Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow А-акт arrow АКТИ ПРО НАРОДНЕ ПРЕДСТАВНИЦТВО
   

АКТИ ПРО НАРОДНЕ ПРЕДСТАВНИЦТВО

— правові документи про реформування виборів до англ. парламенту, прийняті 1832, 1867, 1918, 1928, 1948, 1969. За виб. реформою 1832 року 56 «гнилих містечок» було позбавлено права представництва у парламенті. ЗО таких містечок могли надалі посилати до законод. органу лише одного замість двох депутатів. Великі ж пром. міста отримали право ширшого парлам. представництва. Закон надав виборче право особам чол. статі, які досягли 21 року, сплачували податок на користь бідних і володіли нерухомістю. Право голосу дістали зем. орендарі (доти позбавлені виб. прав) з річною рентою не менш як 50 фунтів стерлінгів. Встановлено ценз осілості — 6 місяців. Кількість виборців збільшено до 652 тис. чол. Однак робітники та дрібна буржуазія виб. прав не отримали. Збережено було відкрите голосування. Реформа забезпечила вел. буржуазії вагоме представництво у парламенті. Документ став результатом компромісу між зем. аристократією та великою пром. буржуазією. Реформа підривала феод, традиції представництва і сприяла перетворенню палати громад на бурж. парламент. Зміни у соціальному складі палати дали змогу остаточно звільнити кабінет міністрів від корол. залежності. Важливим підсумком реформи 1832 були перетворення у політ, партіях. Партія вігів почала іменуватися ліберальною, торі — консервативною.

1867 в Англії здійснено наступну виб. реформу. Вона передбачала новий перерозподіл депут. місць. 11 містечок було позбавлено права виборів до палати громад, а 35 зберегли право посилати лише одного депутата. Мандати, що вивільнилися, були передані великим містам і графствам. Новий закон вніс значні зміни у права городян. Віднині виб. право у містах надавалося усім власникам або наймачам будинків, які платили податок на користь бідних, і квартиронаймачам, котрі сплачували на рік не менш як 10 фунтів стерлінгів оренд, плати (при цензі осілості 1 рік). У графствах право голосу отримали землевласники, які мали не менше 5 фунтів стерлінгів річного доходу, а також наймачі або власники нерухомості з прибутком не нижче 12 фунтів стерлінгів на рік. Виб. списки розширювалися за рахунок серед, та дрібної буржуазії, ремісників і роб. аристократії. Внаслідок реформи 1867 заг. кількість виборців зросла майже до 2 млн. чол. Однак 2/3 населення Англії — осн. маса робітників, а також жінки — були позбавлені виб. прав. Зберігалися відкрите голосування, традиційно нерівномірний перерозподіл виб. округів. Реформа 1867 підсумувала 35-річний, після виборчої реформи 1832, розвиток англ. конст. системи. Вона сприяла дальшому посиленню політ, ролі пром. капіталу. У 20 ст. прийнято кілька законів, які демократизували виб. право в Англії. Так, перед виборами в грудні 1918 було скасовано майновий ценз для чоловіків, право голосу отримали всі особи чол. статі, які досягли 21 року і мали ценз осілості 6 місяців або володіли приміщенням для ділових занять. Активне виб. право здобули жінки, які досягли 30 років і володіли нерухомістю з річним прибутком не нижче 5 фунтів стерлінгів або мали чоловіка з таким прибутком. Отже, новий виб. закон запроваджував заг. виб. право для чоловіків і частково — для жінок. Водночас власники нерухомості та особи з універ-сит. освітою мали дод. голос: вони могли голосувати за місцем проживання і там, де володіли нерухомістю, або в університ. окрузі. Напередодні парлам. виборів 1929 уряд консерваторів здійснив чергову реформу виб. права, надавши жінкам рівні з чоловіками права. Новий етап у демократизації виб. права настав після 2-ї світ, війни. А. про н. п. 1948 вніс зміни у розподіл виб. округів і скасував право «множинності голосування». Відтоді ніхто не міг голосувати більш як в \одному окрузі. Нарешті 1969 уряд лейбористів прийняв А. про н. п., за яким віковий ценз був знижений з 21 року до 18.

Літ.: Хрестоматия по всеобщей истории гос-ва и права. М., 1973; Всеобщая история гос-ва и права. М., 1995. В. Д. Гончаренко.

 

Схожі за змістом слова та фрази