Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow М-мил arrow МАДЗІНІ
   

МАДЗІНІ

Джузеппе (22. VІ 1805, Генуя — 10.III 1872, Піза) — італ. політ, мислитель і революціонер. За освітою юрист. Закін. 1827 Генуез. ун-т. За участь у русі карбонаріїв висланий 1830 з Генуї. 1831 заснував у м. Марселі (Франція) таємне т-во «Молода Італія», 1834 — міжнар. орг-цію рев. демократів «Молода Європа» у м. Берні (Швейцарія). Ці політ, угруповання вели боротьбу проти абсолютист, монарх, режимів на різних нац. теренах, у т. ч. в Україні. Зокрема, на південь України, де були італ. поселення, приїздили кореспонденти (емісари) і прихильники організації, її вплив поширився також у містах Львові, Житомирі, Києві. М. відіграв провідну роль у революції 1848—49 в Італії. У березні 1849 увійшов до тріумвірату проголошеної Римської республіки, де займався здебільшого питаннями оборони та зовн. політики. Саме тоді було розроблено і проголошено конституцію, що врахувала ряд принципів М. — про дотримання прав усіх національностей, захист італ. нації тощо. Після падіння республіки оселився в Лондоні. 1850 в еміграції сформував «Європейський демократичний центральний комітет». 1853 організував «Партію дії», яка в умовах нового патріот, піднесення в Італії взяла участь у підготовці військ, експедиції Дж. Гарібальді на південь країни, сприяла масовому рухові допомоги італ. визвольній справі й приїзду іноз. волонтерів, зокрема з України. Прибувши 1860 до Неаполя, М. добивався скликання Установчих зборів для вирішення питання про політ, (республіканський) статус італ. територій, що об'єднувалися. Змушений знову покинути батьківщину, він продовжував виступати за її повне об'єднання в єдиній нац. д-ві, що й сталося 1870. М. сформулював та послідовно відстоював концепцію політ, самостійності націй, рішуче повставав проти імперій і панування одних народів над іншими. Слов'ян, рухи вважав найважливішими після італійського для побудови вільних і незалежних держав. Ратуючи за респ. лад, він водночас не виключав перех. форми правління — конст. монархії. Свою філос.-істор. доктрину М. виводив з Божого закону, який дав людині найсвятіше — прагнення до свободи. Розглядаючи людство як сукупність народів, М. вказував на необхідність поширення в світі братерських симпатій, моральних зобов'язань, взаєморозуміння, але без підпорядкування цих взаємин і союзів політ, централізму. Велику увагу приділяв проблемам демократії. Він охарактеризував гол. підвалини дем. устрою: соціальну (сім'я), економічну (власність), політичну (нація). Важливими для розвитку демократії вважав універсальні традиції людства, поступ людини в моральному розвитку, асоціації (спільноти), покликані примножувати духовні та матеріальні сили загалу й окр. особи, усвідомлення і досягнення нац. єдності. Засуджував привілеї і панування інтересів окр. індивідів, класів або партій. У своїй діяльності враховував вагу соціальних проблем для сусп. розвою і державотворення. Називаючи капітал «болячкою» економіки і «деспотом праці», М. шукав шляхів усунення соціальних негараздів у солідарності класів, взаєм. поступках, у створенні на цих засадах асоціацій робітників. Класову боротьбу розгляда в як силу, руйнівну для нац. єдності. Ідеї М. справили великий вплив на формування і характер нац.-визв. рухів та утворення нац. держав і респ.-дем. інституцій у світі в 19—20 ст. Важливі елементи його вчення віддзеркалилися в ідейно-політ. платформі Кирило-Мефодіївського братства, зокрема в питаннях про форми і методи захисту нац. окремості й досягнення політ, незалежності України, її ролі як ініціатора визв. процесів у слов'ян, світі, про братерські взаємини з сусід, народами. «Принцип національності» (побудови нац. д-ви) та ін. основоположні ідеї М. позначилися на діяльності Харківсько-Київського таємного товариства (1859—63), Малоросійського комітету (1861). Значення досвіду б-би М. за нац. солідарність для політ, розвою українства неодноразово підкреслював М. П. Драгоманов.

Тв.: Scritti edili ed inediti, v. 1-104. Imola, 1906-74; Деякі перепони революції в Італії. Л., 1907.

Мадзіні Джузеппе - leksika.com.ua

Літ.: Sam A. Giuseppe Mazzini. Pisa, 1972; Mack Smith. D. Maz-zini..Milano, 1993; Varvarcev M. La diffusione del pensiero maz-ziniano in Ucraina neH'Ottocento. В кн.: II mazzinianesimo nel mondo, v. 2. Pisa, 1996; Варварцев M. Працюючи для Батьківщини, працював для людства. «День», 1997, 7 березня; Його ж. Кирило-Месрод. т-во в контексті доктрини нац. визволення Дж. Мадзіні. В кн.: Міжнар. зв'язки України: наук, пошуки і знахідки, в. 9. К., 1999.

М. М. Варварцев.

 

Схожі за змістом слова та фрази