Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow пис-підг arrow ПІВДЕННО-АФРИКАНСЬКА РЕСПУБЛІКА
   

ПІВДЕННО-АФРИКАНСЬКА РЕСПУБЛІКА

ПАР — держава на Пд. Африки. Омивається водами Атлантичного та Індійського океанів. У адм. відношенні поділяється на 4 провінції. Карти див. на окремому арк., с. 128—129. Державний лад. ПАР — д-ва з реакційним терористичним режимом расистської меншості. З 1948 офіц. держ. політикою є апартеїд, основу якого становить програма бантустанізації країни, яка передбачає розділ країни на "білу" Пд. Африку (87% усіх земель) та 10 маріонеткових афр. д-в (банту-станів), створюваних за етнічною ознакою. Глава д-ви — президент. Законодавча влада належить парламенту (177 членів), обираному строком на 5 років (право обирати і бути обраними належить лише громадянам європ. походження). В 1981 утворено президентську раду з 60 чол. Уряд — орган виконавчої влади — очолюється прем'єр-міністром. Створені у 60-х pp. Пд.-Афр. індійська рада і Рада представників "кольорового" населення підпорядковані расистському урядові і мають консультативні функції.

Природа. Берегова лінія розчленована мало. Більшу частину тер. країни займають великі плоскогір'я заввишки до 800—1500 м. На Пд. Сх.— Драконові гори. Пн. частину країни займають рівнини Калахарі. Вздовж узбережжя — вузькі смуги низовин. Значні поклади уранових, марганцевих, хромових, свинцевих і цинкових руд, золота, платини, алмазів, а також кам. вугілля, руд заліза, нікелю, титану, ванадію, міді, срібла, олова, вольфраму, кобальту, берилу, літію, сурми та ін. корисних копалин. Клімат переважно тропічний, на Пд. субтропічний. Пересічні т-ри літніх місяців від +18 до + 21°, зимових — від +7 до +13°. Кількість опадів зростає від 100— 150 мм на рік у внутр. районах та пустелях на узбережжі Атлантичного ок. до 700—1200 мм на узбережжі Індійського ок. Найбільші ріки — Оранжева (з притоками Вааль та Каледон) і Лімпопо. Річки внутр. районів мають несталий режим, часто пересихають; поширені ваді. Переважає степова рослинність на сіро-коричневих грунтах та савана на червоно-бурих та чорних грунтах, вздовж річок — галерейні ліси, в горах збереглися субтропічні ліси. Населення. На 1977 африканців налічувалося 19,3 млн. чол. (переважно народи банту — зулу, коса, тсвана, сото, шангаан, ндебеле, венда, свазї), осіб європ. походження — 4,4 млн. чол. (переважно африканери і англійці), метисів — 2,5 млн. чол., вихідців з Азії — 0,7 млн. чол. (переважно індійці). Корінне населення зазнає жорстокої расової дискримінації з боку колонізаторів. Коса, зулу та ін. народи відтіснені з земель, які вони займали, і насильно поселені в бантустанах. Пересічна густота нас— 23,3 чол. на 1 км2 (1979). Офіц. мови — африкаанс і англійська. Понад 50% нас. живе в містах. Найбільші міста: Йоганнесбург, Кейптаун, Дурбан, Преторія.

Історія. Старод. історія тер. ПАР досліджена недостатньо. Автохтонним населенням її були бушмени, готтентоти й банту. В 1652 голл. Ост-Індська компанія заснувала Капську колонію на мисі Доброї Надії, панівне становище в якій зайняли бури (пізніше вони почали називатись африканерами), її центром став Капстад (тепер Кейптаун). У 1806 Капську колонію захопила Великобританія. Суперечності між бурами і брит. адміністрацією привели до масового переходу колоністів-бурів з тер. Капської колонії на Сх. і Пн., де вони на захоплених у африканців землях заснували кілька самостійних республік. У 1843 Великобританія анексувала бурську республіку Натал (1856 її проголошено англ. колонією). В 50-х pp. 19 ст. бурські республіки об'єдналися в Оранжеву Вільну д-ву і Південно-Африканську Республіку (Трансвааль), незалежність яких 1852 і 1854 була визнана англ. урядом. У 1887 англ. колонізатори включили до складу колонії Натал загарбані землі зулусів. Відкриття значних родовищ алмазів при впадінні р. Вааль в Оранжеву і золота у Вітватерсранді (Трансвааль) зумовило в 70-х pp. 19 ст. широку імміграцію європ. населення. Значного розвитку досягай гірничодобувна пром-сть, буд-во залізниць. Прискорився процес формування африканського пром. пролетаріату. Зростав пролетаріат, переважно з іммігрантів. У 1882 відбувся перший страйк робітників-африканців, 1907 — перший великий страйк білих робітників. Прагнучи перетворити весь Пд. Африки на свою колонію, Великобританія, поряд із загарбницькими діями щодо корінних афр. народів, у 70—80-х рр. 19 ст. робила спроби анексувати незалежні бурські республіки. Внаслідок англо-бурської війни 1899—1902 Трансвааль і Оранжеву Вільну д-ву було приєднано до брит. колоніальних володінь. У 1910 на захоплених бурських територіях було створено Південно-Африканський Союз (ПАС) — домініон Великобританії. В країні було встановлено режим расової дискримінації і сегрегації афр. населення. В 1913 прийнято зем. закон, що забороняв африканцям купівлю та оренду землі за межами "зареєстрованих туземних районів", тобто резервацій. У кін. 19 — на поч. 20 ст. в ПАС швидкими темпами розвивалися капіталістичні відносини, які руйнували традиційний уклад життя корінного населення. На поч. 20 ст. виникли перші політ. орг-ції африканців. Значного розмаху досяг робітн. рух (1913 — заг. страйк шахтарів Трансваалю, 1914 — страйк залізничників). ПАС брав участь у 1-й світовій війні на боці метрополії. В 1915 війська ПАС окупували нім. колонію Південно-Західна Африка (див. Намібія). Під впливом Великої Жовтн. соціалістич. революції в ПАС значно зріс робітн. і нац.-визвольний рух. У 1921 засновано Компартію Пд. Африки. В 1918—20 відбулися масові страйки афр. робітників гірничодобувної пром-сті, 1922 — страйк білих робітників-шахтарів пров. Трансвааль, що переріс у збройне повстання. З 1924 уряд ПАС взяв курс на розкол робітн. руху за расовою ознакою, на створення робітн. аристократії з числа білих робітників, на дальше посилення расової дискримінації афр. населення (напр., закони про "кольоровий бар'єр" у пром-сті закривали африканцям доступ до кваліфікованої роботи). Серед африканерського населення розпалювалися націоналістичні й расистські настрої. Під час 2-ї світової війни військ. частини ПАС взяли участь у бойових діях у Пн. Африці та Європі на боці антигітлерівської коаліції. Прихід до влади 1948 Націоналістичної партії призвів до різкого посилення реакції. Політика апартеїду стала офіц. держ. політикою. В 1950 прийнято закони "про розселення по групах", "про придушення комунізму". Було заборонено діяльність компартії та ін. прогресивних орг-цій. Політика апарттеїду викликала протести прогресивних сил. 26.VI 1950 пройшли масові демонстрації проти репресій і расистської політики (відтоді цей день щорічно відзначається як День боротьби за свободу Пд. Африки). Прогресивні сили організували кампанію непокори. Влада відповіла посиленням репресій. 21.III 1960 було розстріляно демонстрації в с-щах Шарпевіль і Ланга (за рішенням ООН цей день щорічно відзначається як День боротьби проти расизму). В 1961 під тиском афро-азіатських країн — членів Співдружності, очолюваної Великобританією, які виступили проти пд.-афр. расистського режиму, уряд ПАС оголосив про вихід країни з Співдружності. 31.V 1961 було проголошено Пів-денно-Африканську Республіку (ПАР). Репресивний характер режиму ще більше посилився. Афр. населення позбавлено елементарних політ. прав. Прагнучи увічнити тер. поділ країни, розколоти афр. населення за етнічною ознакою, уряд ПАР створив 10 бантустанів. Відбулися фарси з проголошенням "незалежності" бантустанів Транскей (1976), Бопутатсвана (1977), Венда (1979), Сіскей (1981). Боротьба проти демократичних сил країни ведеться фашист. методами. 16.VI 1976 влада розстріляла мирну 10-тисячну демонстрацію в Соуето. Проте нац.-визвольний рух у країні зростає, зокрема в Намібії, яку ПАР оку-повує. Збройні сили ПАР здійснюють агресивні акції проти країн з прогресивними режимами (проти Анголи та ін.). Реакційна політика апартеїду привела до ізоляції ПАР на міжнар. арені. Рада Безпеки ООН ухвалила кілька резолюцій з засудженням внутр. і зовн. політики ПАР. За рішенням Генеральної Асамблеї ООН 1978 рік було оголошено роком боротьби проти апартеїду. Ефективність санкцій щодо расистського режиму ПАР торпедують реакційні імперіалістичні кола Заходу, транснаціональні монополії, які одержують величезні прибутки від експлуатації афр. населення і природних багатств ПАР. Зх. д-ви подають ПАР екон. і військ. допомогу.

М. Д. Несук.

Політичні партії, профспілки. Націоналістична пар-т і я, засн. 1913. Правляча. Виражає інтереси найреакційніших кіл промислової, фінансової і сільс. буржуазії, переважно аф-риканерської. Південно-Аф-риканська партія, засн. 1977. Блокується в осн. питаннях з правлячою партією. Нова республіканська партія, засн. 1977. Висловлюється за окремі реформи, в цілому проводить курс на збереження панування расистської меншості .Прогресивно - федеральна партія, засн. 1977. Виступає за усунення крайніх форм расової дискримінації при забезпеченні привілейованого становища меншості. Африканський національний конгрес, засн. 1912. Революц.-демократична партія афр. населення. Бореться проти апартеїду й расової дискримінації, з 1960 — на нелегальному становищі. Південно-Африканська комуністична партія (ПАКП), засн. 1921 3 1950 діє нелегально. Південноафриканський конгрес профспілок, засн. 1955. Фактично заборонений. Входить до ВФП. Конфедерація праці ПАР, засн. 1957. Рада профспілок Південної Африки, засн. 1954.

М. Д. Несук.

Господарство. ПАР — індустр.-агр. країна, для якої характерне поєднання рис, притаманних розвинутим капіталістичним країнам (зокрема, високий рівень концентрації виробн. та монополістичного капіталу тощо) з напівфеодальними формами с.-г. виробництва, переважанням в експорті сировини, залежністю від імпорту машин і устаткування. Значні позиції в економіці посідає іноз. капітал (гол. чин. Великобританії, Франції, ФРН і США) та місц. буржуазія європ. походження. Створено значний держ.-монополістичний сектор. На госп. розвиток країни негативно впливає расова дискримінація, що позначається, зокрема, на нестачі кваліфікованої робочої сили. Для економіки характерні кризові явища: рівень інфляції 1980 становив 15%, безробіття серед афр. населення — бл. 2 млн. чол. Внаслідок нестабільного внутр. становища спостерігається значний відток капіталу з країни (1980 — 3,1 млрд. рендів). Зовн. борг ПАР 1979 становив 1,15 млрд. дол. Виконується програма мілітаризації країни; 1980/81 військові витрати збільшилися на 15% і досягли 2,3 млрд. рендів. Промисловість. Значного розвитку набула гірничодобувна галузь. За видобутком марганцевої та хромової руд, платини, золота й сурми ПАР посідає 1-е місце в капіталістичному світі, за видобутком алмазів — 2-е, за виробн. окису урану — 3-є. Видобувають також залізну, мідну, нікелеву, титанову, олов'яну руди, срібло, азбест, ванадій, плавиковий шпат, графіт тощо. Основою паливно-енерг. бази є кам. вугілля. На ТЕС виробляють понад 98% електроенергії. Будується (1981) АЕС. На продукцію обробної пром-сті 1979 припадало 22,6% вартості валового внутр. продукту. Провідні галузі — чорна та кольорова металургія, машинобудування (виробн. гірничого та електротех. устаткування, підйомних кранів, котлів, залізничних вагонів та локомотивів, велосипедів, двигунів, електромоторів, складання автомобілів та локомотивів, суднобудування) та металообробка. Розвивається хім. промисловість (виробн. сірчаної кислоти, мінеральних добрив, вибухівки, фарм. препаратів, соди, синтетичних матеріалів, автопокришок та ін.). Нафтопереробна пром-сть базується на девізній нафті. Виробн. штучного пального. Працюють численні підприємства буд. матеріалів, текст. та харч. пром-сті. Велика увага приділяється розвитку військ. галузей. Гол. пром. центри: Преторія, Кейптаун, Дурбан, Ферініхінг, Порт-Елізабет. Сільське господарст-в о. Частка с. г. (включаючи лісове г-во та рибальство) у валовому внутр. продукті становить 6,9% (1979). Поширені два типи г-в: високотоварні г-ва фермерів і примітивні г-ва африканців з відсталими методами обробітку землі, відсутністю машин та добрив, дуже низькою врожайністю. Переважає землеробство. Вирощують гол. чин. (збір, млн. т, 1979): кукурудзу — 8,3, пшеницю — 2,1, цитрусові, картоплю, овочі, з технічних — цукр. тростину, арахіс, бавовник, тютюн. Садівництво, виноградарство. Розводять (поголів'я, млн., 1979): велику рогату худобу — 13,2, овець — 31,5, свиней. У 1979 було вироблено понад 2 млн. т цукру та 98,8 т вовни. На узбережжі — рибальство (1,5 млн. т, 1976). Лісове г-во базується на штучних лісонасадженнях.

Транспорт. Довж. (тис. км, 1975): з-ць — 23,1, у т. ч. електрифікованих — 4,5; автошляхів — 185,5 (1977), у т. ч. асфальтованих — 38,3. Розвинуті мор. та авіац. транспорт. Гол. мор. порти — Дурбан, Річардс-Бей, Кейптаун, Порт-Елізабет. Заг. тоннаж мор. Торг. флоту — 476,3 тис. брутто реєстрових т (1977). Зовнішня торгівля. З ПАР вивозять гол. чин. золото, мінеральну сировину, прод. товари, хім. товари, алмази, метали; довозять продовольство, мінеральну сировину, текстиль, машини і устаткування, метали та металоконструкції. Осн. торг. партнери — Великобританія, ФРН, Японія, Франція, США. Грош. одиниця — південноафриканський ренд. 0,74 ренда = 1 дол. США (листопад 1980).

А. Г. Кокієв.

Медичне обслуговування, За даними ВООЗ у країні 1975 було 156,3 тис. лікарняних ліжок (65,8 ліжка на 10 тис. ж.); мед. допомогу 1973 подавали 13,7 тис. лікарів (5,1 лікаря на 10 тис. ж.), 1,8 тис. зубних лікарів, 4,8 тис. фармацевтів. Лікарів готують на 5 мед. ф-тах ун-тів. Освіта, наукові та культурно-освітні заклади. Організація освіти в країні будується за расовою ознакою: діти білих, кольорових, банту та індійців навчаються в різних навч. закладах, за різними програмами й підручниками. Для білих обов'язкове 9-річне навчання (з 7 до 16 років), для африканців — 4-річне (з 7 до 11 років), для кольорових й індійців у провінції Натал —з 7 до 16 років, у Капській — з 7 до 14 років. Поч. навчання здійснюється в 2- та 3-річ-них школах для малюків і 5-річних початкових. Діти банту і індійців навчаються рідною мовою, освіта переважної більшості дітей банту обмежується поч. школою. Серед. школа — 5-річна і складається з 3-річної молодшої і 2-річної старшої. В 1975/76 навч. р. у країні було держ. шкіл 2386 для білих (871,4 тис. учнів), 2270 — для кольорових та індійців (820,4 тис), 11 823 — для банту (3,7 млн.). Діють приватні школи. Профес. і серед. спец. освіта здійснюється в 26 тех. коледжах для білих, 5 тех. коледжах для кольорових, одному — для індійців, двох тех. коледжах і 42 ремісничих уч-щах — для банту. Вищу освіту здобувають у 16 ун-тах і 7 вищих тех. коледжах. Згідно з законом про апартеїд у вищій освіті (1959) 10 ун-тів призначено для білих (1975/76 навч. р.— 73,4 тис. студентів), 5 —для кольорових (1975/76 навч. р.— 8,5 тис). Заочний ун-т Пд. Африки (засн. 1873 у Преторії) є міжнаціональним. Найбільші ун-ти: в Преторії (засн. 1908), у Стелленбосі (засн. 1918), в Йоганнесбургу (засн. 1922), у Кейптауні (засн. 1829) та ін. Держ. центром орг-ції і координації наук. досліджень є Рада з природничонаук. і пром. досліджень. У країні налічується 81 наук. т-во і 49 н.-д. ін-тів, зокрема Королів. т-во Пд. Африки (засн. 1877) і Пд.-Афр. академія наук і мистецтв (засн. 1909)

— у Кейптауні. Комісія по атомній енергії (засн. 1948) у Пеліндабі, Асоціація наук, і тех. т-в ПАР (засн. 1920) в Йоганнесбургу та ін. Найбільші б-ки: Парламентська, Міська і ун-ту в Кейптауні, Публічна в Блумфонтейні та ін. Нац. музей у Блумфонтейні, Пд.-Афр. музей природничої історії, Пд.-Афр. музей історії культури, Нац. галерея — в Кейптауні та ін.

В. П. Лапчинська.

Преса, радіомовлення, телебачення. В 1980 в ПАР видавалося понад 600 газет і журналів, з них 22 щоденні газети заг. тиражем 1155 тис. примірників. Найзначні-ші видання мовою африкаанс: щоденні газети "Трансвалер" ("Трансваалець", з 1937), "Фадерланд" ("Батьківщина", з 1914), "Бюргер" ("Городянин", з 1915); щотижневик "Раппорт" (з 1970). Найзначніші видання англ. мовою: щоденні газети "Ранд дейлі мейл" ("Щоденна пошта Ранду", з 1902), "Стар" ("Зоря", з 1887), "Аргус" ("Аргус", з 1857), "Натал мерк'юрі" ("Вісник Наталу", з 1852),"Дейлі ньюс" ("Щоденні новини", з 1878); щотижневики "Санді таймс" ("Недільний час", з 1906), "Санді експрес" ("Недільний експрес", з 1934). Друковані органи Південно-Африканської компартії, Африканського нац. конгресу та ін. прогресивних і демократичних орг-цій видаються у підпіллі або за кордоном. Видання ПАКП: газ. "Інкулулеко-Фрідом" ("Свобода", з 1971), теор. журнал "Афрікан ком'юніст" ("Африканський комуніст", з 1959), видається в Лондоні. Діє акц. інформ. агентство Саут Афрікан Пресс ассошіейшен, засн. 1938. Радіомовлення здійснює Пд.-Афр. радіомовна корпорація, засн. 1936. Передачі ведуться 17 мовами. Телебачення — з 1976.

Література ПАР розвивається мовами африкаанс, англійською та місцевими — зулу, коса, тсвана, сото та ін.

Л-ра мовою африкаанс виникла в 17 ст. ("Щоденник", 1652, Яна Ван Рібеєка). З 50— 60-х рр. 19 ст. почали з'являтися вірші, твори для дітей та політ. памфлети. На поч. 20 ст. з істор. романами, в яких зображено події англо-бурської війни, виступили Г. Преллер ("Піт Ретіф", 1906; зб. оповідань "Всевладдя війни", 1923), Я. де Ваал ("Друга Гріта", 1914). У поезії 1-ї пол. 20 ст. виділялися Я. Селлірс, Тотіус, Л. Лейполдт. У період між світовими війнами значною подією літератури стала поява трилогії Й. ван Брюггена "Ампі" (1924—42), якій притаманні інтерес до життя трудящих, соціально-психологічна глибина, реалістична багатогранність. Мовою бурів пишуть також поети і прозаїки афр. походження С. Петерсон, П. Філандер, Б. Брейтенбах та ін.

Л-ра англійською мовою виникла в 19 ст. її родоначальницею була О. Шрейнер, яка здобула популярність реалістичними романами "Історія африканської ферми" (1883), "Від одного до другого" (вид. 1926), "Ундіна" (вид. 1928). її традиції продовжували У. Плумер, С. Г. Міллін, Л. ван дер Пост. Сучас прогресивну л-ру визначають такі відомі письменники — представники критичного реалізму, як А. Ла Гума, Е. Кріге, П. Абрагамс, Дж. Коуп, Н. Гордімер, Е. Мпахлеле, Р. Рів, А. Ванненбург, А. Пейтон, Г. Блум, Ф. Альтман та ін. Розвивається "поезія протесту", найзначнішими представниками якої є Д. Брутус, Д. Еванс, Б. Фейнберг, М. Кунене, А. Кумало, О. Мтшалі, К. Пітерс, А. Нортьє. Серед сучасних драматургів — А. Фугард, Е. Кріге, А. Пейтон, А. Меймане, Л. Нкозі.

До ескепістського (псевдоромантичного, "екзотичного") напряму, позначеного відходом від актуальних проблем сусп. життя, належить багато творів Р. Кемпбелла, Д. Джекобсона, А. Скофілда. Расистські ідеї притаманні творчості С. Клуті, Дж. Пекера, Д. Чепмена. У 1-й пол. 20 ст. місц. мовами писали Т. Мофоло, С. Плаатьє, Б. Вілаказі. Серед сучас. письменників — Р. Зломо, А. Джордан, М. Фузе, Дж. Дубе, К. Бенгу, Дж. Нгумбі, Е. Зонді, Дж. Дламіні, Дж. Угубане, С. Сібусісо. Більшість сучас. письменників ПАР афр. походження змушені жити і працювати в еміграції. їхнім творам притаманні гострота соціальної проблематики, оспівування боротьби африканців за свої права.

В. К. Кухалашвілі.

Архітектура. Розвиток архітектури ПАР почався з 17 ст., коли на тер. майбутнього Кейптауна 1652 було споруджено форт. У 1666—72 збудовано кам. замок (арх. П. Домбаєр) і численні селища з будівлями в дусі голл. архітектури 17—18 ст. З кін. 18 ст. в архітектурі з'являються елементи франц. буд-ва епохи Відродження (арх. М. Тібо). В 19 ст. почали інтенсивно розвиватися міста (Порт-Елізабет, Дурбан, Блумфонтейн, Йоганнесбург, Преторія), в забудові яких на поч. століття панувала еклектика, неоготика, неокласицизм, з кін. 20-х рр. 20 ст.— функціоналізм (арх. Р. Мартінсен та У. Г. Макінтош), з 30-х рр.— риси архітектури Європи, США і Лат. Америки.

Образотворче мистецтво. На тер. ПАР знайдено численні наскельні зображення — петрогліфи, що зображують тварин, і розписи, які відтворюють сцени полювання (датуються від тисячоліть до кількохсот років до н. е.). З кін.18 ст. в країні працювали переважно зх.-європ. скульптори (А. Анрейт) і живописці (Т. У. Боулер, Д. В. Ангас, Ч. Пірс та ін.). Серед сучас. митців найвідоміші живописець Ж. Секото, різьбяр Кекана, графік Д. Дламіні. Розповсюджені худож. ремесла: обробка металу, гончарство, різьблення, плетіння.

Музика ПАР грунтується на муз. культурі корінних жителів Пд. Африки, білого населення й індіанців. Існують архаїчні форми музики (у бушменів, готтентотів) і розвинута муз. творчість (пісні зулу, коса, ансамблі ксилофоністів чопі). У 1-й чверті 20 ст. почала утворюватися композиторська школа (П. Рейнір, Г. Фаган, Б. Герстман та ін.). Створено жанр нац. опери ("Кінг-Конг" Т. Матчікізи, 1959). Серед авторів опер — Г. Скосан та Б. Лешоай. У ПАР працюють симф. оркестри (в Дурбані, Йоганнесбургу, Кейптауні), т-ва по пропаганді музики, навч. заклади, муз. ф-т при Кейптаун, ун-ті з оперною школою при ньому, які обслуговують лише біле населення.

Театр. Ще до колонізації країни у народів банту, готтентотів та ін. побутував традиційний вид мистецтва, т. з. нтсомі — театралізовані оповіді з муз. супроводом. Перші аматорські вистави європ. переселенців з'явилися в 2-й пол. 18 ст. В 1800 в Кейптауні збудовано приміщення афр. театру. В 20-х рр. 20 ст. перші афр. драматурги відображали в своїх творах суспільні суперечності. Письменник К. Мкаї перекладав на мову коса твори європ. класич. репертуару. Єдина в країні профес. трупа місц. акторів — Еоанський театр (засн. в Кейптауні 1934; синтетичний за творчим профілем), широко популяризує музику, балет і драму серед кольорового населення країни. В 1948 засн. Нац. театр. організація. В Кейптауні діють також університетський театр "Літл тіетр" і театр. групи "Лабіа" й "Хофмейр". В 70-х рр. створено кілька аматорських колективів: Театр. рада Натал (засн. 1969), "Студія 71", Нар. експериментальний театр (засн. 1973), театр. групи "Кейп флетси тіетр" і "Серпент плейєрс" в Йоганнесбурзі та ін. З серед. 70-х рр. більшість афр. труп розпадається в зв'язку з політикою правлячих кіл.

Кіно. В 1915 було створено кіностудію "Кіларні". Перші фільми "Колоністи" (1916) та "Жертовний символ" (1918) виправдовували англ. колонізаторів. Теорії расизму проповідувалися в істор. фільмах "Діндака" (1967), "Маджуба" (1968), в комедіях, мюзиклах, пригодницьких стрічках, які мали невисокий худож. рівень. Нелегально створювалися прогресивні фільми: "Вернись, Африко" (1959, амер. реж. Л. Рогозін), "Кінець діалогу" (1970, група борців проти расизму). Серед значних антирасистських творів — "Боусман і Лена" (1974) та "Гість" (1977).

Літ.: Гальчинский А. С. Южно-Африканская Республика: развитие государственно-монополистического капитализма. М., 1973; Черкасова И. В. Внешнеэкономические связи ЮАР. М., 1977; Дмитриевский Ю. Д. Африка. Очерки экономической географии. М., 1975; Актуальные проблемы изучения литератур Африки. М., 1969; Современные литературы Африки. Восточная и Южная Африка. М., 1974; Картузов С. П. Писатели Южно-Африканской Республики о судьбах Африки. В кн.: Современный революционный процесс и прогрессивная литература (1960—1970-е гг.). М., 1976; Взаимосвязи африканских литератур и литератур мира. М., 1975; Фольклор и литература народов Африки. М.. І970: Всеобщая история архитектуры, т. 8, 10 — 11. М., 1969-73; Искусство народов Африки. М.. 1975.

Південно-африканська республіка - leksika.com.uaПівденно-африканська республіка - leksika.com.uaПівденно-африканська республіка - leksika.com.uaПівденно-африканська республіка - leksika.com.uaПівденно-африканська республіка - leksika.com.ua

 

Схожі за змістом слова та фрази