Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow авін-аги arrow АВСТРІЯ
   

АВСТРІЯ

Австрійська Республіка - держава в Центральній Європі, в бас. середньої течії Дунаю.

австрія

Державний лад. А.- бурж. республіка. Діючий союзний конституційний закон

прийнято 1920 (зі змінами 1929). За формою держ. устрою А.- федерація (союзна два). Глава д-ви - президент, обираний населенням строком на 6 років. Законодавчу владу здійснює двопалатний парламент у складі національної ради (нижня палата), що її обирає населення строком на 4 роки, та федеральної ради (верхня палата), членів якої обирають парламенти (ландтаги) земель на строк своїх повноважень(4-6 років). Виконавчу владу здійснює очолюваний федеральним канцлером уряд, що його призначає президент. Кожна земля має власну конституцію і законодавчий орган. Права земель обмежені.

Природа. А.- переважно гірська країна. Пд. її частина зайнята Сх. Альпами - Високий Тауерн (вис. до 3797 м, г. Гросглокнер) і Низький Тауерн; пн. частина - хвиляста рівнина, що на крайньому Пн. Сх. переходить у Середньо-дунайську низовину. Корисні копалини: нафта, газ, магнезит, буре вугілля, поклади заліз, і свинцево-цинкових руд, графіту, кухонної солі; значні запаси буд. матеріалів. Клімат помірний. Пересічна т-ра січня від -1° до -4°, липня - від +15° до +18°. Опадів 500-900 мм, у горах - до 2000 мм на рік. Гол. ріка - Дунай з притоками (Інн, Траун, Енс, Драва та ін.). Річки мають значні запаси гідроенергії. Багато озер, здебільшого льодовикового походження. Переважають дерново-підзолисті та бурі лісові грунти, на

Пд. Сх.- вилугувані опідзолені чорноземи, в горах - гірські бурі, гірсько-лучні, гірсько-опідзолені грунти. Бл. 40% площі А. вкрито лісами (дуб, бук, ялина, смерека, модрина). З вис. 2000 м - альпійські луки.

Населення. 94% населення А. становлять австрійці (1975). Живуть також словенці, хорвати, угорці, чехи, німці, італійці. Офіц. мова - німецька. Пересічна густота населення - 90 чол. на 1 км2. 52% населення живе в містах. Найбільші міста: Відень, Грац, Зальцбург, Інсбрук.

австрія

Історія. Перші сліди людини на тер. сучас. А. належать до часів палеоліту. З 1 ст. до н. е. тут жили різні племена переважно кельтського походження. В кін. 6 ст. н. е. на Зх. А. осіло герм, плем'я баварців, у центр, і сх. частинах - слов. племена (гол. чин. словенці). З кін. 8 ст. А.- в складі Франкської держави, а після поділу останньої (843) - в складі Східно-франкського королівства (Німеччини). Зародком австр. д-ви стала утворена в 2-й пол. 10 ст. баварська Східна марка. З 1156 А.- герцогство в складі "Священної Римської імперії". З кін. 12 по 14 ст. герцоги А. приєднали до своїх володінь Штірію, Карінтію, Крайну, Тіроль. Вони стали наймогутнішими правителями Пд. Німеччини, особливо з утвердженням 1282 в А. династії Габсбургів. У 16 ст. Габсбурги заволоділи Чехією, Сілезією, Зх. Угорщиною і частиною земель пд. слов'ян. У 18 ст. під владу А. підпала вся Угорщина, Трансільванія, Хорватія, Пд. Нідерланди, землі в Італії, Банат, частина Словенії, Пн. Боснії, частина польських, румунських і українських земель (Галичина, Буковина, Закарпатська Україна). В роки Великої французької революції А.- один з ініціаторів інтервенції проти революц. Франції, учасник антифранц коаліцій під час періоду наполеонівських воєн. З 1804 А.- імперія. А.- одна з організаторів Священного союзу. В березні 1848 на землях Австр. імперії сталася бурж.-демократична революція (див. Революція 1848- 49 в Австрії). Поразка А. в Австро-італо-французькій війні 1859 і Австро-прусській війні 1866 призвела до втрати нею впливу на нім. д-ви. В 1867 Австр. імперія була перетворена на дуалістичну монархію - Австро-Угорщину. В 1-й світовій війні вона виступала як союзник Німеччини. Внаслідок перемоги в листопаді 1918 бурж.-демократичної революції Австро-Угорщина розпалася на ряд самостійних бурж. д-в, у т. ч. А., яка була проголошена республікою. Кордони А. визначив Сен-Жерменський мирний договір 1919. На піднесення революц. руху в А. мала величезний вплив Велика Жовтн. соціалістич. революція. В ряді міст А. виникли Ради робітн. і солдатських депутатів, установлювався робітн. контроль над виробництвом. У листопаді 1918 засн. Компартію А. Проте австр. буржуазії з допомогою лідерів соціал-демократії вдалося зберегти капіталістичний лад. У 1924 між А. і СРСР встановлено дипломатичні відносини. Під час світової екон. кризи 1929-33 в А. посилився наступ реакції, 1933 розпущено парламент, скасовано свободу друку і зборів, заборонено компартію. В лютому 1934 повсталий австр. пролетаріат (Відень, Лінц та ін., міста) протягом 3 днів чинив збройний опір фашист. бандам і урядовим військам, що почали повсюдний розгром с.-д. і профспілкових орг-цій. У березні 1938 фашист. Німеччина здійснила аншлюс А. Навесні 1945 А. при вирішальній ролі Рад. Союзу визволено від гітлерівського ярма. В 1945-55 на тер. А. тимчасово перебували війська СРСР, США, Великобританії, Франції. В 1955 укладено Державний договір про відновлення незалежної і демократичної Австрії. Того самого року австр. парламент прийняв закон про постійний нейтралітет А. З 1955 А.- член ООН. Між СРСР та А. склалися добросусідські відносини. На основі ряду австро-рад. угод та документів, підписаних, зокрема, 1973 і 1974, розвиваються екон., торг., культурні й науково-тех. зв'язки. _ в. Н. Гулевич.

Політичні партії, профспілки. Соціалістична партія Австрії (США), засн. 1945. Австрійська народна партія (АНП), засн. 1945. Австрійська партія свободи (АПС), засн. 1955. Об'єд нує представників середньої та дрібної буржуазії. Комуністична партія Австрії (КПА), засн. 1918. Націонал-демократична партія (НДП), засн. 1966: неонацистська партія. Об'єднання австрійських профспілок (ОАП), засн. 1945. Входить до Міжнародної конфедерації вільних профспілок. Господарство. А - індустріально-агр. країна з високим рівнем розвитку капіталізму. В 1974 36,3% внутр. валового продукту було створено в пром-сті і 5,4% - в с. г. Важливу роль в економіці А. відіграють великі іноз. корпорації. Ряд галузей важкої пром-сті націоналізовано. Характерна експортна спрямованість вироби. На економіці країни позначаються глибокі кризисні явища. Так, за 1975 обсяг пром. вироби, країни скоротився на 8%, валовий нац. продукт - на 2,5%, роздрібні ціни зросли на 8,4%. Частка безробітних 1975 становила 2,1% заг. чисельності робочої сили (проти 1,5% 1974). Промисловість. Енергетика А. базується на гідроресурсах і вугіллі, переважно довізному. З галузей добувної пром-сті найбільше значення мають видобування магнезиту (Штірія, Карінтія), заліз. руди (Айзенерц), поліметалевих руд, нафти й газу. Осн. галузі обробної пром-сті - машинобудування й металообробка (устаткування для гірничої, металург. та ін. галузей г-ва, трансп. засоби тощо). Підприємства металург., хім., нафтохім., деревообр., па

перової, легкої (текст., взуттєвої, швейної) та харч, галузей. Гол. пром. центри - Відень, Лінц. Грац.

Сільське господарство. Провідне місце в с. г. належить інтенсивному тваринництву. Переважають капіталістичні ферми, розвинута мережа постачально-збутової та споживчої кооперації. С.-г. площа, незважаючи на переважно гірський рельєф А., становить бл. 45% території країни. 3. 3,8 млн. га с.-г. угідь 40% зайнято орними землями, 58% - луками та пасовищами (1973). В 1975 налічувалося (тис. голів): великої рогатої худоби - 2916, свиней - 3587, овець і кіз - 192. Осн. культури (збір 1975, тис. т): зернові - пшениця (921), ячмінь (1006), технічні - цукрові буряки (2920). Вирощують кормові культури, фрукти, виноград. Гол. райони с.-г. виробництва - Нижня Австрія, Верхня Австрія, Бургенланд і Штірія.

Транспорт. Експлуатаційна довж. з-ць - 6,5 тис. км. Магістральних газопроводів - 1,8 тис. км (1974). Залізничні перевезення (млн. т, 1975) становили 54; перевезення по річках - 6,9. Розвинутий також автомоб. і повітряний транспорт. Судноплавство по Дунаю. Гол. порт і важливий міжнар. аеропорт - Відень. Зовнішня торгівля. А. експортує машини, устаткування, лісоматеріали, графіт, азотні добрива, металовироби, електроенергію і товари широкого вжитку. Імпортує сировину, пальне, продовольчі товари. З капіталістичних країн Зх. Європи найбільша частка зовнішньоторг обороту припадає на ФРН. Розвивається торгівля з СРСР та ін. соціалістичними

країнами. Важлива стаття прибутків - іноз. туризм. Грош. одиниця - австр. шилінг. За курсом Держбанку СРСР, 100 шилінгів = 4,53 крб. (серпень 1977).

А. П. Ревенко. Медичне обслуговування. В 1971 в А. було 73,9 тис. лікарняних ліжок (10,9 ліжка на 1 тис. ж.). У 1974 мед. допомогу подавали 15,2 тис. лікарів усіх спеціальностей (1 лікар на 500 ж.). Приватно-капіталістична система охорони здо-

ров я поєднується з соціальним страхуванням на мед. допомогу. Лікарів готують мед. ф-ти ун-тів у Відні, Граці та Інсбруку. Бальнеологічні та кліматичні курорти Баден-бай-Він, Бад-Ішль, Бад-Шаллербах, Бадгаштайн. Освіта, наукові та культурно-освітні заклади. В А. з 1966 почалося запровадження заг. обов'язкового 9-річного навчання. У 1972 в поч. (народних і головних) школах налічувалося 985 тис. учнів, у серед, навч. закладах (класичних і реальних гімназіях, реальних уч-щах) - 168 тис, у системі обов'язкової профес.-тех. підготовки-167 тис, у нормальних (пед.) школах - 14 778 учнів, у вузах (навчання платне) - 82 372 студенти Найбільші вузи: ун-ти у Відні, Граці, Зальцбургу, Інсбруку. Вищі тех. школи є у Відні, Граці та ін. Австрійська академія наук. Б-ки: Національна, Академії наук, університетська у Відні. Музеї: Зібрання Академії образотворчих мистецтв, Австр. галерея, Художньо-істор. музей, музеї Бетховена, Гайдна, Моцарта, Шуберта у Відні та ін. в. 3. Клепиков.

Преса, радіомовлення, телебачення. В 1974 в А. виходило ЗО щоденних газет заг. тиражем 2296 тис. примірників і 133 ін. інформаційні періодичні видання. Найпоширеніші газети: "Вінер цайтунг", ("Віденська газета", з 1703), "Арбайтер-цайтунг" ("Робітнича газета", з 1889), орган КПА "Фолькс-штімме" ("Голос народу", з 1945), "Курір" ("Кур'єр", з 1954); осн. журнали: "Естеррайхіше монатс-гефте" ("Австрійський щомісячник", з 1945), "Ді цукунфт" ("Майбутнє", з 1946). Інформаційне агентство Аустрія прессе агентур - акц. т-во, засн. 1946. Радіо і телебачення контролю оться держ. орг цією Естеррайхішер р /ндфунк ("Австрійське радіо"). Ведуть передачі 399 радіопередавачів (1974). Телебачення - з 1956.

3. В. Ткачов. Література. Зародження л-ри А. припадає на 9-11 ст. Переважала в ній реліг. поезія лат. мовою. Нім. мовою почали писати поетеса Ава і поет-сатирик Генріх фон Мельк. У кінці 12 ст. виник героїчний епос ("Пісня про Нібелунгів"). У цей час Відень стає центром придворно-лицарської поезії, т. зв. мінезангу. Найвизначніший з мінезингерів - В. фон дер Фогель-вейде. В період зародження бюргерства в л-рі А. посилився опозиційно-сатиричний елемент. Відомі сатирики 13-14 ст.: автор збірки шванків "Піп Аміс" Штріккер, поети Вернер-Садівник та Г. Тейхнер. На 14-16 ст. припадає діяльність гуманістів Й. фон Ной-маркта, Й. фон Зааца, К. Цельтіса.

Л-ра і театр 17 ст., осн. тенденцією яких було прославляння монархії Габсбургів і католицької церкви, лишалися чужими і незрозумілими для народу. Популярністю в народі користувалися твори сатирика Абрагама а Санта-Клара і представників віденської нар. драми (Й. Страницький та ін.). Найвищого розквіту л-ра А. досягла в кінці 18-19 ст. У кращих творах відбились ідеали європ. просвітительства. Традиції віденської нар. драми й сатирико-гумористичну лінію продовжували Ф. Раймунд, Й. Нестрой, А. Блумауер. Одночасно розвивалися класицизм і романтизм. Романтичне начало й нац.-патріотичні мотиви домінували в творчості К. Піхлер, Й. Н. Фогля, Н. Ленау. Елементи класицизму, романтизму й реалізму властиві творам Ф. Грільпарцера. З реалістичними драмами виступив Л. Анценгрубер. Від романтизму до реалізму еволюціонували А. Штіфтер, П. Розеггер, М. фон Ебнер-Ешенбах та ін В л-рі А. кінця 19 - поч. 20 ст., як і в л-рі ін. європ. країн, виник ряд натуралістичних і суб'єктивістських течій: імпресіонізм, неоромантизм, символізм, експресіонізм та ін. Твори окремих представників цих течій містять соціально-критичні мотиви. Г. фон Гофмансталь, А. Шніцлер, А. Рода-Рода, Р.-М. Рільке, Г. Тракль, Ф. Верфель, П. Альтенберг, Г. Бар, Ф. Кафка у тій чи іншій формі викривали й засуджували потворність капіталістичного світу. Відкритий протест проти мілітаризму звучить у творах Б. фон Зутнер і К. Крауса. Радикально-демократичне крило в роки до 1-ї світової війни і після неї представляли поети А. Вільдганс, А. Петцольд. Антивоєнний і бурж.-опозиційний характер мали твори К. Е. Францоза, С. Цвейга, Р. Музіля, Й. Рота, Г. Цурмюлен, Г. Броха, Ф. Брукнера. В період аншлюсу частина прогрес, письменників змушена була емігрувати (Й. Рот, Р. Музіль, С. Цвейг та ін.), деяких замордували фашисти (Ю. Зойфер, А. Кеніг та ін.). Після звільнення країни від фашизму кращі представники л-ри А. сприяють дальшому розвитку нац. культури. Серед них поети і прозаїки Е. Прістер, Г. Леберт, Ф.-Т. Чокор, Г. Гупперт (перекладач творів Т. Шевченка і В. Маяковського), Г. фон Додерер, І. Бахман, М. Від, Ф. Кайн, А. Лернет-Голенія та інші. В А., зокрема у Відні, переважно в 2-й пол. 19 ст.- на поч. 20 ст. вчилися або працювали діячі укр. культури І. Франко, В. Стефаник, М. Черемшина, О. Терлецький, Л. Курбас та ін., видавались укр. альманахи, газети, журнали.

Б. М. Гавришків.

Архітектура. В 11- на поч. 13 ст. в архітектурі А. панував романський стиль (базиліки в Гурку й Зеккау, зх. фасад собору св. Стефана у Відні). В 13-15 ст. поширилася готика (хори церков у Гайлігенкройці та Цветлі, собор св. Стефана у Відні). Для періоду австрійського Відродження (15-16 ст.) характерні будинки з еркерами, лоджіями, палаци замкового типу. В 17-18 ст. у Відні, Зальцбургу, Лінці споруджували заміські резиденції, монастирі, палаци й церкви у стилі барокко (ансамблі и палаців Шен-брунн, 1695, арх. Й.-Б. Фішер фон Ерлах, та Бельведер, 1714-1723, арх. Л. Гільдебрандт). Для архітектури 1-ї пол. 19 ст. характерний класицизм, 2-ї пол. 19 ст.- еклектика й модерн (будівля Віденського Сецесіону, 1897 - 98, арх. Й. Ольбріх). Серед су час. споруд - міський зал Штадтгалле у Відні (1955-58, арх. Р. Райнер) та ін.

Образотворче мистецтво. На тер. А. знайдено палеолітичну скульптуру "Венера з Віллендорфа", неолітичну кераміку і бронзові вироби; збереглися зразки місцевої скульптури і живопису (1 ст. до н. е.- 5 ст. н. е.). Фрески в соборах в Гурку й Зеккау, вітражі, рельєфи, мініатюри мають ознаки романського стилю (11-13 ст.). З 15 ст. у мист. А. виникають гуманістичні елементи доби Відродження (скульптор Я. Кашауер, живописець М. Пахер). Великого значення мистецтво А. набуває в 17-18 ст., коли розвинулося барокко (декоративна скульптура - Б. Пермозер, Г.-Р. Доннер, Ф.-К. Мессершмідт; живопис - Ф.-А. Маульберч; віденський фарфор). На портретному живописі позначився класицизм (Й.-Б. Лампі, Й. Грассі). В 19 ст. поширився романтизм (М. Швінд), бідермайєр (Ф. Вальдмюллер, М. Даффінгер). Пишний салонний стиль характерний для Г. Макарта. З 1898 Віденський Сецесіон об'єднав художників-модерністів (Г. Клімт, А. Кубін). На поч. 20 ст. зароджується експресіонізм (О. Кокотка). В сучас. мист. поряд з абстракціонізмом (Ф. Вотруба) і сюрреалізмом (Е. Фукс, Й. Добровський та ін.) зберігаються реалістичні традиції.

Музика. Носіями нар. музичної культури з серед, віків були мандрівні співаки і шпільмани, ваганти (втікачі-школярі та монахи). В 17 ст. зародилися нар. муз. театр (зингшпіль), камерна музика й симфонія, в 2-й пол. 18 ст. сформувалася віденська класична школа (Й. Гайдн, В. А. Моцарт і Л.Бетховен). Найближчим попередником її був К.В.Глюк. Романтичний напрям у музиці А. в 1-й пол.

19 ст. розпочав Ф. Шуберт, високого рівня досягла бальна музика (Й. Ланнер, родина Штраусів), виникла віденська оперета (Й. Штраус-син, Ф. Зуппе, К. Целлер). Високого рівня досягла симф. музика у творчості Й. Брамса і А. Брукнера. Поч. 20 ст. знаменувався творчістю видатного симфоніста Г. Малера. В оперному жанрі працював Ф. Шрекер. У кін. 19 ст. виникла т. з. нова віденська школа (А. Берг, А. Шенберг, А. Веберн), яка свідчила про кризу бурж. мистецтва. Сучас. музика А. представлена різними течіями (від неокласицизму до модернізму). Композитор, який створив власну школу (у. з. романтичний реалізм) - Й. Маркс, його учні - А. Кауфман, Ф. Вільдганс, серед виконавців -диригенти Г. Караян, К. Бем, вокалісти - Е. Шварц-копф, Г. Теппер, І. Меттерніх та ін. Муз. колективи: у Відні - Віденська держ. опера, Народна опера ("Фольксопер"), Камерний театр, три симф. оркестри, Віденський хор хлопчиків; у Граці - опера; в Зальцбургу з 1841 працює Моцартеум - міжнар. центр моцартознавства. В цих трьох містах - академії музики і драм, мистецтва. Між А. і Україною існують давні муз. зв'язки. У Відні навчалися і працювали А. Вахнянин, Ф. Колесса, А. Коцібинський, С. Людкевич, виступали С. Крушельницька, М. Менцин-ський, О. Мишуга та ін. Значний внесок в австр. музикознавство зробив Є. Мандичевський. Чимало муз. колективів і виконавців А. гастролювало в УРСР: піаністП. Б. Шкода, співачка Г. Ян, Віденське фп. тріо та ін.

Театр в А. почав формуватися в 16 ст. (бродячі трупи акторів-імпровізаторів). У 17-18 ст. існували придворний та шкільний театри. У Відні 1712 засновано перший стаціонарний театр, 1741 - "Бург-театр", 1788 -"Йозефштадтте-атр". Останній вів боротьбу за прогрес, мистецтво в 20-30-х рр.

20 ст. (1924-38 керівник М. Рейн-гардт). З 1945 провідним театром А. став "Бургтеатр". Він ставить твори нац. драматургії і світової класики, п'єси рос. та укр. рад. авторів.

Кіно. Перший австр. худож. фільм - "Від сходинки до сходинки" (1908, реж. Г. Ганус). 1920- 24 - період піднесення австр. кіно (зокрема, стрічки реж. А. Корда). Нове відродження кінематографії А. почалося з 1946 (фільм "Далекий шлях", реж. Е. Геш). В 50-60-і рр. випускаються муз., біографічні фільми, фільми-ревю ("Героїчна симфонія", "Дитя Дунаю", "Остання дія"). Серед кіно-діячів відомі режисери В. Форст, А. Квендлер; актори - П. Весселі, М. Андергаст, Р. Шнайдер, Максіміліан і Марія Шелл. Іл. див. на окремому аркуші, с. 224-225.

Літ.: Енгельс Ф. Революція і контрреволюція в Німеччині. Маркс К. і Енгельс ф. Твори, т. 8; Ленін В. І. Лист до австрійських, комуністів. Повне зібрання творів, т. 41: Полтавский

М. А. Австрийский народ и аншлюс 1938 года. М., 1971; фюрнберг Ф. Влияние Великой Октябрьской социа-листической революции на Австрию. Пер. с нем. М., 1967; Степанов Л. Л. Австрия. М., 1966.

австрія

австрія

австрія

австрія

 

Схожі за змістом слова та фрази