Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow берез-бєло arrow БЕТХОВЕН
   

БЕТХОВЕН

(Beethoven) Людвіг ван (хрещений 17.XII 1770, Бонн - 26.ІІІ 1827, Відень)-німецький композитор, піаніст і диригент. Син придворного співака, онук капельмейстера боннської придворної капели (фламандця за походженням), Б. в дитинстві опанував гру на органі, клавесині, скрипці, альті, флейті. Композитор і теоретик К.-Г. Нефе навчив його основ композиторської й виконавської майстерності і виховав у традиціях нім. просвітительства. В 1789 Б. слухав лекції з філософії у Боннському ун-ті. З 1792 жив у Відні, вдосконалював майстерність у Й. Гайдна, Й.-Г. Альбрехтсбергера і А. Сальєрі. На той час став відомим піаністом (виступи у Відні, Празі, Берліні, Дрездені, Будапешті). Завоював широке визнання і як композитор. Ранні твори (деякі фп. сонати і квартети, перша, 1800, і друга, 1802, симфонії) написані під впливом В.-А. Моцарта, К.-Ф.-Е. Баха, Й. Гайдна. Демократичний світогляд, республіканські прагнення Б., його творчість формувалися під впливом ідей Великої франц. революції 18 ст., франц. революц. музики. Індивідуальні риси творчого стилю композитора яскраво виявилися в 3-й, "Героїчній", симфонії (1804). Лінія, накреслена в цьому творі, розвивається у 5-й (1808) і 9-й (1824) симфоніях, в опері "Фіделіо" (1805), в музиці до драми Й.-В. Гете "Егмонт" (1808) та ін. В центрі цих творів - образ борця проти насильства і тиранії, образ нар. мас, які в боротьбі завойовують свободу. З 1797 Б. почав глухнути. Останні твори, в т. ч. 9-у симфонію, що завершується грандіозним хором на слова "Оди радості" Ф. Шіллера, та "Урочисту месу" композитор написав уже зовсім глухим. Б.- автор 9 симфоній, 11 увертюр, 5 концертів для фортепіано з оркестром, скрипкового концерту, потрійного концерту для скрипки, віолончелі і фортепіано з оркестром, 2 мес, 16 струнних квартетів, 10 сонат для скрипки з фортепіано, для віолончелі з фортепіано, 32 сонат для фортепіано ("Патетична", "Місячна", "Апасіоната" та ін.), балету "Творіння Прометея", інструм. п'єс, пісень (в т. ч. пісні "Вільна людина", написаної відразу ж після взяття Бастілії). Останній з представників віденської класичної школи, Б. в кожному жанрі був новатором, творцем нових форм і засобів муз. виразності. Він розширив форму сонатно-симфонічного циклу, сповнив її драм. змістом. Б. створив серію обробок австр., англ., угорських, ісп., італ., слов'янських та ін. нар. пісень. Муз. фольклор використав у 6-й симфонії (хорватські пісні), у варіаціях на тему рос. танцю, у т. з. російських квартетах (опус 59); обробив для голосу з фортепіано укр. нар. пісню "їхав козак за Дунай". Музика Б. ще за його життя стала популярною в Росії. Незвичайну глибину її змісту відзначало багато діячів культури (В. Одоєвський, М. Огарьов, О. Сєров, Т. Шевченко). Серед відомих виконавців фп. творів Б., зокрема 3-го фп. концерту, був М. В. Лисенко. Соната "Апасіоната"-улюблений твір В. І. Леніна.

Літ.: Людвиг ван Бетховен. Л., 1970; Альшванг А. Людвиг ван Бетховен. М., 1970; Каверіна Л. К. Нев'януча молодість Бетховена. К., 1970.

М. М. Гордійчук.

Бетховен