Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow страш-сюр arrow СУДИМІСТЬ
   

СУДИМІСТЬ

— особливий прав, стан особи, засудженої за вчинення злочину, який визначає крим.-прав, та деякі загально-правові негат. наслідки такого засудження. За КК України (ч. 1 ст. 88) особа визнається судимою від дня набуття обвинувальним вироком закон, сили і до погашення або зняття С. Так, у ч. 2 ст. 88 КК наголошується, що С. має прав, значення у разі вчинення нового злочину. Кодекс, напр., вказує: на поруки не може бути передано особу, яка раніше вчинила злочин; наявність С. — обставина, що обтяжує покарання (п. 1 ч. 1 ст. 67). Нерідко С. є кваліфікуючою ознакою злочинів (ч. 2 ст. 225, ч. 2 ст. 226, ч. 2 ст. 313, ч. 2, 3 ст. 331 та ін.), впливає на застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання (п. 2, 3 ч. З ст. 81) чи заміну невідбутої частини покарання більш м'яким (п. 2, З ч. 4 ст. 82) тощо. Крім крим.-прав, наслідків, закон передбачає, що в деяких випадках, встановлених законами України (ч. 2 ст. 88 КК), С. також обмежує права особи, яка була засуджена. Так, особа, котра має С. за вчинення умисного злочину, якщо її не погашено і не знято у встановленому законом порядку, не може бути обрана до ВР України (ч. З ст. 76 Конституції України). Закон України «Про державну таємницю» (1994) вказує, що в разі наявності С. за тяжкі злочини особа не допускається до держ. таємниці. На певні обмеження вказують і Закони України «Про підприємництво» (1991), «Про державну службу» (1993) та ін.

Однак не всі засуджені мають С. Так, ч. З ст. 88 вказує, що особи, засуджені за вироком суду без призначення покарання (ч. 4 ст. 74) або звільнені від покарання у зв'язку із закінченням строків давності крим. відповідальності (ст. 49), визнаються несудимими. Такими, що не мають С, закон визнає і осіб, котрі відбули покарання за діяння, злочинність і караність якого усунуті законом, а також осіб, реабілітованих у встановленому законом порядку (ч. З, 4 ст. 88). КК (ст. 89) зазначає, що не мають С. окр. категорії засуджених у зв'язку з проходженням певного часу після відбуття ними покарання — т. з. строку погашення С, і встановлює відповідні строки. У цих випадках С. погашується автоматично. Такими, що не мають С, визнаються особи, звільнені від відбування покарання з випробуванням (ст. 75), якщо протягом іспитового строку вони не вчинять нового злочину і якщо за цей час рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням не буде скасоване з ін. підстав, передбачених законом. Якщо в цих випадках ст рок додаткового покарання перевищує тривалість іспитового строку, особа визнається такою, що не має С, після відбуття дод. покарання (п. 1 ст. 89). Визнаються несудимими також вагітні жінки і жінки, які мають дітей віком до 7 років і які в зв'язку з цим звільнені від відбування покарання з випробуванням (ст. 79), якщо вони протягом іспитового строку не вчинять нового злочину і якщо після закін. цього строку не буде прийняте рішення про направлення такої жінки для відбування покарання, призначеного вироком суду. Якщо така засуджена не була звільнена від дод. покарання і його строк перевищує тривалість іспитового строку, то жінка визнається такою, що не має С, після відбуття дод. покарання (п. 2 ст. 89). Засуджені до позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю після виконання цього покарання теж вважаються такими, що не мають С. (п. З ст. 89). Не мають С. особи, які відбули покарання у вигляді службового обмеження для військовослужбовців або тримання в дисциплінар. батальйоні військовослужбовців чи достроково звільнені від цих покарань, а також військовослужбовці, які відбули покарання на гауптвахті замість арешту (п. 4 ст. 89). Такими, що не мають С, визнаються: засуджені до штрафу, громад, робіт, випр. робіт або арешту, якщо вони протягом року від дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину (п. 5 ст. 89); засуджені до обмеження волі, а також за злочин невеликої тяжкості — до позбавлення волі, якщо такі особи протягом 2 років від дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину (п. 6 ст. 89). Не мають С. особи, засуджені до позбавлення волі за злочин серед, тяжкості, якщо вони протягом 3 років від дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину (п. 7 ст. 89). Особи, засуджені до позбавлення волі за тяжкий злочин, якщо вони протягом 6 років з дня відбуття покарання (основного та додаткового), а також засуджені до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, якщо вони протягом 8 років з дня відбуття (осн. та додаткового) покарання не вчинять нового злочину (п. 8, 9 ст. 89), вважаються несудимими. Зак-во (ст. 108 КК) встановлює певні особливості погашення С. для неповнолітніх. Такими, що не мають С, визнаються неповнолітні: 1) засуджені до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, після виконання цього покарання; 2) засуджені до позбавлення волі за злочин невеликої або серед, тяжкості, якщо протягом року від дня відбуття покарання не вчинять нового злочину; 3) засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину, якщо протягом 3 років від дня відбуття покарання не вчинять нового злочину; 4) засуджені до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, якщо протягом 5 років з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину (ч. 2 ст. 108).

У всіх випадках, передбачених ст. 89 та ч. 2 ст. 108, через певний строк, вказаний у цих нормах, С. погашається автоматично й особа вважається такою, що її не має. Однак закон вказує на певні вимоги (ст. 90). Так, строк погашення С. обчислюється від дня відбуття основного і дод. покарання (ч. 1 ст. 90). До строку погашення С. зараховується час, протягом якого вирок не було виконано, якщо давність виконання вироку не переривалась. Якщо ж вирок не було виконано, то С. погашається після закін. строку давності виконання вироку (ч. 2 ст. 90). Якщо особу достроково звільнено від відбування покарання, то строк погашення С. обчислюється з дня дострокового звільнення її від відбування основного і додаткового покарання (ч. З ст. 90), а якщо невідбуту частину покарання було замінено більш м'яким, то строк погашення С. обчислюється з дня відбуття більш м'якого покарання (основного та додаткового; ч. 4 ст. 90). Якщо ж особа, котра відбула покарання до закін. строку погашення С, знову вчинить злочин, перебіг строку погашення С. переривається і обчислюється заново. У цих випадках строки погашення С. обчислюються окремо за кожний злочин після факт, відбуття покарання (основного та додаткового) за ост. злочин (ч. 5 ст. 90). Передбачаючи автоматичне погашення С. після закін. строку її погашення, закон (ст. 91, ч. З ст. 108) вказує також на можливість погашення С. достроково, до закінчення цих строків, але не менш як їх половини (ч. 2 ст. 91, ч. З ст. 108). Дострокове зняття С. надається особам, які після відбуття покарання у вигляді обмеження або позбавлення волі зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці довели своє виправлення (ч. 1 ст. 91). Допускається до-строк. зняття С. особам, котрі вчинили злочин неповнолітніми, якщо вони відбули покарання у виді позбавлення волі за тяжкий злочин — 3 роки, а за особливо тяжкий

— 5 років і після відбуття покарання зразковою поведінкою та сумлінним ставленням до праці довели своє виправлення (ч. 1 ст. 91), — однак лише після закін. не менш як половини строку погашення С, встановленого законом для неповнолітніх (ч. 2 ст. 108 КК).

В. В. Скибицький.

 

Схожі за змістом слова та фрази