Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow Л arrow ЛИПИНСЬКИЙ
   

ЛИПИНСЬКИЙ

В'ячеслав (Вацлав-Вікентій) Казимирович [5(17). IV 1882, с. Затурці, тепер Локачинського р-ну Волин, обл. — 14.VI 1931, Вінервальд, побл. Відня, Австрія; похов. у с. Затурцях] — укр. історик, політолог, держ. діяч, д. чл. НТШ з 1914. Засновник державницької школи та консерват. напряму в укр. політ, думці. Навч. у 1903—06 (з перервами) в Ягеллонському (Краків) та у 1906-07 в Женевському ун-тах. Вивчав агрономію, історію, філософію, соціологію. В 1909-10 видавав у Києві польськомов. тижневик. Був провідним діячем поліг, групи «Вільна Україна» (Львів, 1911), ініціатором створення у 1914 «Союзу визволення України». Найпомітнішими творами Л. у цей період були написані польс. мовою істор.-філос. праця «Шляхта в Україні» (1909) та кн. «З історії України» (1912). У 1912 Л. виступив з ініціативою створення Укр. інформ. к-ту, що мав пропагувати за кордоном ідею про необхідність створення незалежної Укр. д-ви. Під час Першої світ, війни служив у рос. армії. Делегат 1-го Всеукр. військ, з'їзду, голова військ, ради в Полтаві. 1917 взяв участь в організації Укр. дем. хліборобської партії, написав її програму. За гетьмана П. П. Скоропадського Л. — посол України в Австрії; залишався на цій посаді і за Директорії УНР (до червня 1919). Від 1919 — в еміграції (Австрія, Німеччина). У 1926—27 керував каф. історії укр. державності в Укр. наук, ін-ті в Берліні. Тут 1920 вийшла його монографія «Україна на переломі. 1657—1659».

Липинський В.К. - leksika.com.ua

Впродовж 1920—25 редагував неперіод. зб. «Хліборобська Україна», де вперше опублікував свою працю «Листи до братів-хліборобів». Влітку 1920 Л. організував Союз укр. хліборобів-державників (СУХД), очолив його Раду присяжних, став ідеологом і лідером гетьм. руху. Проте внаслідок ідейного конфлікту Л. із П. П. Скоропадським СУХД було розпущено. 1930 Л. разом з М. Кочубеєм та В. Кучабським заснував Братство укр. класократів-монархістів. Помер у санаторії Вінервальд. Л. усвідомлював першорядне значення д-ви в істор. розвитку народів і світ, цивілізації. Вважав, шо нац. д-ва відіграє творчу роль в організації сусп-ва. Укр. д-ва повинна бути незалежною і національною. Побудова Укр. самостійної нац. д-ви — центр, проблема укр. політ, розвитку і кінцева мета українства. Націю Л. розумів як політ, спільноту, як співгромадянство на єдиній території.

Л. — основоположник теорії еліт в укр. політ, думці. Обстоював ідею про те, що невід'ємним атрибутом будь-якого сусп-ва є наявність вищого привілейованого прошарку, здатного подолати деструктивні тенденції, створити і захистити нац. д-ву. В історії України, вважав Л., існували два періоди панування нац. еліти — варязько-княжий та козацький. Еліту характеризують дві ознаки — сила і авторитет. Авторитет еліти пов'язаний з легітимністю її влади. Розрізняв три типи еліт: охлократичну, класократичну і демократичну. Майбутнє України вбачав у встановленні влади класократичної еліти на чолі з гетьманом. На думку Л., Українську державу має побудувати тільки сам народ під проводом «хліборобської верстви».

Для Л. Україна — регіон європ. цивілізації. Існує, на його думку, проблема внутр. антиєвроп. сил в Україні — «українського степу», який протистоїть «українському плугові». Протиборство між Україною європейською та Україною азіатською є складовою боротьби між європ. і азіат, світами, кожен з яких має в Україні госп. та соціальну основу. Вихід з цього протистояння Л. вбачав у створенні Укр. д-ви з європ. культур-но-цивілізаційним підґрунтям. Найважливіша передумова життєздатності Укр. д-ви — велика політ, (національна) ідея європеїзації козаччини і всієї України. Популярне гасло «Україна для українців», писав Л., укр. державник мусить розуміти так: «Україна для всіх, що живуть на українській землі».

Тв.: Листи до братів-хліборобів про ідею і організацію укр. монархізму. К. — Філадельфія, 1995; Релігія і церква в історії України. К., 1995; Україна на переломі. 1657-1659. К., 1997. 77/т.: Лисяк-Рудницький І. Вячеслав Липинський. «Сучасність» (Мюнхен), 1961, № 6; Шморгун О. Українська ідея та українська ідеологія в державотворчій концепції Вячеслава Липинського. «Політологічні читання», 1993, № 4.; Вячеслав Липинський. Істор.-політологічна спадщина і сучасна Україна. К.—Філадельфія, 1994; Вільчинський Ю. Укр. нац. ідея в історіософії В. Липинського.

В кн.: Другий міжнар. конгрес україністів. Доповіді і повідомлення. Філософія. Л., 1994.

І. О. Кресіна.