Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow право оп-прим arrow ПРАЦІВНИК
   

ПРАЦІВНИК

— особа фізична, яка працює на підставі трудового договору на підприємстві, в установі, організації чи у фіз. особи, котра використовує найману працю. Термін «працівник» запроваджений Законом УРСР «Про внесення змін і доповнень до Кодексу законів про працю Української РСР при переході республіки до ринкової економіки» (1991). Раніше чинне зак-во вживало термін «робітники і службовці», а офіц. стат. облік населення здійснювався у категоріях «робітники», «службовці» і «колгоспники».

П. може бути і гр-нин України, і іноземець або особа без громадянства. Іноз. гр-ни та особи без громадянства мають у труд, відносинах ті самі права, що й гр-ни України, якщо інше не передбачено зак-вом України та міжнар. договорами. Конст. норма про право гр-н на працю (ст. 43 Конституції України), а також ст. 21 КЗпП України закріплюють рівність труд, прав незалежно від роду і характеру занять. В умовах становлення ринкових відносин значно урізноманітнилися труд, відносини. З'явилися три порівняно самост. категорії П.: наймані П. (залежна праця); працюючі власники чи співвласники (незалежна, самост. праця) — члени кооперативів, колект. підприємств, госп. товариств; П., подібні до найманих (залежна праця з виконанням особливих функцій), — держ. службовці, в т. ч. Президент України, Голова ВР України та його заступники, нар. депутати України, Прем'єр-міністр України, члени КМ України, Голова і судді ВС України, Ген. прокурор та його заступники та ін. П. вважаються також керівники і члени управлін. апарату підприємств. З появою нових форм власності, особливо з відродженням приватної власності, в Україні формуються класи власників засобів в-ва, виникають відповідні соціально-профес. групи. З'являється така категорія осіб, як працюючі власники (співвласники). Як на працюючих власників (співвласників), так і на найманих П. (у т. ч. службовців) повною мірою поширюється зак-во про працю. Труд, права та обов'язки працюючих співвласників, крім зак-ва про працю, визначаються ще й цив. зак-вом. Гр-ни, які працюють у кооперативах, колект. сільськогосп. підприємствах, сел. (фермерських) г-вах, за встановленими зак-вом правилами можуть бути одночасно їх членами. Членство як підстава виникнення правовідносин передбачене Законами України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» (1992), «Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про селянське (фермерське) господарство"» (1993), «Про сільськогосподарську кооперацію» (1997). Для зазначених П., а також для П. підприємств з іноз. інвестиціями КЗпП України передбачає можливість встановлення деяких особливостей праці як зак-вом України, так і статутами вказаних підприємств (ч. 2 ст. 3). П. вважається і надомник, праця якого регулюється Положенням про умови праці надомників (затв. Держкомпраці СРСР і ВЦРПС 1981). Статус П. набувається за фактом укладення труд, договору.

Згідно з ч. 1 ст. 22 КЗпП забороняється необгрунтована відмова у прийнятті особи на роботу, а ст. 9 визначає недійсними умови договорів про працю, які погіршують становище П. порівняно із зак-вом.

Літ.: Прокопенко В. І. Труд, право України. X., 1998; Ду-юнова О. Працюючі власники; деякі проблеми прав, регулювання. «Предпринимательство, хозяйство и право», 2000, № 6; Короткій В. Г. Труд, право: прийняття на роботу і звільнення. К., 2000.

Г. О. Цирфа.

 

Схожі за змістом слова та фрази