Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow О-орб arrow ОРАТОР
   

ОРАТОР

(лат. orator — промовець, від — говорити) — особа, яка володіє оратор, мистецтвом. Цьому мистецтву вел. значення надавалося ще в античних Греції та Римі. Платон вбачав в ораторстві мистецтво переконання, Арістотель — уміння захистити себе і домогтися справедливості. Ораторське мистецтво широко застосовувалося на засіданнях держ. органів і в судах. У Греції відомими О. були держ. і політ, діячі Ісократ, Перікл, Демосфен та ін., а в Римі — Цицерон, Марк Аврелій, нар. трибуни брати Тиберій і Гай Гракхи, Кола ді Рієнцо та ін.

Високого рівня ораторство досягло у Франції 18 ст., коли своїми промовами в Установчих зборах і Конвенті уславилися діячі Вел. франц. революції О. Мірабо, Ж. П. Марат, Ж. Ж. Дантон, Ж. П. Бріссо і П. В. Верньйо, а в суді — адвокати Д. Андре, Г. Ж. Б. Тарже та ін. З введенням у дію Судових статутів 1864 в Рос. імперії розвинулося суд. ораторство, особливо серед адвокатів. Найвідоміші — П. Я. Александров, С. А. Андреєвський, О. Л. Боровиковсь-кий, М. П. Карабчевський, А Ф. Коні, Ф. М. Пле-вако, В. Д. Спасович та ін. М. М. Сперанський присвятив ораторському мистецтву свій трактат «Правила вищого красномовства» (1844).

Були і є талановиті О. і в укр. юриспруденції. Риторика поступово займає належне їй місце у вищих юрид. навч. закладах України. Оратор, мистецтво допомагає підвищувати правосвідомість і прав, культуру гр-н, будувати правову д-ву.

Літ.: Квинтилиан ?. Ф. Двенадцать книг риторических наставлений, ч. 1—2. СПб., 1834; Демосфен. Речи. ?., 1954; Судеб, ораторы Франции XIX в. М., 1959; Цицерон. Три трактата об ораторськом искусстве. М., 1972; Михайловская Н. Г., Одинцов В. В. Искусство судеб, оратора. М., 1981; Смолярчук В. И. Гиганты и чародеи слова. Рус. судеб, ораторы второй пол. XIX - нач. XX в. М., 1984; Суд. промови адвокатів України, кн. 1. К., 2000.

Ю. Я. Касяненко.