Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow мін-мян arrow МІНІМАЛЬНІ СТАНДАРТНІ ПРАВИЛА ООН, ЯКІ СТОСУЮТЬСЯ ВІДПРАВЛЕННЯ ПРАВОСУДДЯ ЩОДО НЕПОВНОЛІТНІХ («ПЕКІН
   

МІНІМАЛЬНІ СТАНДАРТНІ ПРАВИЛА ООН, ЯКІ СТОСУЮТЬСЯ ВІДПРАВЛЕННЯ ПРАВОСУДДЯ ЩОДО НЕПОВНОЛІТНІХ («ПЕКІН

- правила, вироблені Міжнар. підготовчою нарадою в м. Пекіні (Китай) та затв. 29.ХІ 1985 ГА ООН. Рішення ГА з цього приводу має рекомендац. характер, а Правила відіграють роль моделі для держав — членів ООН.

Документ складається з 6 частин («Загальні принципи», «Розслідування і судовий розгляд», «Винесення судового рішення та вибір заходу впливу», «Поводження з правопорушниками поза виправними установами», «Поводження з правопорушниками у виправних установах», «Дослідження, планування, розробка та оцінка політики»), в яких сформульовано 30 правил з коментарями до них. Викладено осн. цілі Правил: д-ви мають прагнути сприяти благополуччю неповнолітніх (1.1); створювати умови для забезпечення змістовного життя підлітка в сусп-ві (1.2); здійснювати заходи щодо мобілізації всіх можливих ресурсів з метою сприяння благополуччю підлітка, щоб зменшити необхідність втручання з боку закону, і ефективного, справедливого та гуманного поводження з підлітком, який перебуває у конфлікті з законом (1.3); правосуддя стосовно неповнолітніх повинно бути складовою процесу нац. розвою кожної країни в межах всебічного забезпечення соціальної справедливості для всіх неповнолітніх, одночасно сприяючи таким чином захисту молоді та підтриманню мир. порядку в сусп-ві (1.4); розвивати служби правосуддя стосовно неповнолітніх для підвищення кваліфікації персоналу (1.6). Правила здійснюватимуться у контексті екон., соціальних і культурних умов, що існують у кожній державі — члені ООН (1.5).

Осн. цілі спрямовані на надання макс. сприяння забезпеченню благополуччя неповнолітніх, що звело б до мінімуму необхідність втручання з боку системи правосуддя і зменшило б шкоду, яка може бути заподіяна таким втручанням. Заходи турботи про молодь, які здійснюються до вчинення правопорушення, вважаються гол. змістом політики, спрямованої на усунення необхідності застосування Правил.

Йдеться про важливу роль конструктивної соціальної політики запобігання злочинам і правопорушенням неповнолітніх, правосуддя як складову частину системи забезпечення соціальної справедливості, необхідність пост, вдосконалення системи правосуддя стосовно неповнолітніх, врахування умов у різних д-вах, від яких можуть залежати форми застосування конкр. правил. Правила містять визначення вживаних у них термінів. Вказується на розширення сфери їх застосування — не тільки до неповнолітніх правопорушників, а и до деяких ін. категорій неповнолітніх. Особливий наголос зроблено на двох найважливіших завданнях відправлення правосуддя: сприянні благополуччю неповнолітнього та співмірності уживаних заходів впливу як з особливостями особи правопорушника, так і з обставинами вчинення правопорушення (5.1). В аспекті ефективного, справедливого і гуманного здійснення правосуддя стосовно неповнолітніх Правила говорять про потребу відповідного обсягу дискрец. повноважень на всіх етапах суд. розгляду та на різних рівнях відправлення правосуддя, у т. ч. при розслідуванні, розгляді справ у суді, винесенні суд. рішення та здійсненні контролю за його виконанням (6.1). При розгляді справ неповноліт. правопорушників потрібно по можливості не вдаватись до офіц. розгляду справи компет. органом (11.1). Поліція, прокуратура або ін. органи повинні бути уповноважені приймати рішення без проведення офіц. слухання справи, відповідно до критеріїв, встановлених для цього у відповідній правовій системі, а також згідно з принципами, що містяться у Правилах (11.2). З метою сприяння забезпеченню дискрец. характеру розгляду справ неповнолітніх необхідно передбачити в рамках громади такі програми, як здійснення тимчас. нагляду і керівництва, реституція і компенсація потерпілим (11.4). Тримання неповнолітніх під вартою до суду застосовується як крайній захід і по можливості замінюється ін. альтернативними заходами — пост, наглядом, активною виховною роботою, поміщенням у сім'ю чи виховний заклад або дім (13.2). Якщо справа неповноліт. правопорушника не була закрита, нею займається компетент. орган влади (суд, трибунал, рада, комісія тощо) відповідно до принципів справедливого і неупередженого суду (14.1). Суд. розгляд повинен відповідати інтересам неповнолітнього і здійснюватись в атмосфері розуміння, що дозволить неповнолітньому брати участь у ньому та вільно викладати свою точку зору (14.2).

Кер. принципами винесення суд. рішення і вибору заходу впливу є: а) заходи впливу повинні бути співрозмірними не тільки з обставинами і тяжкістю правопорушення, а також з потребами сусп-ва; б) рішення про обмеження особистої свободи неповнолітнього повинні прийматися тільки після ретельного розгляду питання, обмеження повинно бути по можливості зведено до мінімуму; в) неповноліт. правопорушника не слід позбавляти особистої свободи, якщо тільки він не визнаний винним у вчиненні серйозного діяння із застосуванням насильства до ін. особи або в неоднораз. вчиненні ін. серйозних правопорушень, а також за відсутності ін. відповідного заходу впливу; г) при розгляді справи неповнолітнього його благополуччя повинно слугувати визначальним фактором (17.1). За невирішеності суперечностей між перевихованням і відплатою по заслугах, допомогою і присіканням та покаранням, мірою відплати з урахуванням виключних обставин конкр. справи і заходом впливу в інтересах захисту сусп-ва в цілому, заг. попередженням та індивід, покаранням Правила виходять з того, що при розгляді справ неповнолітніх завжди (можливо, за винятком серйозних правопорушень) повинні превалювати інтереси благополуччя і майбутнього молодих людей, орієнтуючи на використання всього діапазону існуючих альтернативних ув'язненню заходів — системи пробації шляхом винесення умовних вироків, відстрочки їх виконання, постанов рад та ін. видів судових рішень.

Ні за який злочин, вчинений неповнолітнім, смертний вирок не виноситься (17.2). Неповнолітні не піддаються тілесним покаранням (17.3). З метою забезпечення більшої гнучкості і для уникнення по можливості ув'язнення у випр. установі компет. орган влади повинен володіти при вирішенні справи широким комплексом заходів впливу, якими є: а) постанова про опіку, керівництво і нагляд; б) пробація; в) постанова про роботу на благо громади; г) фін. покарання, компенсація і реституція; д) постанови про вжиття проміжних та ін. заходів; е) постанови про участь у груповій психотерапії та ін. под. заходах; є) постанови, що стосуються передачі на виховання, місця проживання та ін. виховних заходів; ж) ін. відповідні постанови (18.1). Це лише деякі важливі заходи впливу і санкції, які успішно застосовуються у різних правових системах. Спільним для них є опора на громаду як інструмент ефективного здійснення альтернативних рішень. Метою виховної роботи з неповнолітніми, яких тримають у випр. установах, є забезпечення опіки, захисту, освіти та профес. підготовки для надання їм допомоги по виконанню суспільно корисної роботи в сусп-ві (26.1). їм має забезпечуватись догляд, захист та необхідна допомога — соціальна, психологічна, медична, фізична, а також допомога в галузі освіти і профес. підготовки, — які їм можуть знадобитись з урахуванням їх віку, статі та особистості, а також інтересів повноцін. розвитку (26.2). Неповнолітні у випр. установах мають утримуватись окремо від дорослих (26.3). Умовне звільнення з виправної установи застосовується в якомога ширших масштабах і в можливо більш ранні строки (28.1). Потрібно докладати зусиль для використання проміж, форм роботи, таких як випр. установи з послабленим режимом, вихідні доми, центри денної підготовки та ін. аналогічні їм форми, які можуть сприяти належній реінтеграції неповнолітніх у життя сусп-ва (29.1). Необхідно докладати зусиль для створення механізму регулярних досліджень у межах системи відправлення правосуддя стосовно неповнолітніх для аналізу відповідних даних та інформації з метою належної оцінки та наст, вдосконалення і реформи цієї системи (30.3). Пост, оцінка потреб неповнолітніх, а також тенденцій і проблем правопорушень серед них є передумовою поліпшення методів розробки відповідної політики і заходів втручання як на офіційному, так і неофіційному рівнях.

Літ.: Human Rights. A Compilation of International Instruments. N. Y., 1988; Минимальные стандартные правила Организации Объединенных Наций, касающиеся отправления правосудия в отношении несовершеннолетних («Пекинские правила»). «Сов. юстиция», 1991, № 12-14.

С. С. Яценко.

 

Схожі за змістом слова та фрази