Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow І arrow ІСПАНІЯ
   

ІСПАНІЯ

— д-ва на Пд. Зх. Європи, на Піренейському п-ві. Включає Балеарські і Канарські о-ви. Тер. — 504,75 тис. км2. Нас. — 39,3 млн. чол. (1997, оц.): іспанці, каталонці, галісійці, баски та ін. Столиця — м. Мадрид. Адм.-тер. поділ — 17 авт. співтовариств (регі

Державний герб Іспанії - leksika.com.ua

онів), 50 провінцій. Під управлінням І. перебувають міста Сеута і Мелілья на узбережжі Пн. Африки. Держ. мова — іспанська. Грошова одиниця — песета. Нац. свято — День іспанської нації (12 жовтня).

Початок створенню ісп. д-ви було покладено в 1479 внаслідок об'єднання королівств Кастилії та Арагону. В 16—20 ст. І. володіла величезними територіями в Америці, Африці, Азії та Європі. Впродовж 19 ст. в країні відбулося 5 революцій. Перша конституція прийнята ще 1812. Згідно з наст, конституціями (1837, 1845, 1869, 1876) в І. було встановлено обмежену монархію. У 1931—39 І. була республікою, а з 1939, після закінчення громадян, війни, в країні встановлено авторитарний режим ка-удильйо (вождя) Ф. Франко (правив до 1975 включно). Проте ще за франкістського режиму 1947 було оголошено про відновлення монархії, хоча її практ. реставрація відкладалася до смерті каудильйо, який виконував водночас функції глави д-ви. Нині в І. діє конституція, прийнята шляхом референдуму 6.XII 1978. За осн. законом І. — парлам. монархія. Глава д-ви — король. За конституцією він є «символом державної єдності» і «гарантом правильного функціонування державних інститутів» (ст. 56). Повноваження короля обмежені навіть порівняно з ін. сучас. монархами. Він, зокрема, не наділений правом вето на закони, прийняті парламентом. Усі акти глави д-ви контрасигнуються главою уряду або/та відповідним міністром. Контрасигнується і рішення короля про розпуск парламенту у разі неспроможності останнього призначити главу уряду. Законод. владу здійснює двопалатний парламент І., який має істор. назву — Генеральні кортеси. До складу нижньої палати (конгресу депутатів) входять від 300 до 400 депутатів, обраних за результатами заг. і прямих виборів. Строк повноважень конгресу — 4 роки. Вибори депутатів проводяться за пропори, системою. Віковий ценз для активного і пасивного виб. права збігається і становить 18 років. Сенат (верхня палата парламенту) є «палатою територіального представництва» (ст. 69 конституції). До його складу від кожної провінції входить по 4 представники, обрані на 4 роки за результатами заг. і прямих виборів. Від т. з. острівних провінцій, що територіально є окр. островом або групою о-вів, обирається менше число сенаторів — 1 або З, а від двох анклавів на афр. узбережжі Середземного моря (Сеута і Мелілья) — по 2 від кожного. Крім того, певне число сен аторів призначається законод. органами авт. співтовариств, тобто адм. автономій. Палати парламенту І. нерівноправні. У разі виникнення у законотв. процесі суперечностей між ними остаточний варіант закону приймає конгрес депутатів абсолютною, а за певних умов — простою більшістю голосів. Уряд несе колективну політ, відповідальність саме перед ниж. палатою. Вищим органом викон. влади є уряд — рада міністрів. Голова РМ «здійснює керівництво діяльністю уряду, координує діяльність інших його членів незалежно від їх компетенції і несе відповідальність за їх діяльність» (ст. 98). Процедура формування уряду передбачає т. з. презумпцію довіри (ст. 99). Кандидатуру глави уряду пропонує нижній палаті парламенту король. Палата, заслухавши політ, програму кандидата на посаду голови РМ, висловлює йому довіру; відповідне рішення ухвалюється абс. більшістю голосів. Після цього король здійснює форм, призначення глави уряду, а за поданням останнього — інших його членів. Уряд несе за свою політ, діяльність колективну відповідальність перед конгресом депутатів, який може відправити уряд у відставку. В свою чергу, глава уряду має право запропонувати королю розпустити одну або обидві палати парламенту (ст. 115).

Компетенція уряду досить широка. Водночас передбачено делегування парламентом своїх законод. повноважень урядові і навіть допускається можливість урядової законотворчості у вигляді декретів-законів «у надзвичайних і термінових випадках» з наступним затвердженням їх парламентом (ст. 82—86). Систему судів очолює Верховний суд, або Верховний трибунал юстиції. До неї не входить Конституційний суд, що складається з 12 суддів. Усі вони призначаються на посади королем за поданням палат парламенту (по 4), уряду (2) і ген. ради судової влади — органу, що здійснює управління у суд. сфері (2). Строк повноважень судців Конст. суду — 9 років.

За формою держ. устрою І. — унітарна д-ва. Тер. країни поділено на співтовариства (регіони), провінції, муніципалітети. Кожний регіон наділений правами адм. автономії. Статут регіону приймається його представн. органом, затверджується кортесами. Функції держ. управління у регіонах, а також функції координації діяльності органів влади, створених на рівні регіонів, здійснюють призначувані урядом представники. Населення провінцій і муніципалітетів обирає представн. органи місц. самоврядування — ради. Вони утворюють викон. органи. І. - член ООН (з 1955), Ради Європи (з 1977), ЄС (з 1986), ін. міжнар. організацій. Дип. відносини України з І. встановлено 30.І.1992.

В. М. Шаповал.

 

Схожі за змістом слова та фрази