Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow О-орб arrow ОГАРЬОВ
   

ОГАРЬОВ

Микола Платонович [24.ХІ (6.ХІІ) 1813, Петербург - 31.V (12.VI) 1877, Грінвіч, побл. Лондона, перепох. у берез. 1966 в Москві] — рос. публіцист і поет. Навч. 1829—31 у Моск. ун-ті, звідки його виключено та вислано до Пензен. губ. за організацію спільно з

О. I. Герценом політичного студ. гуртка. 1839 отримав дозвіл на проживання у Москві, де співробітничав в журн. «Отечественные записки» та «Литературной газете». В 1841—46 слухав лекції в ун-тах Німеччини, Італії, Франції, вивчав творчість Г. В. Ф. Гегеля. З 1856 — емігрант, видавець (разом з О. І. Герценом) першої рос. рев. газети «Колокол» у Лондоні та Женеві, один з організаторів і член ЦК таєм. т-ва народників «Земля і воля». Ост. роки (з 1873) жив в Англії. Прав, і політ, погляди О. формувалися під впливом декабристів, О. І. Герцена, ідеологів Вел. франц. революції — Ж. Ж. Руссо (найперше), К. А. Сен-Сімона та ін. соціалістів-утопістів. Він виклав їх у працях «Російське питання» (1856), «Записка про таємне товариство» (1857), «Конституція і Земський собор», «Аналіз книги Корфа» (обидві — 1858), «Аналіз нового кріпосного права» (1861), «Що треба робити народу» (1862) та ін. Не сприймаючи в цілому анархіст, позиції щодо д-ви, О. вважав, що ця інституція не відповідає рос. общинним традиціям і виникла лише завдяки потребі захисту від монг.-татар. навали. На його погляд, рос. конституція з'явилася ще 1613 у вигляді умов обрання Земським собором на цар. трон Михайла Федоровича Романова, але згодом була «розтоптана» боярством, дворянством, а також наст, царями. Д-ва в Росії вже стала об'єктивною реальністю, її не можна ліквідувати, але потрібно докорінно перебудувати з «державної казарми» на «людяно-суспільний устрій». О. висловлював переконання, що «сильне самодержавство ніякої визвольної реформи створити не захоче, а безсиле самодержавство ніякої визвольної реформи створити не зможе, і треба визнати, що в обох випадках самодержавне правління — найбільша потвора» («Конституція і Земський собор»). Конституція, на думку О., — це «писаний статут про форму правління». Такою формою для Росії О. вважав федеративну республіку з представн. органом на кшталт Земського собору. Реформування д-ви і сусп-ва, вважав О., можливе і через повстання, і мир. шляхом. Організаційним рев. центром радик. реформування мала стати Всерос. таємна громада, що спиралася б на місц. філії (рев. округи) та відділи за кордоном. На думку О., буржуазія освятила законом лише право приват. власності й право купівлі-продажу. Право приват. власності чуже для Росії і штучно привнесене у д-ву царем Петром І. О. був прихильником рівноправності гр-н.

Літ.: Йовчук М. Т. Филос. и социол. взгляды Н. П. Огарева. М., 1957; Путинцев В. А. Н. П. Огарев. Жизнь, мировоззрение, творчество. М., 1963; Тараканов Н. Г. Н. П. Огарев. Эволюция филос. взглядов. М., 1974; Ми-роненко О. М. Права і свободи людини у рос. політ, доктринах. К., 1995.

О. М. Мироненко.

 

Схожі за змістом слова та фрази