Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow син-спад arrow СЛАБЧЕНКО
   

СЛАБЧЕНКО

Михайло Єлисейович [9(21).УІ 1882, Нерубайські хутори, тепер с. Нерубайське Біляївського р-ну Одес. обл. — 27.ХІ 1952, м. Первомайськ Микол, обл.] — укр. правознавець, історик, економіст, професор з 1920, доктор істор. наук з 1928, академік ВУАН з 1929. Закін. 1910 юрид. ф-т Новорос. ун-ту в Одесі. Був залишений у ньому професорським стипендіатом і влітку 1911 відряджений для поглиблення освіти до правничої школи при

Слабченко Михайло Єлисейович - leksika.com.ua

Паризькому ун-ті. В серпні 1912 відкликаний у Росію і мобілізований до армії. З літа 1917 — слухач Військ.-юрид. академії в Петрограді. 1918 повернувся в Одесу. Працював у кількох одес. газетах, викладав у гімназіях і на вчит. курсах. З 1920 — приват-доцент Новорос. ун-ту, приват-доцент і професор Одес. І НО. Один з ініціаторів утворення і актив, член Одес. комісії краєзнавства, Одес. наук, товариства при ВУАН та Одес. філії Всеукр. наук, асоціації сходознавства. З грудня 1926 завідував Одес. секцією (філією) Харків, н.-д. кафедри історії укр. культури. Був також співробітником Комісії для виучування історії західноруського і українського права ВУАН та ряду ін. академ. комісій; членом Істор. т-ва Нестора-літописця і чл.-кор. Укр. ін-ту марксизму-ленінізму. Ще в студ. роки С. виявив себе актив, учасником укр. руху і послідов. соціал-демократом. Брав участь у діяльності «Просвіти», «Української хати» та ін. нац.-культур, осередків. Організатор і керівник одес. групи Укр. рев. партії (з 1904), а в 1906-18 - член одес. орг-ції УСДРП. Як і більшість укр. інтелігенції, обстоював тривалий час автономію України у складі Росії, виступав за послідовну, але зважену українізацію. До більшовизму ставився здебільшого критично, особливо з огляду на прояви українофоб, настроїв серед частини комуністів. У січні 1930 С. заарештований у зв'язку зі справою Спілки визволення України. Засуджений до 6 років позбавлення волі. Покарання відбував у Росії: в Ярослав, політізоляторі та на Соловках. Після звільнення наприкінці 1936 працював бухгалтером на Польському п-ві. Трохи більше ніж через рік знову був засуджений на 10 років. Після амністії 1944 оселився як висланець під Астраханню. На поч. 1947 повернувся в Україну. Жив випадковими заробітками, деякий час учителював, але був звільнений. Помер у злиднях. Реабіліт. 1989. Офіційно поновлений у списках НАН України 1990. Наук, діяльність С. почав як історик права. Опублікував монографії «Малоруський полк в адміністративному відношенні. Історико-юри-дичний нарис» (1909), «Досліди з історії права Малоросії ХУІІ-ХУІІІ ст. ст.» (1911), «Центральні установи України XVII—ХVIIІ ст.» (1918), «Судівництво на Україні ХУІІ-ХУІП ст.» (1919) та низку істор.-юрид. статей. Згодом під впливом новітніх соціол. теорій, ідей М. М. Ковалевського і марксист, ідеології юрид. аналіз у вченого починає органічно доповнюватися соціально-економічним. Виходячи з ідеї держ самостійності України і необхідності забезпечення її екон. розвитку, С. виступав за послідовне сприяння розвитку всіх елементів багатоуклад. економіки, за обмеження втручання д-ви в госп. відносини. Результатом досліджень на стику історії, права і економіки стали: перші 4 томи праці «Організація господарства України від Хмельниччини до світової війни» (1922—25) та фрагменти її 5-го тому — «Соціально-правова організація Запорізьких Вольностів», що вийшли окремо в «Працях Комісії для виучування історії західноруського та вкраїнського права», 2-томні «Матеріали до економіко-соціальної історії України XIX століття» (1925—27) та ін. Саме ці дослідження були підставою для присудження вченому ступеня доктора істор. наук (без захисту дисертації), нагородження його премією Гол. управління науки Наркомосу УСРР та обрання академіком. Ін. фунт, праці С: «Діаріуш Генеральної військової канцелярії», «Ще до історії устрою Гетьманщини XVII—XVIII ст. З приводу заміток М. П. Василенка» (обидві — 1913), «Д. П. Міллер як історик українського права» (1914), «Боротьба за системи землеволодіння і форми господарства в Україні XIX—XX ст.» (1927), «Ескізи з історії "Прав, по которым судится малороссийский народ"» (1927), «З історії медвяного права на Україні» (1929), «Проложне повідомлення про долітописну Русь».

Літ.: Заруба В. М. Академік Михайло Єлисейович Слаб-ченко. В кн.: Заруба В. М. Постаті. Дп., 1993; Санце-вич А. В. Видатний укр. історик М. Є. Слабченко. К., 1993; Водотика С. Г. Академік Михайло Єлисейович Слабченко. Нарис життя та творчості. К,—Херсон, 1998; Усенко І. Б. Слабченко Михайло Єлисейович. В кн.: Антологія укр. юрид. думки, т. 3. Історія д-ви і права України: козац.-гетьм. доба. К., 2003.

І. Б. Усенко.