Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow дер-дин arrow ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ З НАДЗВИЧАЙНОГО СТАНУ В СРСР
   

ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ З НАДЗВИЧАЙНОГО СТАНУ В СРСР

(Государственный комитет по чрезвычайному положению в СССР), ДКНС (ГКЧП) - надзвичайний, не передбачений Конституцією СРСР центр, держ. орган, про утворення якого було оголошено вранці 19.УІІІ 1991. ДКНС було утворено під час перебування Президента СРСР М. С. Горбачова на літньому відпочинку в Криму. З посиланням на неможливість за станом здоров'я виконання М. С. Горбачовим своїх обов'язків віце-президент СРСР Г. І. Янаєв видав указ, датований 18.VIII 1991, про вступ у виконання обов'язків Президента СРСР з 19.УІІІ 1991. В оприлюдненій «Заяві радянського керівництва» за підписами Г. І. Янаєва, В. С. Павлова, О. Д. Бакланова констатувався перехід презид. повноважень до віце-президента СРСР Г. І. Янаєва. З посиланням на Конституцію СРСР, Закон СРСР «Про правовий режим надзвичайного стану» та «вимоги широких верств населення про необхідність вжити рішучих заходів для запобігання сповзанню суспільства до загальнонаціональної катастрофи, забезпечення законності і порядку» запроваджувався надзв. стан в окр. місцевостях СРСР на 6 місяців, починаючи з 4-ї години за моск. часом 19.VIII 1991. Для управління країною та ефективного здійснення режиму надзв. стану утворювався Держ. комітет з надзв. стану в СРСР у складі: О. Д. Бакланов — перший заст. голови Ради Оборони СРСР, В. О. Крючков - голова КДБ СРСР, В. С. Павлов — прем'єр-міністр СРСР, Б. К. Пуго — міністр внутр. справ СРСР, В. О. Стародубцев — голова Сел. спілки СРСР, О. І. Ті-зяков — президент Асоціації держ. підприємств і об'єктів пром-сті, буд-ва, тр-ту і зв'язку СРСР, Д. Т. Язов — міністр оборони СРСР, Г. І. Янаєв — в. о. Президента СРСР. Рішення ДКНС оголошувалися обов'язковими для виконання всіма органами держ. влади та управління, посад, особами і гр-на-ми на всій тер. СРСР. Від імені ДКНС було оприлюднено «Звернення до радянського народу», в якому зазначалося, що політика реформ зайшла у глухий кут, і для виходу з кризи пропонувалося всіляко сприяти ДКНС. Аналогічне пояснення мотивів запровадження надзв. стану та утворення ДКНС містило «Звернення до глав держав і урядів та Генерального секретаря ООН» за підписом Г. І. Янаєва. ДКНС ухвалив «Постанову № 1», якою суттєво обмежувалися суверенітет рад. республік і конст. права гр-н, зокрема запроваджувався контроль над ЗМІ, заборонялися мітинги, демонстрації і страйки, призупинялася діяльність політ, партій, громад, орг-цій і масових рухів, «які заважають нормалізації обстановки», а також пропонувалися деякі заходи соціально-екон. характеру щодо виходу з кризи. «Постанова № 2» передбачала заборону випуску всіх центр, та моск. обласних і міських громад.-політ, видань, крім дев'яти названих у док-ті газет. «Постанова № 3» запроваджувала жорсткі заходи контролю над телебаченням і радіомовленням. Крім того, було видано низку указів за підписом Г. І. Янаєва, якими проголошувалося введення надзв. стану в Москві, оголошувалися недійсними укази президента РРФСР, спрямовані проти ДКНС, тощо. В одному пакеті з док-тами ДКНС розповсюджувалася заява голови ВР СРСР А. І. Лук'янова про недоліки проекту Союзного договору, який передбачалося підписати 20.VIII 1991, але не було підписано внаслідок утворення ДКНС. Члени ДКНС направили у війська, респ. к-ти держ. безпеки, м-ва внутр. справ, парт, к-ти, урядам республік та облвиконкомам ряд письм. і усних вказівок про підвищення бойової готовності та підтримку заходів ДКНС. Утворення і дії ДКНС викликали опір, насамперед з боку владних структур РРФСР. Указом президента Рос. Федерації Б. М. Єльцина від 19.VIII 1991 було постановлено: «Вважати проголошення Комітету антикон-ституційним і кваліфікувати дії його організаторів як державний переворот, що є нічим іншим як державним злочином». Низкою наст, указів Б. М. Єльцин на період до відновлення діяльності конст. союзних органів влади взяв на себе керівництво ЗС та ін. союзними структурами на тер. Росії, закликав до опору ДКНС. Протистояння між ДКНС і його противниками, супроводжуване обопільними звинуваченнями, загрожувало перерости у збройний конфлікт. В УРСР надзв. стан не було введено. У Заяві Президії Верховної Ради УРСР від 19. VI11 було зазначено, що повний аналіз та оцінку ситуації, яка склалася після утворення ДКНС, буде зроблено ВР УРСР після рішення позачергової сесії ВР СРСР. До рішення ВР УРСР з цього питання положення постанов ДКНС не мають юрид. сили на тер. України.

Внаслідок рішучих дій керівництва Рос. Федерації та опору певної частини населення ініціатори утворення ДКНС, які не стали вдаватися до застосування зброї, опинилися у політ, ізоляції. Президент СРСР М. С. Горбачов, повернувшись до Москви 22.УІІІ 1991 з Криму, видав указ «Про скасування антиконституційних актів організаторів державного перевороту». Незабаром членів ДКНС (крім Б. К. Пуго, який застрелився), а також ін. посад, осіб, безпосередньо причетних до заколоту, було заарештовано. Через деякий час їх звільнили від юрид. відповідальності або виправдали. Водночас у багатьох політ.-правових док-тах СРСР, Росії і України діяльність, пов'язану з утворенням та функціонуванням ДКНС, кваліфіковано як спробу держ. перевороту, змову з метою захоплення влади.

Політ, наслідками створення ДКНС стали зрив підписання нового Союзного договору, остаточне ослаблення союз, структур, заборона діяльності комуністичної партії в ряді союз, республік, у т. ч. в Україні, проголошення держ. незалежності України та ін. союзних республік, Мінська угода про припинення існування СРСР 1991.

Літ.: Хроніка опору. Док-ти, ін. офіц. мат-ли, свідчення преси про спробу держ. перевороту, вчинену Т. 3. ГКЧП у серпні 1991 року. К., 1991; Путч: Хроника тревожных дней. М. д 1991.

І. Б. Усенко.

 

Схожі за змістом слова та фрази