Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow нев-нюр arrow НЕВІЛЬНИЦТВО
   

НЕВІЛЬНИЦТВО

— міжнародний злочин, який полягає у захопленні або триманні в неволі людей з метою одержання матеріальної чи ін. вигоди. Злочинною є також торгівля невільниками. Коріння Н. як соціального явища сягає углиб тисячоліть. Першим міжнар.-прав. актом з цього питання була спец, декларація Віденського конгресу 1814—15, яка засуджувала торгівлю афр. неграми. Аахенський конгрес 1818 оголосив торгівлю нефами злочином. Згідно з Лондон, угодою 1841, учасниками якої були Англія, Франція, Росія, Австрія та Пруссія, торгівля невільниками прирівнювалася до кримінально караного піратства. Аналогічну угоду укладено 1862 між США і Англією. Ген. акт Берлін, конференції 1885, підписаний 16 д-вами, заборонив торгівлю невільниками, а ген. акт Брюссел. конференції 1890 зобов'язував договірні сторони прийняти закони про встановлення крим. відповідальності за Н. Названі міжнар.-прав. акти забороняли лише торгівлю невільниками і не містили жодних приписів щодо заборони й ліквідації Н. Уперше на міжнар.-прав. рівні взяли на себе зобов'язання боротися за повну ліквідацію Н. держави — учасниці Сен-Жерменської угоди 1919. Наст, кроком стала Конвенція про невільництво, прийнята 25. IX 1926 Лігою Націй. Нею було підтверджено наміри держав боротися з Н. і торгівлею невільниками. В ній визначено поняття «невільництво» як стан чи становище людини, щодо якої здійснюються атрибути права власності. При цьому будь-які дії, спрямовані на захоплення, придбання або володіння людиною з метою її продажу, обміну, а також перевезення з цією ж метою чи торгівля такими людьми розглядалися як торгівля невільниками.

В Загальній декларації прав людини 1948 (ст. 4) зазначено: «Ніхто не повинен утримуватися в невільництві чи в поневоленому стані, невільництво і торгівля невільниками забороняються у всіх їх проявах». Ці положення були розвинені в Дод. конвенції про скасування невільництва, торгівлі невільниками та інститутів і звичаїв, подібних до невільництва, що була підписана 7.IX 1956 в Женеві. Згідно зі ст. 1 Конвенції кожна держава-учасниця зобов'язувалася вжити всіх законод. та ін. заходів, щоб у найкоротший строк повністю скасувати: 1) борг, кабалу, що виникає внаслідок застави боржником для забезпечення боргу своєї особистої праці чи праці залежної від нього особи, якщо виконувана робота не зараховується як погашення боргу або тривалість цієї роботи не обмежується, а характер її не визначено; 2) закріпачений стан, тобто таке користування землею, за якого користувач зобов'язаний, згідно з законом, звичаєм чи угодою, жити і працювати на землі, що належить ін. особі, та виконувати певну роботу для тієї ін. особи за винагороду або без неї, і не міг змінити цього свого стану; 3) будь-який інститут чи звичай, за яким: а) жінку обіцяють видати або видають заміж її батьки, опікун, сім'я чи ін. особа або група осіб за грош. або майнову винагороду без права відмови з її боку; б) чоловік жінки, його сім'я або його клан мають право передати її ін. особі за винагороду чи ін. чином; в) жінка після смерті чоловіка передається у спадщину ін. особі; г) будь-який інститут чи звичай, за якими дитина або підліток, молодший 18 років, передається одним чи обома своїми батьками або опікуном ін. особі за винагороду чи без неї з метою експлуатації цієї дитини чи підлітка або його праці. Ст. 5 Конвенції оголошує злочинами такі дії, як калічення, таврування випалюванням чи ін. способом невільника або підневільної особи для того, щоб цим зазначити її стан або з метою покарання чи з ін. причини. Кримінально караною є також співучасть у Н., готуванні й замаху на вчинення Н. Резолюцією Екон. і соціальної ради ООН від 1.Х 1966 до Н. віднесено апартеїд і колоніалізм. КК України передбачає, зокрема, крим. відповідальність за: незаконне позбавлення волі або викрадення людини (ст. 146); захоплення заручників (ст. 147); експлуатацію дітей (ст. 150); торгівлю людьми або ін. незаконну угоду щодо передачі людини, як і здійснення стосовно неї будь-якої ін. незаконної угоди, пов'язаної з закон, чи незакон, переміщенням за її згодою чи без згоди через держ. кордон України для дальшого продажу чи ін. передачі іншій особі (особам) з метою сексуал. експлуатації, використання у порнобізнесі, втягнення у злочинну діяльність, залучення в борг, кабалу, усиновлення (удочеріння) в комерц. цілях, використання у збройних конфліктах, експлуатації її праці. Вказані дії караються позбавленням волі на строк від 3 до 8 років з конфіскацією майна або без такої. Ті самі дії, вчинені щодо неповнолітнього, кількох осіб, повторно, за поперед, змовою групою осіб, з використанням служб, становища або особою, від якої потерпілий був у матеріальній чи ін. залежності, караються позбавленням волі на строк від 5 до 12 років з конфіскацією майна або без такої. Названі дії, вчинені організованою групою або пов'язані з незаконним вивезенням дітей за кордон чи неповерненням їх в Україну або з метою вилучення у потерпілого органів чи тканин для трансплантації або насильницького донорства, або якщо вони спричинили тяжкі наслідки, караються позбавленням волі на строк від 8 до 15

років з конфіскацією майна.

Літ.: Україна в міжнар.-прав. відносинах, кн. 1. Б-ба із злочинністю та взаємна прав, допомога. К., 1996; Междунар. уголов. право. М., 1999; Лукашук И. И., Наумов А. В. Междунар. уголов. право. М., 1999.

В. К. Гришук.