Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow спар-страх arrow СТАТУТИ ВЕЛИКОГО КНЯЗІВСТВА ЛИТОВСЬКОГО
   

СТАТУТИ ВЕЛИКОГО КНЯЗІВСТВА ЛИТОВСЬКОГО

— кодекси права Великого князівства Литовського, що діяли і на інкорпорованих до нього укр. землях. Упродовж 16 ст. було видано три статути: 1529 (Старий), 1566 (Волинський статут) і 1588 (Новий). Усі вони досить подібні один до одного, тому інколи їх називають трьома редакціями. Найрозробленішим з них є Статут 1588 — класич. кодекс феод, права, що вміщував норми практично всіх галузей права, в т. ч. держ. (конституційного) права, чого не було в законод. практиці ін. європ. країн.

Статути виникли як прав, акти багатонац. д-ви. В них широко використано звичаєве право всіх народів, які жили на її території (зокрема, українського), норми давньорус, рим., нім., польс. права, поперед, поточного зак-ва, сеймові постанови, великокняз. привілеї, постанови повітових сеймиків, Судебник Казимира 1468, відповідна місц. суд. практика, норми церк. права. Кодекси увібрали осн. положення адм., цив., зем., крим., процес, і сімейного права Литви, Польщі, України тощо.

У С. В. к. Л. вперше вирішено ряд складних теор. і практ. завдань та опрацьовано систему і структуру розміщення прав, норм залежно від їх змісту, вміщено типові та узагальнюючі норми, додано докладну редакцію кожного артикулу (статті); запроваджено багато нових прав, норм, які відображають тогочасні товарно-грош. відносини. Укладачі Статутів виробили свою систему кодифікації на основі таких нових принципів: суверенність д-ви (всупереч середньовіч. космополітизму), єдність права, пріоритет писаного права. Прав, норми, викладені в С. В. к. Л., становили своєрідну феод, конституцію, в якій уперше визначено основи сусп. і держ. ладу, структуру, порядок утворення і повноваження деяких органів держ. управління і суду, прав, становище станів і соціальних груп населення. Проголошувалося, що всі особи, «і вбогі, і багаті», повинні судитися за нормами, викладеними в С. В. к. Л. Статути відображали еволюцію політ, устрою Лит.-Руської д-ви, від магнат, монархії до шляхетської, в зв'язку з посиленням екон. і політ, ролі дрібної та серед, шляхти. Статут

Статут Великого князівства Литовського 1529 - leksika.com.ua

Статут Великого князівства Литовського 1566 - leksika.com.ua

1529 (243 артикули в 13 розділах) ще зберігав перевагу магнатів, закріплюючи за ними провідну політ, роль та особливу юрисдикцію. Видання першого загальнодерж. кодексу стало початком обмеження свавілля вел. магнатів щодо шляхти. У Статуті 1529 закріплено умови, необхідні для зарахування до шляхет. стану, в результаті чого деякі категорії населення було виключено з нього. Згідно з Статутом 1566 (367 артикулів у 14 розділах), здійснено адм.-суд. реформу в д-ві. Було встановлено заг. підсудність усієї шляхти т. з. статутовим судам (земським, гродським і підкоморським — див. окр. статті про них), поділено д-ву на повіти і запроваджено обов'язкову присутність шляхти на пов. сеймиках. До вального сейму включено, поряд з вищою палатою (пани-рада), представників рядової шляхти — пов. послів. Статут 1588 (488 артикулів у 14 розділах) оформив створення єдиного стану залежного селянства. Крим, статті Статуту були спрямовані на захист рухомої та нерухомої феод, власності (передусім, земельної).

Статут Великого князівства Литовського 1588 - leksika.com.ua

Зем. право охороняло монополію зем. власності шляхти Вел. князівства Литовського насамперед від посягань з боку польс. магнатів.

Третій Статут 1588, на противагу акту Люблінської унії 1569, закріпив значну державно-політ. самостійність Вел. князівства Литовського. Його було підготовлено як загальнодерж. кодекс права Вел. князівства Литовського, що може входити до федерат, д-ви разом з Польщею або існувати самостійно. Враховуючи, що одним з основних джерел статутів була «Руська Правда», та й написано їх тодішньою руською канцелярською мовою, для українського народу «іноземне походження» статутів мало досить відносний характер, їх норми відтворювали звичні давні права і розглядалися як власне споконвічне право. Статути були осн. збірниками права в Україні з 16 до 40-х рр. 19 ст. У ході численних спроб кодифікувати «малоросійські права», які здійснювалися у 18 ст. і на поч. 19 ст., саме статути ставали найважливішими джерелами цих проектів (див., напр., «Права, за якими судиться малоросійський народ»). Більше того, питання про доцільність застосування норм статутів нерідко набувало політ.

значення і ставало предметом гострої б-би за автономію України в складі Рос. імперії. Дію статутів на тер. Київ., Поділ, та Волинської губерній припинено сенат, указом від 25.УІ 1840. В Лівобережній Україні (Черніг. і Полтавській губернії) 4.III 1843 статут було замінено Зводом законів Російської імперії. Деякі законоположення статутів були внесені до Зводу законів і зберігали законну силу в Черніг. і Полтавській губерніях аж до 1917. Таких норм, щоправда, налічувалося лише 53 з 3979 статей 10-го тому Зводу і стосувалися вони здебільшого права спадщини та сімейного права.

Літ.: Максимейко Н. А. Источники уголов. законов Лит. Статута. К., 1894; Статут Вел. княжества Литовского 1529. Минск, 1960; Хрестоматія з історії д-ви і права України, т. 1. К., 1997; Статут Вялікага княства Літоу-скага 1588. Тэксты. Даведнік. Каментарьіі. Мінск, 2002.

В. А. Чехович.

 

Схожі за змістом слова та фрази