Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow комер-коно arrow КОМІЦІЇ
   

КОМІЦІЇ

(лат. сотий — народні збори) — збори гр-н у Давньому Римі. Відбувалися тільки у визначені дні, в особливих місцях, які вважалися священними. Скликалися патриціан. магістратом або великим понтифі-ком. Мали законод., виб. і крим.-правові повноваження. На К. не виступали і не дискутували, а лише голосували з приводу пропозиції головуючого у чітко встановленому порядку. Найдавніша форма таких зборів — куріатні К. Це були замкнені об'єднання патриціїв. Шостий цар Давнього Риму Сервій Туллій (578— 534/533 до н. е.) здійснив т. з. центуріатну реформу, за якою плебеїв було введено до складу рим. громади, а все населення поділено за майновим цензом на 5 класів. Збори римських гр-н (організовані спочатку за військовим, а пізніше — за майновим принципом) відбувалися по центуріях, до яких входили патриції і плебеї. Всі римські гр-ни виставляли 193 центурії (кожна центурія — сотня воїнів), у т. ч. 98 центурій виставляли найбагатші римляни (перший клас). Голосування проходило по центуріях, кожна мала один голос. Подавалися вони у суворому порядку: спочатку голоси центурій першого класу, потім другого, третього і так до п'ятого. Якщо за пропозицію висловилося понад 50 відсотків центурій, голосування припинялося, а пропозиція ставала законом. При такому порядку все вирішували центурії першого класу, яких було найбільше. Така станова сутність нар. зборів викликала невдоволення навіть серед рим. гр-н. Невдоволені плебеї почали проводити свої збори окремо по тер. округах — трибах (міських і сільських). Для участі в них не вимагалося майнового цензу. Із зростанням політ, значення плебеїв у цих К. почали брати участь і патриції. Так виникли трибутні К. Рішення їх визнавалися законом, були обов'язковими і для плебеїв, і для патриціїв. На поч. 2 ст. до н. е. цей вид нар. зборів став основним і вирішальним у Рим. д-ві.

Процедура проходження законопроекту була досить складною. Незважаючи на певну демократизацію, вирішувати принципові питання збори не могли. Магістрат (консул, диктатор, претор), який мав право скликати нар. збори, опрацювавши проект закону, повинен був подати його до сенату. Без його схвалення законопроект на обговорення зборів не вносився. Нар. збори не мали законод. ініціативи. Поданий проект вони повинні були прийняти в цілому або відхилити без обговорення. Прийнятий зборами закон проходив ще одну (третю) стадію—ухвалення сенатом, без чого не міг стати законом.

За часів пізньої республіки голосування проходило в такому порядку. Кожен, хто брав участь у голосуванні, мав один голос. Спочатку голоси підраховувались у курії, центурії чи трибі, і таким чином складався голос цієї одиниці «за» або «проти». Більшість голосів цих одиниць давало рішення нар. зборів, у чому знову ж зі всією очевидністю виявився становий характер порядку голосування — більшість голосів центурій чи триб не завжди свідчила про справжню більшість, що брала участь у голосуванні. Функції куріатних, центуріатних і трибутних К. чітко не розмежовувалися. Наприкінці 1 ст. н. е. народні збори, хоча їх законод. влада не була припинена, перестали приймати закони.

О. А. Підопригора.

 

Схожі за змістом слова та фрази