Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow плат-пон arrow ПОВІТОВИЙ СУД
   

ПОВІТОВИЙ СУД

- 1) Нижча станова суд. інстанція у Рос. імперії, запроваджена Установленням про губернії 1775 — реформою місцевого управління, у ході якої відбулося відокремлення суду від викон. органів. У кожному повіті спочатку тільки для дворян, а після 1796 для усіх станів повіту (крім міського) утворювався П. с. Він складався з пов. судді та 2 засідателів, які обиралися дворянством повіту на 3 роки й затверджувалися губернатором. П. с. попервах розглядав позови на суму, меншу за 30 крб., а також деякі крим. справи (про бродяг, утікачів). Крім власне суд. справ, він вирішував і деякі позасуд. справи: збереження межових книг та планів, проведення ревізій пов. казначейства, оформлення актів і док-тів кріпосного порядку тощо. За деякими категоріями справ П. с. навіть брав участь (разом з поліцією) у виконанні суд. рішення. Апеляц. і ревізійною інстанцією для П. с. спочатку був губ. становий суд («верхній земський суд»), який складався з двох департаментів — кримінального і цивільного. До нього входили призначені царем перший і другий голови суду та обрані дворянством на 3 роки 10 засідателів. У 1-й пол. 19 ст. його було ліквідовано; апеляц. і ревізійною інстанцією стали губ. палата крим. суду і губ. палата цив. суду. Перестали існувати після суд. реформи 1864. Див. також Земські суди.

2) Нижча суд. ланка на західноукр. землях, що входили до складу Австр. імперії. Згідно з Положенням про суд 1849 запроваджувалися одноособові пов. суди, пов. колегіальні суди (ліквідовані після 1867).

П. с. діяли на тер. Західноукраїнської Народної Республіки (1918-19).

3) Суд. інстанція, яку тимчасово запроваджено пост. Нар. секретаріату Рад. України «Про введення народного суду» від 4(17).І 1918. Утворювалися у повітах. До складу П. с. входило 10 суддів, з них 2 постшних і 8 чергових. П. с. розглядали справи, в яких міра покарання перевищувала 1 рік тюрми чи 5000 крб. штрафу та стягнення на користь потерпілої сторони майна вартістю понад 5000 крб. Справи розглядалися у складі 1 пост, судді й 4 чергових. Згодом в УРСР такі суди вже не утворювалися.

Літ.: Сусло Д. С. Історія суду Радянської України (1917— 1967 рр.). К., 1968; Ерошкин Н. П. Очерки истории гос. учреждений дорев. России. М., 1983.

В. А. Чехович.