Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow Ф arrow ФАБРИЧНЕ ЗАКОНОДАВСТВО
   

ФАБРИЧНЕ ЗАКОНОДАВСТВО

- система правових норм, якими регулювалися питання умов та охорони праці на фабриках, заводах та ін. підприємствах. Виникло в 1-й третині 19 ст. в Англії. Набуло поширення в ін. країнах. Особливо активізувався цей процес у 70—90-х pp. 19 ст., коли Ф. з. було вк лючене до програм с.-д. і робітничих партій як важлива складова боротьби за економічні права робітників. Ф. з. вважалося важливим фактором примирення інтересів підприємців і найманих робітників.

Спочатку було врегульовано вік дітей, яких приймали на роботу, та обмежено тривалість робочого дня для них. Зокрема, в Англії закони 1802, 1819, 1833 скоротили застосування дит. праці в текстильній промисловості та встановили 12-годинний роб. день. У Пруссії закон 1839 дозволяв наймати дітей на фабрики з 9 років і визначав для них 10-годинний роб. день. У Франції закон 1841 взагалі обмежив роботу дітей на фабриках. У Росії 31.III (12.IV) 1861 було видано положення про працю малолітніх для гірничих казенних заводів, a 1(13).VI 1882 — закон «Про малолітніх, які працюють на заводах, фабриках і мануфактурах», що забороняв працю дітей до 12 років, обмежував роб. день 8 годинами, не дозволяв використовувати працю підлітків 12—15 років уночі, а також у недільні та святкові дні, передбачав складання списків особливо шкідливих робіт, де заборонялася праця неповнолітніх. Фабриканти були зобов'язані сприяти навчанню дітей у школах. Пізніше з'явилися закони про граничну тривалість роб. часу для жінок і підлітків, які згодом поширилися і на дорослих чоловіків. Незважаючи на те, що в цей час науково було доведено оптимальність 8-годинного роб. дня, Ф. з. значно перевищувало цю норму: в Англії законом 1847 встановлювався 10-годинний роб. день, у Франції — 11-годинний (1892), у Росії — 11,5-годинний (1897). На поч. 20 ст. спостерігається тенденція скорочення роб. часу під тиском рев. руху. Для забезпечення дієвості Ф. з. була запроваджена фабр. інспекція, що мала право наглядати за виконанням законів, а в разі необхідності — навіть карати за їх невиконання або порушення.

З розвитком Ф. з. починається регулювання питань оплати праці, стягнення штрафів, відповідальності підприємців за каліцтво робітників на в-ві, забезпечення інвалідів праці та родичів тих, хто загинув на в-ві, створення належ, умов праці. Так, у Росії законом 1886 передбачалося укладення договору найму з означенням його умов у розрахунковій книжці, обмеження розміру штрафів та використання штраф, коштів на потреби самих робітників. Цим законом заборонялися розрахунки товарами, стягнення плати з робітників за лікар, допомогу, за освітлення приміщень, користування знаряддями праці та ін. Фабрична інспекція дістала право затверджувати правила внутр. розпорядку на підприємстві. Одночасно закон посилив покарання за самовільне залишення роботи та за страйки. На укр. губернії Росії цей закон був поширений тільки 1894.

Питання страхування робітників на випадок каліцтва, хвороби та ін. спочатку було вирішене тільки на казен. гірничих підприємствах [закон від 8 (20).ІІІ 1861]. У 1903 вийшов закон про пенсії для робітників фабр.-завод., гірничої та гірничо-завод. пром-сті в разі нещас. випадків. 23.VI(6.VII) 1912 було видано закон про страхування, який складався з 2 положень: «Про страхування робітники? на випадок хвороби» та «Про страхування робітників від нещасних випадків», за яким утворювалися лікарняні каси для робітників і службовців.

Право робітників на захист своїх інтересів у формі права на страйки і утворення профспілок було закріплено в Англії (1824), Франції (1864 і 1884), Росії (1905). У 20 ст. Ф. з. поступово стає частиною труд, зак-ва, поширюючись на всіх найманих працівників, незалежно від місця роботи.

А.Н. Долженко

 

Схожі за змістом слова та фрази