Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow М-мил arrow МАНУФАКТУРА
   

МАНУФАКТУРА

( від лат.— рука і — обробіток, виготовлення) — одна з ранніх форм капіталістичного підприємництва, заснованого на ручній ремісн. техніці і поділі праці. М. як стадія розвитку пром-сті передувала великій машинній індустрії. Залежно від рівня розвитку виділяють три форми М.: розсіяна (коли підприємець — власник капіталу постачав ремісникам сировину і знаряддя в-ва, потім скуповував у них вироблену продукцію і сам збував її), змішана (поєднувала виконання окр. операцій у централіз. майстерні і вдома), централізована (наймані або прикріплені робітники об'єднувалися в одній майстерні). За внутр. технол. структурою М. поділялися на гетерогенні (готовий продукт одержували у результаті мех. об'єднання самост. часткових продуктів) та органічні (продукт виготовлявся шляхом послідовно пов'язаних між собою процесів). Як провідна форма кап. в-ва М. виникла в серед. 16 ст. у країнах Зх. Європи (Англія, Голландія, Італія та ін.) і панувала до ост. третини 18 ст. У Росії М. з'явилася у 17 ст., велика ж мануфактурна пром-сть виросла у 1-й чв. 18 ст. Осн. галузями були металургія і металообробка, суднобудування, текстильна і шкіряна пром-сть. Наприкінці 18 ст. у Росії налічувалося понад тисячу М. З поч. виникнення і до скасування кріпосного права в Росії поряд з кап. М. існували казенні, вотчинні (поміщицькі), посесійні М., на яких широко використовувалася праця кріпосних селян, що було узаконено правовими актами, насамперед зак-вом Петра І про роб. силу. Ця роб. сила формувалася переважно із селян, примусово приписуваних до заводів і фабрик Використання примус, праці на М. повністю припинилося у Росії після сел. реформи 1861. Значна частина М. переросла у фабрики. Ті ж М., які збереглися, стали другорядною формою організації пром-сті й існували у 2-й пол. 19 — на поч. 20 ст. насамперед як придаток до фабрик В Україні початок мануфактур, в-ва припадає на 16 ст. У 17 ст. вони вже відігравали значну роль в економіці Лівобереж. України і Слобожанщини, а в 20-х рр. 18 ст. тут створюються великі централізовані М. На Правобережжі і західноукр. землях цей процес розпочався у 70-х рр. 18 ст. М. розвивалися до серед. 19 ст. як капіталістичні (з використанням найманої праці), так і здебільшого засновані на примус, праці селян (вотчинні, посесійні), а також змішані. Підприємства мануфактур, типу почали розвиватися у багатьох галузях, насамперед у водяному і вітряному млинарстві. Причому буд-во та експлуатація млинів допускалися в Україні-Гетьманщині за спец, універсалами гетьмана. До М. належали також залізоробні і поташні виробництва, скляні гути, селітроварні, папірні, зброярні. М. діяли і в ткацькому, шевському, кравецькому, шкіряному, ливарному, соляному, цукроварному та ін. в-вах. Мануфактурна форма була поширеною і у винокурінні (ґуральництво, броварництво, медоваріння). Скасування кріпосного права в Росії 1861 прискорило екон. розвиток і Наддніпр. України, що привело врешті-решт до пром. перевороту — переходу від М. з її ручною ремісн. технікою до великого машинного фабр.-завод. в-ва. Пром. переворот у західноукр. землях, який також супроводжувався переходом від М. до фабр. в-ва, почався пізніше, ніж у Сх. Україні, і до того ж відбувався повільніше. Хоч Наддніпрянщина та західноукр. землі в екон. розвитку і просунулися далеко вперед у 2-й пол. 19 — на поч. 20 ст., однак вони істотно відставали у цей період від передових країн світу, що значною мірою було наслідком грабіжницької антиукр. політики правлячих кіл Російської та Австро-Угорської імперій, до складу яких входили обидві частини України.

В. Д. Гончаренко.

 

Схожі за змістом слова та фрази