Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow С-сим arrow СЕРВІТУТ
   

СЕРВІТУТ

(лат. servitus (servitutis) — рабство, підлеглість, повинність] — 1) Право обмеженого користування чужою річчю, тобто такою, що належить на праві власності іншій особі (лат. jura in re aliena — законні права на річ, що належить іншому). Прав, інститут С. виник у Давньому Римі в період громад, володіння землею. За заг. правилом С. встановлювалися на користування чужою зем. ділянкою — право проходу чи проїзду цією ділянкою, право випасу худоби чи косіння сіна на ній тощо. Власник ділянки не міг чинити перешкоди суб'єктові сервітутного права у користуванні С. З розвитком товар, в-ва право користування чужою зем. ділянкою було поширено на ін. речі, які належали ін. особам, — особисті С. Ці С. встановлювалися на користь конкр. особи, належали тільки їй, не могли переходити в спадщину і відчужуватися ін. особам. Особисті С. відрізнялися від земельних об'єктом, суб'єктом і строками, встановлювалися конкр. особі довічно або на час існування юрид. особи. Найпоширенішими особистими С. були: узуфрукт (ususfructus), узус (usus) і право користування чужим житлом, тваринами або рабами (habitatio). Узуфрукт — речове право певної особи користуватися і вилучати прибутки з чужої неспоживчої речі без зміни її субстанції. Узус — право користуватися чужою річчю без вилучення плодів від неї. Право користуватися чужим житлом, тваринами або рабами належало конкр. особі персонально і не підлягало відчуженню. Воно могло бути довічним або на певний строк. Сервітутне право, як і деякі ін. інститути римського цив. права, реципійоване цив. зак-вом країн з розвиненою ринковою економікою. Деякі положення цього права закріплено і в сучас. Україні, насамперед у галузі регулювання зем. відносин. Так, у ЗК України є розділ під наз. «Право земельного сервітуту». Воно є правом власника або користувача зем. ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою суміжною зем. ділянкою. У кодексі немає вичерп. переліку земельних С, але ним пер едбачено, що найчастіше на практиці застосовуватимуться їх прості види: право проходу, проїзду через сусідню зем. ділянку, право проведення комунікацій тощо. Встановлення земельного С. не веде до позбавлення власника ділянки, щодо якої встановлено С, прав володіння, користування і розпоряджання нею. У кодексі вказано, що зем. С. повинен здійснюватися у спосіб, найменш обтяжливий для власника (користувача) зем. ділянки, щодо якої його встановлено. Земельний С може бути постійним і строковим, встановлюватися за домовленістю між власниками (користувачами) суміжних зем. ділянок на підставі договору або за рішенням суду, якщо згоди між ними не досягнуто.

2) С. міжнародний — обмеження суверенітету д-ви над її територією на користь ін. д-ви або держав (напр., створення військових баз., транзит через канали тощо).

Літ.: Василенко Н. П. Сервитуты и сервитутный вопрос в Юго-Зап. крае. К., 1894; Бартошек М. Рим. право: Понятия, термины, определения. М., 1989; Памятники рим. права: Законы XII таблиц. Институции Гая. Дигесты Юстиниана. М, 1997; Підопригора О. А. Основи рим. приват, права. К., 1997.

О. А. Підопригора, I. Ф. Севрюкова, П. Ф. Кулинич.

 

Схожі за змістом слова та фрази