Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow П-пен arrow ПАКИСТАН
   

ПАКИСТАН

Ісламська Республіка Пакистан (Pakistan, Islami Jamhuriya-e-Pakistan; Islamic Republic of Pakistan) — д-ва в Азії, на пн. п-ва Індостан. Тер. — 803, 9 тис. км2. Нас. — 144,6 млн. чол. (2001, оц.): пенджабці (понад 55 %), синдхи (20 %), пуштуни (бл. 10 %), белуджі та ін. Столиця — м. Ісламабад. Країна поділяється на 4 провінції, федеральний столичний округ Ісламабад і територію проживання племен (на півночі країни), керовану федеральною владою; провінції складаються з областей. Офіційні мови — урду та англійська. Грошова одиниця — пакистанська рупія. Нац. свято — День Республіки (23 березня). Виникнення д-ви П. було результатом тривалої нац.-визв. б-би народів Британської Індії. У серпні 1947 утворено дві незалежні д-ви (тоді домініони) — Індія і П. До складу останнього увійшла провінція Східна Бенгалія (у 1955—71 — провінція Східний Пакистан), на території якої 1971 виникла д-ва Бангладеш. Перед тим як 1956 була введена конституція П., країна пережила кілька глибоких політ.

Державний герб Пакистану - leksika.com.ua

криз. 1958 запроваджено воєнний режим, політ, партії розпущені, конституція скасована. 1962 прийнято нову конституцію, але й вона у 1969 була скасована після чергового військ, перевороту. 1972 прийнята тимчас. конституція, а через рік — постійна. Вона (зі змінами і до п.) чинна і тепер, хоча після її прийняття політ, життя країни нерідко характеризувалося гострими і навіть траг. подіями, а дія самої конституції призупинялась. За конституцією П. — парлам. республіка. Органом законод. влади є парламент — Маджліс-і-Шура, який складається з двох палат: нац. асамблеї і сенату. До нац. асамблеї обираються 237 депутатів, у т. ч. 8 — від районів проживання племен, 1 — від Ісламабада і 10 — від немусульманської частини населення. Причому представників від кожної з реліг. меншин, визначених у самій конституції, обирає відповід. електорат. Осн. закон також передбачає спец, представництво для жінок. Віковий ценз для актив, виб. права — 21 рік, пасивного — 25 років. Строк повноважень нац. асамблеї — 5 років.

До складу сенату входять 87 членів. По 14 членів палати від кожного суб'єкта федерації обирають провінц. асамблеї. У такий же спосіб обирають по 5 сенаторів від кожної провінції з метою представництва насамперед різних професійних груп (т. з. корпоративне представництво). 8 сенаторів обираються від районів проживання племен і 3 — від столич. округу. Віковий ценз для кандидатів у сенатори — 30 років. Строк повноважень сенату — 6 років. При цьому половина складу палати оновлюється кожних 3 роки. Конституція містить вимогу, за якою кандидати у члени парламенту «повинні мати адекватні знання у царині ісламського вчення і виконувати обов'язки, передбачені релігією ісламу» (ст. 62). У законод. процесі перевагу має нац. асамблея. Зокрема, розбіжності, що виникають між палатами при розгляді законопроектів, долаються рішенням, прийнятим на спільному засіданні більшістю від складу обох палат. Президент може повернути прийнятий парламентом закон на повторний розгляд. Закон вважається остаточно прийнятим, якщо на спільному засіданні палат за це проголосує більшість присутніх їх членів.

Конституцією іслам проголошено держ. релігією. Усі закони мають відповідати його канонам. За цим наглядає Рада іслам, ідеології (Ісламська рада). Членів цієї інституції призначає президент з-поміж тих, хто «посвячений у принцип і філософію ісламу» (ст. 228). Рада також уповноважена здійснювати відповідні консультації і давати рекомендації різним держ. органам.

Главою д-ви є президент, що обирається колегією, до якої входять члени обох палат парламенту і члени провінц. асамблей. Балотуватися у президенти може тільки мусульманин, не молодший 45 років. Строк повноважень президента — 5 років. Не допускається переобрання однієї і тієї ж особи більше, ніж два строки поспіль. У разі порушення конституції чи вчинення тяжкого злочину глава д-ви може бути зміщений з поста рішенням більшості у 2/3 всіх членів парламенту. Викон. влада належить президентові (ст. 90 конституції). Уряд (кабінет міністрів) допомагає главі д-ви у виконанні його функцій. У здійсненні майже всіх своїх повноважень глава д-ви повинен діяти за порадою (рекомендацією) уряду чи прем'єр-міністра, але він може вимагати перегляду змісту відповід. поради. Водночас президент має право на власний розсуд проголошувати референдум, надзв. стан та ін.

Серед повноважень президента, реалізація яких потребує поради з боку уряду чи прем'єр-міністра, треба виділити право щорічно подавати до нац. асамблеї доповідь про реалізацію т. з. принципів політики, спеціально визначених конституцією. Президент уповноважений звертатися з посланнями до однієї чи обох палат парламенту і вимагати присутності при цьому їх членів. Він може розпустити нац. асамблею за порадою прем'єр-міністра. Важливим є також те, що з мотивів «невідкладності» президент має право видавати акти (ордонанси), які мають силу закону. Такі акти підлягають наст, затвердженню парламентом. Глава д-ви призначає з-поміж депутатів нац. асамблеї прем'єр-міністра, який, на його думку, матиме підтримку членів палати. Прем'єр-міністр складає присягу перед президентом і повинен отримати довіру в нац. асамблеї. Ін. члени КМ призначаються главою д-ви за порадою прем'єр-міністра. Всі вони мають бути членами парламенту. Прем'єр-міністр займає посаду «поки це задовольняє президента» (ст. 91 конституції). Глава д-ви може скликати нац. асамблею і вимагати розгляду питання про довіру прем'єр-міністрові. Вотум недовіри останньому не зумовлює відставки всього уряду, хоча водночас передбачена колект. політ, відповідальність КМ перед нац. асамблеєю. Найвищим судом є Верховний суд, усі члени якого призначаються президентом безстроково до досягнення 65 років. При цьому, якщо голову Верх, суду глава д-ви призначає за порадою прем'єр-міністра, то інших його членів — після консультацій з головою Верх. суду. Крім заг. юрисдикції, Верх, суд наділений певними повноваженнями у сфері конст. контролю. Важливу роль у системі судів відіграє

Федер. шаріатський суд, який приймає рішення на основі приписів ісламу. Його членів теж призначає президент.

За формою держ. устрою П. — федеративна д-ва. Механізм влади у провінціях у цілому аналогічний тому, який встановлено на федер. рівні. Викон. функції покладено на губернатора, призначуваного президентом за порадою прем'єр-міністра. Шляхом прямих виборів формуються провінц. асамблеї строком на 5 років. Губернатор призначає гол. міністра, який формує провінц. уряд (кабінет). Останній несе політ, відповідальність перед провінц. асамблеєю. У кожній провінції утворюється високий суд, суддів якого призначає президент.

Конституція визначає три сфери повноважень: сферу виключних повноважень федерації, сферу спільної (конкуруючої) компетенції федерації і провінцій та сферу залишкових повноважень. Останні віднесені до органів влади, утворюваних у провінціях. П. — член ООН з 1947, Руху неприєднання з 1979, ряду ін. міжнар. і регіон, організацій.

Дип. відносини України з П. встановлено 16.ІІІ 1992.

В. М. Шаповал.

 

Схожі за змістом слова та фрази