Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow дер-дин arrow ДЕРЖАВНИЙ ПЕРЕВОРОТ
   

ДЕРЖАВНИЙ ПЕРЕВОРОТ

- форма насильницької зміни існуючого політ, режиму. Здійснюється неконст., неправовим шляхом і супроводжується захопленням державної влади у процесі боротьби за неї однією з політ, сил.

У 19 — 1-й пол. 20 ст. Д. п. були характерними для країн Європи. Відомі Д. п. Луї Бонапарта (Наполеона III) у Франції 1851, Ю. Пілсудського в Польщі 1926 та ін. У 2-й пол. 20 ст. Д. п. відбуваються переважно у країнах Азії, Африки та Лат. Америки. 29.1V1918 в Українській Народній Республіці було здійснено Д. п., внаслідок якого влада перейшла від респ.-дем. сил до консерват.-мо-нархічних. В умовах різкого загострення екон. та соціальної обстановки в країні, кризи правлячих кіл та ускладнення зовнішньо-політ. становища генерал П. П. Скоропадський, спираючись на нац. консервативні політ, сили, за сприяння нім. окупац. військ, розігнав Центральну Раду та її уряд, що означало припинення існування УНР, скасування її Конституції.

У минулому Д. п., як правило, свідчив про слабкість позицій правлячих лідерів і здебільшого зводився до переходу функцій глави д-ви (найчастіше — монарха, президента) від однієї особи до іншої. Д. п. здебільшого відбуваються в умовах нерозвинених чи нестабільних політ, і владних відносин. З розвитком політ, системи, ускладненням її структури, переходом до дем. правління, з поділом держ. влади на законод., викон. і судову та функціонуванням її чотирьох самост. центрів — глави д-ви, вищих органів законод., викон. та суд. влади — Д. п. набуває складних і різноманітних форм. До них належать: повний Д. п. (незаконна зміна всіх вищезазначених суб'єктів держ. влади); частковий Д. п. (незаконна зміна одного чи кількох суб'єктів держ. влади, незаконне припинення одним із суб'єктів влади повноважень іншого або ін. суб'єктів держ. влади).

До осн. сучасних типів Д. п. належать заколот, повстання, бунт. Під заколотом слід розуміти збройний виступ ворожих держ. владі сил, ініційований невеликою групою змовників, що спирається при досягненні своєї мети на армію. Заколот вирізняється більш широкою, порівняно з бунтом, соціальною базою, але розмахом та участю у ньому населення поступається повстанню. За умови загострення заг. кризи в сусп-ві заколот може перерости у збройне повстання. Це — масові, відкриті збройні вист упи соціального класу, прошарку чи групи проти існуючої держ. влади. Збройним повстанням звичайно розпочинається революція. Повстанню властиві певний рівень організації, наявність структур і механізмів його забезпечення. Значну роль у його організації відіграють керівники. Розроблені ними програми і цілі, втілені у конкр. лозунгах і гаслах, ідейно виправдовують здійснення повстання як законної справи. Правомірним повстання вважається у разі виключення можливості завоювання влади мирним шляхом. Ще один тип Д. п. — бунт, тобто стихійний, неорганіз. виступ мас проти непопуляр. дій представників правлячих політ, груп та держ. органів.

Д. п. не гарантує стабільності новому політ, режиму, встановленому в результаті його здійснення, і, як правило, супроводжується порушенням норм конституції, ігноруванням легальних форм політ, боротьби, запровадженням надзвичайного стану.

О. В. Скрипнюк.

 

Схожі за змістом слова та фрази