Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow Т-тов arrow ТОВСТОЛІС
   

ТОВСТОЛІС

Микола Миколайович [9(21).ІІІ 1872, с. Андроники, тепер Корюківського р-ну Черніг. обл. — 16.УІ 1938, Київ] — укр. правознавець і суд. діяч. Закін. 1895 юрид. ф-т Київ, ун-ту і був залишений професор, стипендіатом каф. цив. права. Дві студ. конкурсні праці Т. (про заставу та про духівниці в руському праві в істор. розвитку) були удостоєні медалей від вченої ради ун-ту. З 1898 — приват-доцент Комерц. ін-ту у м. Вільно (тепер Вільнюс, Литва). 1901 призначений членом Вілен. окруж. суду. З 1905 — товариш голови цього суду, з 1908 — член Вілен. суд. палати, з 1912 — товариш обер-прокурора рос. Сенату по цив. департаменту, а від 1917 — сенатор цього департаменту. Одночасно (1902—15) викладав законознавство у середніх навч. закладах, підготував відповідний підручник, який витримав низку перевидань. Від 1906 — професор Комерц. ін-ту у Вільно. В 1911—15 — професор каф. цив. права Вищих жін. курсів у Петербурзі/Петрограді.

Після Жовт. революції 1917 в Росії переїхав в Україну. В 1918—19 читав лекції в Київ, юрид. ін-ті. За правління гетьмана П. П. Скоропадського — сенатор Цив. ген. суду Держ. сенату Укр. Д-ви. Від березня 1919 — член-співробітник, згодом пост, нештатний співробітник Комісії для виучування звичаєвого права України ВУАН. Спеціалізувався на дослідженні питань цив. звичаєвого права. Співпрацював з Комісією для виучування рад. права України ВУАН (з 1927), а деякі розвідки з питань історії окр. інститутів цив. права публікував у «Працях Комісії для виучування історії західноруського та вкраїнського права». Водночас (з 1921) Т. викладав адм. право у Київ, ін-ті нар. г-ва та торг, право у Київ, ін-ті зовн. зносин. Протягом 1925—30 був штатним професором Київ, ін-ту нар. г-ва, викладав тут адм., госп., цив. право та цив. процес. У 1921—27 працював також у Торг.-пром. технікумі. В 30-х pp. після закриття Ін-ту нар. г-ва і правничих установ ВУАН відійшов від наук.-викладацької діяльності. В 1938 арештований за сфабрикованим звинуваченням у контррев. діяльності й невдовзі помер у Лук'янівській в'язниці.

Досліджував проблеми цив. права, розвитку зак-ва, діяльності суд. органів, нотаріату, зем. власності та ін.

Осн. праці: «Практичне керівництво до складання і здійснення договорів» (1899, у співавт.), «Законодавство загальне і місцеве про духовні заповіти у зв'язку із судовою практикою і літературою питання», «Касаційна практика з питання загальної власності (1867—1899)» (обидві — 1900), «Збірник узаконень і роз'яснень з нотаріальної частини» (1902), «Підручник законознавства» (1906), «Елементарні відомості з кримінального права і процесу» (1908, у співавт.), «Практичне керівництво для волосних і верхніх сільських судів» (1913, у співавт.), «Мировий суддя: практичне керівництво для мирових суддів і мирових з'їздів» (у співавт.), «Запровадження судових установлень» (обидві — 1914), «Про реквізицію і конфіскацію», «Правове становище громади України» (обидві — 1925), «Відповідальність спадкоємців по обов'язках спадкодавця», «Про знахідку по литовському праву» (обидві — 1926), «Про позбавлення спадщини за Цивільним кодексом» (1927), «Розуміння застави в звичаєвому праві України», «Спільна власність за звичаєвим правом України», «Про знахідку за звичаєвим правом України» (всі три — 1928), «Суть застави за Литовським статутом» (1929).

І. Б. Усенко.

 

Схожі за змістом слова та фрази