Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow М-мил arrow МИЛОРАДОВИЧІ
   

МИЛОРАДОВИЧІ

— укр. старшинсько-дворян. рід. Походив від серб, роду графів Охмукевичів. Засновниками укр. гілки роду М. були три брати — Олександр, Михайло і Гаврило, які під час рос.-тур. війни 1710—13 воювали на боці Росії. Після підписання Прутського мирного договору 1711 брати М. разом зі своїми родинами, рятуючись від переслідувань з боку тур. влади, прибули із Сербії в Україну на пост, мешкання до м. Гадяча (Полтавщина). Михайло Ількович М. [?-14(25).IX 1726] -гадяц. полковник (1715—26). Призначений на посаду рос. царем Петром І всупереч існуючим укр. звичаєво-правовим нормам щодо обрання козац. старшини. Влітку 1723 він разом з патріотично настроєною частиною укр. козац. старшини підписав складені за дорученням наказного гетьмана П. П. Полуботка «Коломацькі петиції» до Петра І, де містилася вимога відновлення автономії Гетьманщини.

Серед тих, хто підписав цей документ, був і племінник Михайла М. — Ілько Олександрович М., на той час гадяц. полковий хорунжий, пізніше — сотник Грунської сотні Гадяцького полку, активний учасник рос.-тур. війни 1735— 39, зокрема Кримського походу укр. козаків у складі рос. армії (1735).

Петро Степанович М. [1723/24 - 7(18).І 1799) — ост. чернігівський полковник (1762—81). Навч. у Києво-Могилянській академії, служив канцеляристом у Ген. військ, канцелярії і Ген. суді (1741—45). Після ліквідації полково-сотенного устрою в Україні одержав звання генерал-майора рос. армії (1783), був депутатом Черніг. дворян, зібрання.

Андрій Степанович М. [1726/27 — 2(13).VI 1796) — військ, і держ. діяч. Навч. у Києво-Могилянській академії, кадровий офіцер рос. армії (1749—79). Учасник Семилітньої війни 1756—63 та рос.-тур. війни 1768—74. У 1779 в чині генерал-поручника був призначений губернатором Малоросії (України) і членом Малорос, колегії. За дорученням генерал-губернатора П. О. Румянцева керував складанням опису і карти України-Гетьманщини (1779—81), які стали гол. фактогр. мат-лом для її поділу на три намісництва (Київське, Чернігівське і Новгород-Сіверське) та остаточної ліквідації рос. царизмом залишків укр. автономії. З 1781 він — намісник (губернатор) Черніг. намісництва, призначений безпосередньо рос. імператрицею Катериною II. Микола Антонович М.(1746 — бл. 1815) — юрист, держ. діяч. Брав активну участь у роботі комісії, очолюваної Андрієм Степановичем М., по складанню опису і карти України (1779—81). З утворенням Черніг. крим. палати (1791) і до її ліквідації (1797) працював радником цієї установи. В 1797—1801 — радник відновленого за царювання Павла І укр. Генерального суду, пізніше (1807—09) — суддя Черніг. суду. Михайло Андрійович М. [1(12).Х 1771 — 15(27).XIІ 1825] — військ, діяч, генерал рос. армії. З 9 років був зарахований на військ, службу в Ізмайловський гвард. полк, де дослужився до звання полковника (1797). Навч. у Німеччині і Франції. Брав участь в італ. і швейц. походах рос. армії під командуванням О. В. Суворова (1799), учасник війн проти Франції (1805) і Туреччини (1806—12). У 1809—12 — київський військ, губернатор. Учасник Бородінської битви 1812 (командував правим крилом 1-ї рос. армії), битви під Лейпцигом («битви народів») 1813 (командував об'єднаними полками рос. і прусської гвардії). 1813 одержав титул графа Рос. імперії. Від серпня 1818 — генерал-губернатор Петербурга, член Держ. ради і К-ту міністрів Росії. 14(26).XIІ 1825, під час повстання декабристів у Петербурзі на Сенатській площі намагався умовити повсталих розійтися і прийняти присягу царю Миколі І; був тяжко поранений одним з учасників повстання П. Г. Каховським, помер наст. дня. Олександр Григорович М. (1793 — 1868)— юрист, держ. діяч. Служив у департаменті М-ва юстиції Росії (1815—18), в канцелярії малоросійського генерал-губернатора М. В. Рєпніна (1818— 28), був оберпрокурором 5-го і 1-го департаменту Сенату (1828—29). Після остаточного переїзду в Україну (1830) обраний головою палати цив. суду в Чернігові, з 1838 — член Черніг. тюрем, к-ту. Олександр Родіонович М. (1843-1906)-юрист, громад, діяч. Закін. юрид. ф-т Моск. ун-ту. Був почес. мировим суддею Прилуцького повіту Полт. губ., гласним Прилуц. повітового земс. зібрання, головою земс. управи. Дмитро Родіонович М. (1845 — ?) — юрист, громад, діяч. Працював дільничним мировим суддею Прилуцького округу (1875—78), почес. мировим суддею того ж округу (1878—88) та земс. начальником Прилуц. повіту. Володимир Родіонович М. (1851— ?) — юрист, громад.-політ. діяч. У 1881—83 працював дільничним мировим суддею Прилуц. округу, потім — головою Прилуц. повітової земс. управи; з січня 1885 — предводитель дворянства Прилуц. пов. (до 1906). Був депутатом 3-ї Держ. думи Росії від Полт. губ. (1907). Микола Миколайович М. (1837—93) — юрист. Був ніжинським міським суддею, почес. мировим суддею Черніг. і Ніжин, округів, неодмінний член Черніг. к-ту з сел. справ. Григорій Олександрович М. [24.ІХ (6.Х) 1839, Чернігів - 13(26).VIII 1905] - історик, археолог, архівіст, юрист, громад, діяч. Закін. Пажеський корпус (Петербург). У 1862—65 працював у суд. установах мировим посередником. 1873 одержав титул графа Рос. імперії. Під час рос-тур. війни 1877—78 як флігель-ад'ютант і генерал супроводжував імператора Олександра II під час його поїздки за Дунай. Протягом 1890—96 — черніг. губернатор, предводитель дворянства, пізніше — член ради м-ва землеробства і держ. майна. Перший голова Черніг. губ. архів, комісії, автор низки праць з історії, археології, генеалогії. Василь Петрович М. (1846-1911) - етнограф, письменник, юрист. Закін. юрид. ф-т Харків, ун-ту. Працював мировим суддею у Лубенському повіті. Зібрав, описав і видав велику кількість цінного етногр. матеріалу, зокрема укр. обрядових пісень.

О. І. Путро.

 

Схожі за змістом слова та фрази