Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow Н-неб arrow НАЛЕЖНІСТЬ ДОКАЗІВ
   

НАЛЕЖНІСТЬ ДОКАЗІВ

- спроможність факт, даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, служити аргументами (посилками) в процесі встановлення об'єктив, істини. Вирішення питання про Н. д. потребує з'ясування двох моментів: чи входять факти, для встановлення яких вилучаються і досліджуються відповідні факт, дані, до предмета доказування (основні, проміжні чи допоміжні факти); чи спроможні фактичні дані, що є змістом доказ, мат-лів, з урахуванням їх інформ. значення, встановлювати відповідні обставини предмета доказування. Відповідно до зв'язку факт, даних (змісту доказ, мат-лів) з обставинами, що доказуються, докази поділяються на прямі й непрямі (проміжні), основні й допоміжні. Прямі докази — докази, що дають відповідь на питання про те, хто вчинив злочин чи ін. правопорушення (прямі обвинувальні докази), або вказують на те, що відповідна особа не вчиняла і не могла вчинити певного злочину чи правопорушення (прямі виправдувальні докази). Непрямі докази (проміжні) — докази, що розкривають окр. елементи складу злочину (правопорушення) чи окр. факти, що встановлюють обставини предмета доказування в сукупності з ін. доказами. Основні докази — такі докази, за допомогою яких обґрунтовуються окр. факти, а допоміжні — докази, що підтверджують достовірність основних. Належними до справи можуть бути як обвинувальні, так і виправдувальні докази, факт, дані, що або підтверджують окремі, значущі для справи факти, або спростовують їх. У кримінальному процесі Н. д. обумовлюється їх доказ, цінністю. Рівень її визначається відповідно до місця факт, даних у системі доказ, інформації, зокрема, з якою метою вони можуть бути використані для: встановлення, хто вчинив злочин, чи з'ясування ін. обставин складу злочину (форма вини, спосіб і т. д.); з'ясування окр. фактів, що в сукупності розкривають обставини складу злочину чи їх відсутність; встановлення характеру і розміру шкоди, заподіяної злочином, обставин, що впливають на ступінь і характер відповідальності обвинувачуваного; обгрунтування рішень щодо вибору запобіжних заходів, засобів забезпечення безпеки учасників процесу та прийняття ін. процес, рішень по справі; спростування фальшивих алібі чи хиб. версій; перевірки та встановлення достовірності окр. доказів; виявлення джерел і місця знаходження ін. доказів.

Належними до справи слід вважати всі докази, що можуть бути використані для встановлення, обгрунтування чи спростування будь-яких із названих обставин.

Літ.: Бентам И. О судеб, доказательствах. К., 1876; Ерофеев С. Рассуждение о доказательствах уголовных преступлений. X., 1925; Теория доказательств в сов. уголов. процессе. М., 1973; Тертышник В. М., Слинько С. В. Теория доказательств. X., 1998; Тертишник В. М. Крим.-процес. право України. К., 1999.

В. М. Тертишник.

 

Схожі за змістом слова та фрази