтуванням неминучості його класової диктатури як політ. засобу докорінної перебудови всього сусп, життя. "К." складається з 4 тт. В 1867 видано 1-й т. Після смерті К. Маркса Ф. Енгельс підготував до друку 2-й (1885) і 3-й (1894) тт. 4-й т. "К." ( в трьох частинах) із значними скороченнями був виданий 1905—10 під назвою "Теорії додаткової вартості". Першим перекладом "К." на іноз. мову був переклад рос. мовою (1872). Повне наук. видання "Теорій додаткової вартості" вперше здійснив Інститут марксизму-ленінізму при ЦК КПРС 1954—61.

Ідеї "К." широко пропагували, зокрема, укр. революціонери-демократи І. Франко, П. Грабовський, Леся Українка. В1878—79 і. Франко переклав 24-й розділ 1-го тому "Капіталу" укр. мовою. Професор Київського ун-ту М. Зібер популяризував "К." у своїй праці "Теорія цінності і капіталу Д. Рікардо", про яку Маркс згадує в "Післямові до 2-го видання 1-го тому „Капіталу"". Перше наукове видання 1-го тому "К." укр. мовою вийшло 1927 в Харкові, а видання 1, 2, 3 і 4-го (2 частин) томів—1954—60 в Києві. У 1-му т. "К." досліджено процес виробн. капіталу, в 2-му — процес обігу капіталу і в 3-му — процес капіталістичного виробництва, взятий в цілому. Вивчення капіталістичного виробн. в 1-му т. К. Маркс починає з аналізу товару як екон. клітинки бурж. суспільства. Маркс показав, що внутр. суперечності товару є зародком усіх суперечностей капіталістичного способу виробн., розкрив таємницю товарного фетишизму. Основою для з'ясування відносин між працею і капіталом, суті експлуатації робітн. класу є відкриття К. Марксом особливого товару — робочої сили. Привласнення створеної робітниками вартості, що перевищує вартість їхньої робочої сили, тобто додаткової вартості,— ось у чому полягає суть капіталу як сусп. відносин у процесі виробн. К. Маркс показав, що виробництво і привласнення додаткової вартості є основним економічним законом капіталізму, який визначає рух капіталізму від його початкових форм до загибелі. Для відкриття й дослідження додаткової вартості вирішальне значення мала розробка К. Марксом учення про двоїстий характер праці, втіленої в товарі. В 1-му т. "К." важливе місце належить дослідженню суті, історії та методів первісного нагромадження капіталу, аналізу трьох стадій розвитку капіталізму — простої кооперації, мануфактури і великої машинної пром-сті, які є стадіями підвищення продуктивності праці й одночасно посилення експлуатації робітничого класу. К. Маркс виявив, що капітал поділяється на постійний капітал і змінний капітал, і показав, як внаслідок конкурентної боротьби і гонитви за найбільшою масою додаткової вартості відбувається зростання органічної будови капіталу, що веде до концентрації виробництва, посилює концентрацію і централізацію капіталу і спричинює загострення суперечностей між сусп. характером виробн. і приватнокапіталістичною формою привласнення. Визначним відкриттям К. Маркса є загальний закон капіталістичного нагромадження, який зумовлює поляризацію бурж. суспільства — нагромадження багатства на одному полюсі і в той же час злидні, муки праці, рабство, темнота, здичавіння і моральна деградація на протилежному полюсі. В 2-му т. "К." досліджуються кругооборот капіталу і оборот капіталу, ті форми, які проходить він на трьох стадіях свого кругообороту: грошовий капітал, продуктивний капітал і товарний капітал. К. Маркс аналізує відтворення і обіг сусп. капіталу в цілому. Він уперше в історії екон. науки поділив усе сусп. виробн. на два великі підрозділи: 1 — виробн. засобів виробництва і II — виробн. предметів споживання; оборот усього сусп. капіталу розглядає в умовах простого й розширеного відтворення, розкриває причини економічних криз. Марксові схеми відтворення мають велике значення для розуміння не лише капіталістичного відтворення, а й відтворення ін. сусп. формацій. У 3-му т. К. Маркс дослідив розподіл додаткової вартості між різними групами експлуататорів — пром., торг., позичковими капіталістами і зем. власниками, а також розкрив ті конкретні форми, яких при цьому набуває додаткова вартість — прибуток, процент, рента. Він уперше довів, що в процесі конкуренції, яка спричинює міжгалузеве переливання капіталу, утворюється середня норма прибутку і ціна виробництва, що складається з витрат виробництва і середнього прибутку. Це означає, що робітн. клас у цілому експлуатується всім класом капіталістів. Цей висновок має величезне значення для обгрунтування необхідності політ. боротьби пролетаріату. Вперше в історії К. Маркс розкрив суть закону тенденції норми прибутку до зниження та фактори, які протидіють цьому, показав причини, умови та джерела утворення диференціальної й абсолютної ренти. В "Те оріях додаткової вартості", які становлять істор.-критичну частину "К." (4-й т.), К. Маркс показав розвиток екон. думки до виникнення марксизму і роль класичної буржуазної політичної економії в цьому розвитку, критично проаналізував антинаукові теорії вульгарної політичної економії. Екон. і філос. вчення К. Маркса становлять у "К. "внутр. єдність. Будь-які спроби відірвати марксистську політ. економію від її філос., світоглядних основ неодмінно призводять до спотворення її пролет. суті, до витравлення її революц. змісту. Бурж. ідеологи, і особливо ревізіоністи, не раз намагалися "очистити" екон. вчення К. Маркса від його філос. основ, "поєднати" його з тією чи іншою "модною" бурж. філософією. Всебічну критику і наук. викриття цієї фальсифікації ідейного змісту "К." дав В. І. Ленін. У сучас. епоху, після всесвітньо-істор. перемог марксизму-ленінізму, бурж. ідеологи вже не наважуються заперечувати світоглядних основ "К." Вони вдаються до інших фальсифікацій. Набули поширення ревізіоністські твердження, що"К." Маркса є нібито не екон., а суто філос. працею, що в ньому викладено не відкриті К. Марксом об'єктивні екон. закони капіталізму, а філос. "теорію відчуження" тощо. Однак, до яких би фальсифікацій не вдавались бурж. ідеологи і ревізіоністи, вони ніколи не зможуть зупинити могутній вплив революц. ідей геніальної праці К. Маркса. Істинність ідей "К." яскраво підтверджується соціалістичними революціями, що відбулися в Росії га ряді ін. країн, успішним будівництвом соціалізму і комунізму в цих країнах, виникненням і зміцненням світової системи соціалізму. "К." є невичерпним теоретичним і методологічним джерелом розвитку марксизму-ленінізму, революц. теорією перетворення світу.

Видання: Маркс К. і Енгельс Ф. Твори: т. 23—25, ч. 1—2. Маркс К. Капітал, т. 1 — 3; т. 26, ч. 1—3. Маркс К. Теорії додаткової вартості (IV том "Капіталу"),

Літ.: Маркс К. Лист Йоганну Філіппу Беккеру. Маркс К. і Енгельс Ф. Твори, т. 31; Ленін В. І. Повне Зібрання творів: т. 1. Що таке "друзі народу" і як вони воюють проти соціал-демократів?: т. 23. Три джерела і три складові частини марксизму; т. 26. Карл Маркс; т. 27. Імперіалізм, як найвища стадія капіталізму; Дробноход Ю. Ф., Задніпрянець В. 3. Геніальна праця Карла Маркса. К., 1967; Розенталь М. М. Диалектика "Капитала" К. Маркса. М., 1967; "Капитал" Маркса. Философия и современность. М., 1968; Леонтьев Л. А. "Капитал"К. Маркса и современная эпоха. М., 1968; Социально-исторические и мировоззренческие аспекты философских категорий. К., 1978.

О. О. Нестеренко, В. I. Шинкарук, І. С. Ніколенко.

 

Схожі за змістом слова та фрази