Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow мін-мян arrow МОТИВ ЗЛОЧИНУ
   

МОТИВ ЗЛОЧИНУ

(франц. motif - спонукальна причина; первісно — той, що приводить у рух, від лат. motivus — рухомий) — усвідомлена спонука (прагнення) до здійснення конкр. вольових дій чи утримання від них (бездіяльність), зумовлених потребами, інтересами і нахилами злочинця, для задоволення (реалізації) яких він обирає певні суспільно небезпечні (злочинні) форми і засоби. М. з. є істотним елементом складного суб'єктив. процесу, що зумовлює прийнятій рішення діяти саме гак, а не інакше, і пояснює психол. причини скоєння злочину. Вони пов'язані з метою дій та опредмечуються у ній. В одних випадках мотиви стосуються самої дії, в інших — наслідків, що настали, збігаючись при цьому з метою злочину або частково розходячись із нею, залежно від форми вини та конструктивних ознак складу злочину, зазначених у законі. Напр., при умисному вбивстві (ст. 93, 94 Кримінального кодексу України) мета і результат (бажаний чи припустимий) збігаються, а мотив характеризує наслідки. У разі вчинення умисного тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть (ч. З ст. 101 КК), вони стосуються дій та наслідків першого порядку, а сама смерть потерпілого є похідною, наслідком другого порядку, що не охоплюється метою і характеризується необережністю (винний її не бажав і свідомо не допускав). Водночас при скоєнні деяких необереж. злочинів, поєднаних з порушеннями різних правил (напр., ст. 215 КК), самі дії можуть скоюватись умисно.

Будучи тісно пов'язаними між собою, мотив і мета по-різному характеризують вольовий процес, відображаючи різні його сторони. Визначення мотиву відповідає на запитання, чому людина діяла саме так, чим вона керувалася; мета визначає напрямок дій та їх передбачуваний результат. М. з. є опосередковуючою ланкою між свідомістю та волею особистості, не тільки акумулюючи в собі внутр. якості злочину, а й відображаючи моральні позиції злочинця. Мотиви поділяються на: раціональні (продиктовані потребами) га емоційні; матеріальні та ідеальні (релігійні, світоглядні тощо); поверхові і такі, що глибоко переживаються; ситуативні й такі, що виникли давно, та ін. Самі мотиви, а також потреби, інтереси, емоції тощо, на основі яких вони виникають, є соціально нейтральними. Поза злочином, за самим їх проявом, вони не повинні бути предметом юрид. оцінки (так само, як умисел на протиправну дію без самої дії). Деякі злочини скоюються за вимушеними мотивами. Ексцес оборони (ст. 97, 104 КК), напр., характеризується мотивами захисту інтересів, що охороняються правом, і є осудним лише тому, що виявляється небезпечнішим за саме посягання; наявне злочинне порушення умов крайньої необхідності, невиправданий ризик тощо. Те саме стосується злочинів, що скоюються через необережність.

Для зазначених мотивів законодавець користується різною, почасти надто загальною термінологією, яка потребує розкриття стосовно кожного конкр. випадку. Напр., у КК називаються корисливі мотиви, особиста зацікавленість, хуліганські та низькі мотиви, помста тощо. Злочин може бути скоєний на грунті одного чи кількох мотивів, які не суперечать один одному, проте якийсь із них завжди домінує (переважає) над іншим. Найчастіше супутніми є мотиви, що спонукаються емоціями, почуттями, відіграючи при цьому роль другорядних. Вони можуть мінятися місцями і доповнюватись ін. спонуками. У разі суперечливої мотивації злочину (злочинної поведінки) виникає збентеження, дія відкладається; т. з. боротьба мотивів може призвести до добровільної відмови від скоєння злочину (на етапі підготовки чи замаху) та дійсного каяття, коли винний прагне запобігти суспільно небезпечним наслідкам, пом'якшити завдану шкоду тощо. Це, однак, не виключає його відповідальності. У крим. праві М з. розглядається як елемент суб'єктивної сторони складу злочину (ст. 124 КК), кваліфікуюча ознака злочину (п. «а», «б», «в» ст. 93 КК), обставина, що зменшує чи обтяжує відповідальність (ст. 40, 41).

Літ.: Тарарухин С. А. Преступное поведение. Социальные и психол. черты. М.. 1974; Кудрявцев В. Н. Причины правонарушений. М, 1976; Зелинский А. Ф. Крим, психология. К., 1999.

С. А. Тарарухін.

 

Схожі за змістом слова та фрази