Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow агі-ад arrow АГРАРНЕ ПИТАННЯ
   

АГРАРНЕ ПИТАННЯ

- питання про соціально-економічні закономірності та шляхи розвитку сільського господарства, про земельні відносини, класи і класову боротьбу на селі. Зміст А. п. залежить від способу виробн., відображає пануючі в ньому закони і змінюється зі зміною сусп. ладу. Виникнення А. п. пов'язане з розвитком сусп. поділу праці, товарообміну та поділом суспільства на класи. Земля - гол. засіб виробн. в с. г. Тому А. п. найбільш яскравого виразу набуває у відносинах класів з приводу володіння і користування землею. Приватна власність на землю виникла в період розкладу первіснообщинного ладу. Зростання класової нерівності призвело до зосередження зем. власності в руках експлуататорів. Це викликало жорстоку боротьбу на селі. Однак стихійні сел. повстання і війни епохи феодалізму не могли розв'язати А. п. Вони призводили лише до зміни одних форм експлуатації іншими (відробіткова, натуральна та грош. форми ренти). З розвитком капіталізму поглиблюється процес класової диференціації селянства. На селі створюються антагоністичні класові верстви - сільс. буржуазія і маса експлуатованого селянства. Малоземелля і безземелля породжують агр. перенаселення (див. Перенаселення відносне), поглиблюється протилежність між містом і селом. Капіталізм, відкривши шляхи для розвитку продуктивних сил с. г., не здатний в силу бурж. зем. відносин розв'язати А. п. Гонитва за максимальним прибутком призводить до хижацького використання землі. Монополія приватної власності на землю практично виключає можливість здійснення великих, загальнодерж. заходів щодо охорони зем. ресурсів, підвищення культури землеробства. Капіталістичне г-во неспроможне провести землевпорядкування, яке відповідало б інтересам раціональної організації виробництва. В. І. Ленін показав, що розвиток капіталізму в с. г. відбувався двома шляхами - "американським" (швидке зростання сел. і фермерських г-в, вільних від докапіталістичних форм експлуатації) і "прусським" (повільне переростання поміщицько-феодального г-ва в буржуазно-юнкерське). Обидва ці шляхи еволюції капіталізму в с. г. були наявними в дореволюц. Росії. В епоху імперіалізму експлуатація трудящих мас селянства різко зростає. Посилюється класова диференціація, відбувається розорення та витіснення дрібних сел. г-в великим виробн., фін. капіталом і монополіями (див. Аграрні кризи). Селянство ще більше підпадає під тягар надмірних податків, зростає іпотечна заборгованість банкам, дорожнеча. Особливо гостро А. п. стоїть у країнах, що розвиваються. Воно пов'язане з боротьбою проти імперіалізму та неоколоніалізму, за соціальне визволення та екон. незалежність. В частині цих країн А. п. розв'язується шляхом революц. ломки докапіталістичного агр. ладу (з ліквідацією феод.-поміщицької власності), в інших - шляхом половинчастих агр. реформ та поступової перебудови зем. відносин на капіталістичний лад (див. Аграрні реформи). В дореволюційній Росії, в т. ч. на Україні, гострота А. п. полягала в тому, що в зем. відносинах залишалися пережитки кріпосництва, які гальмували розвиток продуктивних сил. Феод. відносини співіснували з капіталістичними: натуральне г-во з товарним виробн., з найманою працею. Зберігалися великі поміщицькі маєтки поряд з тисячами безземельних селян. В Росії кінця 19 - поч. 20 ст. поміщикам, царській сім'ї та монастирям належало 152 млн. га с.-г. земель, куркулям - понад 80 млн. га порівняно з 135 млн. га у бідняцько-середняцького селянства. В середньому на одне велике поміщицьке г-во припадала така ж площа землі, яку мали 300 сел. дворів. На Україні 21,5 млн. дес. (52,5% всього зем. фонду) належали поміщикам і куркулям, тоді як 2,7 млн. дрібних бідняцьких г-в (87,4% заг. кількості г-в) мали 16,1 млн. дес. Бідність і зубожіння селянства були зумовлені не нестачею землі, а зосередженням її в руках нетрудових класів та варварськими формами експлуатації. В переважно агр. країні, якою була дореволюційна Росія (у т. ч. й Україна), боротьба за землю була важливою частиною політ. та екон. боротьби трудового народу. Різні партії відстоювали свої агр. програми. Але жодна з них, крім програми партії більшовиків, не була спрямована на послідовне забезпечення життєвих інтересів селянства (див. Аграрна програма КПРС). Перемога Великої Жовтн. соціаліс-тич. революції розв'язала А. п. в Росії. Декретом про землю було передбачено конфіскацію поміщицьких земель, здійснення націоналізації всієї землі. Революція ліквідувала малоземелля і безземелля, звільнила селянство від поміщицько-куркульської кабали й експлуатації. Селяни одержали понад 150 млн. га кол. поміщицьких, монастирських, казенних та ін. с.-г. земель. Крім того, в результаті колективізації сільського господарства до колгоспів перейшло 80 млн. га куркульських земель, на Україні відповідно - понад 14 млн. га і 8 млн. га. Селяни зх. областей України після возз'єднання з Рад. Україною одержали

4 млн. га. Соціалізм створив передумови для докорінного перетворення всього агр. ладу (див. Кооперативний план В. І. Леніна). Конституція СРСР закріпила за колгоспним селянством надані йому землі у безстрокове безплатне користування. Остаточне розв'язання А. п. в СРСР має велике міжнар. значення. Воно вказало шлях революц. перетворення агр. відносин. Літ. див. до ст. Аграрна політика КПРС.

П. Ф. Веденичев.

 

Схожі за змістом слова та фрази