Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow поп-право об arrow ПРАВО
   

ПРАВО

— система соціальних загальнообов'язк. норм, дотримання і виконання яких забезпечуються д-вою. Має ключове значення у регулюванні правопорядку на нац. і міжнар. рівнях. Історія розвитку П. тісно пов'язана з виникненням і розвитком д-ви. В родовому сусп-ві взаємини людей регулювалися гол. чин. звичаями. З утворенням держав виникла необхідність у держ.-владному регулюванні сусп. відносин за допомогою П. Спочатку роль держ. влади зводилася переважно до санкціонування звичаїв (звичаєве право), надання загальнообов'язк. характеру певним реліг. нормам тощо. Але поступово правотв. діяльність стає монополією д-ви в особі її спец, законод. органів та судів (прецедентне право). Д-ва відіграє особливу конститутивну роль щодо П., бо тільки вона здатна забезпечити загальнообов'язковість соціальних норм у масштабах усього сусп-ва. Саме в цьому полягає гол. відмінність П. від норм моралі та ін. неправових норм, які не забезпечуються методами держ. примусу. Специф. формою виявлення П. є зак-во. Але зак-во не збігається з П. як за обсягом регульованих ним сусп. відносин, так і за внутр. структурою. На відміну від П., яке є сукупністю прав, норм, зак-во — це сукупність законод. актів. П. співвідноситься із зак-вом як зміст і форма.

Сутність П. визначається характером сусп.-екон. ладу і політ, структури д-ви. На його розвиток впливають також панівна ідеологія, традиції тощо. Змістоутворюючі фактори трансформуються у П. через волю соціальних груп, класів чи народу в цілому. Основу такої волі становить загальнонар. чи груповий інтерес. Уособлена в П. юля є тією його властивістю, що визначає усі ін. риси П. та його заг. зміст. П. — один з гол. засобів організованості й порядку в сусп-ві. Крім того, П. істотно впливає на сам характер сусп. розвитку. Рівень такого впливу залежить від ступеня уособлення у П. дем. ідей справедливості й свободи людини, її природ, прав, узгодженості П. із соціальним прогресом. З цим пов'язана прогресивна чи консервативна роль П. в сусп-ві. П. регламентується широка сфера сусп. життя. Зокрема, визначається держ. і сусп. устрій тієї або ін. країни, регулюються політ., екон., соціальні та ін. сусп. відносини, регламентується міжнар. діяльність держав тощо. П. — складна соціальна система. її складовими є галузі П., правові інститути тощо. Галузі П. поділяються на традиційні (цивільне П., кримінальне П., адміністративне П.) та комплексні (господарське П., екологічне П.). Особливе місце належить міжнародному П., джерелами якого є не внутр. зак-во, а міжнар. договори та угоди, якими регулюються відносини між д-вами. Нац. зак-во має узгоджуватися з нормами і принципами міжнародного П. Осн. принципами системи П. є: демократизм і гуманізм, динамізм, поєднаний з необхідною стабільністю; наукова обгрунтованість; рівність гр-н перед законом; взаємна відповідальність д-ви та особи; верховенство П.; гарантування д-вою прав, приписів.

З П. пов'язана особлива форма сусп. свідомості — правосвідомість, рівень якої, у свою чергу, зумовлений рівнем правової культури населення. На відміну від об'єктивного розуміння П. як системи загальнообов'язкових норм, термін «право» застосовується і в значенні суб'єктив. прав особи, закріплених у конституціях та ін. актах нац. зак-ва і міжнар.-прав, актах (П. людини на життя, П. на працю, П. на відпочинок, П. на освіту тощо).

Літ.: Рабінович П. М. Основи заг. теорії права та д-ви. К., 1994; Алексеев С. С. Теория права. М., 1995; Теория гос-ва и права. М., 1995; Котюк В. О. Теорія права. К., 1996; Заг. теорія д-ви і права. К., 1997.

Ю. С. Шемшученко.

 

Схожі за змістом слова та фрази