— соціальна норма, правило поведінки людей, що склалося у процесі співжиття людей у результаті фактичного його застосування упродовж тривалого часу. 3. виникає разом з людським сусп-вом і є осн. формою соціального регулювання поведінки членів громади за родового ладу. В основі 3. лежать елементи сусп. необхідності, які на поч. етапах роблять його близькою до реальних потреб людей формою регулювання їхніх дій. Унаслідок багаторазового повторення 3. закріплюється у побуті і свідомості окремої соціальної групи чи всього сусп-ва. Дотримання 3. забезпечується засобами громад, впливу на порушника (позбавлення вогню, води, їжі, вигнання з роду, страта тощо) або схваленням заходів, застосованих до кривдника скривдженим, його рідними або членами роду (кровна помста). З поділом сусп-ва на класи і виникненням держави 3. може стати звичаєм правовим, дотримання якого забезпечується держ. примусом.
За своєю природою 3. консервативний і закріплює лише те, що склалося у результаті тривалої сусп. практики, відбиваючи як заг. моральні, духовні цінності народу, так і значною мірою забобони, расову і реліг. не-толерантність, вимоги, нав'язані правлячими верствами. На відміну від ін. соціальних регуляторів, 3. не містить можливості вибору варіанта поведінки, вимоги його безальтер-нативні та безапеляційні. Термін «звичай» часто ототожнюють з поняттями «традиція» і «обряд». На відміну від традиції, 3. діє лише у певних сферах сусп. життя і є виявом неухильного дотримання зразків минулого. Обряд є лише різновидом 3., символом певних сусп. відносин, тоді як
3. може бути і засобом практ. перетворення
та використання різних об'єктів.
Див. також Звичаєве право, Звичай торговий.
І. Б. Усенко.
